Погладити можна?

– Стривайте!
“Чого це він так Окает, – подумав я, – з Вологди чи що?”
Моральних сил розмовляти з незнайомцями не було. Та й взагалі сил не було, бо на дворі стояв четвер.
Я озирнувся. Мене наганяв людина в циліндрі, футболці і шортах. Дуже сильно напудрена. Я розгубився:

– Слухаю вас.
– Ви ссавець з Землі? – запитав чоловік.
– Е… – я почав акуратно озиратися. Що робити, якщо тебе наганяє псих? Я вирішив потягнути час. – А чому ви питаєте?
– Я з Альдебарана. У мене обмежена туристична віза. Маю право поговорити з трьома ссавцями. З вами можна. Мені вас морквина рекомендував.
– Фух… – видихнув я. – А я вже думав ви псих. Моркву я пам’ятаю. Ви інопланетянин?
– Так-так, – зрадів чоловік.- З космосу.
– А циліндр вам навіщо?
– Дуже довга голова. Дуже розумний. Багато мізків. У вас стільки немає. І синя шкіра, тому багато пудри. Приховую витягнутий череп циліндром.

Все встало на свої місця. Ще один любитель контактного зоопарку з зірок. Моя донька теж любить тварин. Мліє з них. Частенько з нею в табірний сад ходили і годували кіз та кролів капустою. І гладили по загривку.

– Про що будемо розмовляти? – запитав я. – Чи хочете просто мене погладити?
– А можна? – запитав чоловік.
Це було вже перебором.
– Ні. Тільки погодувати. Я після роботи на обід вийшов. У вас є гроші?
– Є їжа. Так! – інопланетянин дістав з кишені таблетку і простягнув мені. – На! Смачно! Екстракт життєвої сили! М… – він закотив очі і погладив себе по животі.

Не… так-то я хомо сапієнс – самий перший розум у всесвіті і самий розумний представник царства живих на Землі. Але, поклавши руку на серце, якщо б вам інопланетянин запропонував смачну цукерку – ви б відмовилися? Ось і я не відмовився. І зжер її.

Фізично в мені нічого не змінилося. Але почало підніматися моральне піднесення. Світ знайшов фарби, захотілося піти і щось зробити! Написати чергову програму, яку я відкладав кілька місяців, виліпити з глини фалос і показати його людям або, на крайній випадок, навчитися грати на піаніно!

– Смачно? – запитав інопланетянин.
– Так. А що це?
– Це ви на пасіці Яхве виробляєте. А Яхве переробляє і робить таблетки. Тут дорогувато, зате смачно. Смачніше, ніж в Ковші Ведмедиці.
– А як ми це робимо?

– Релігії моліться, спортивні ігри дивіться, комп’ютерні ігри разом граєте. Разом в одну точку эмоционируете, на штрих-код Яхве… Спасибі вам!
– Будь ласка, – понуро відповів я. – Звертайтеся ще… А можна ще таблетку?
– А можна погладити?
Інопланетянин мене погладив, дав таблетку, подивився на годинник і запитав:

– А де тут дельфін Ионг? Мені ще з ним можна поговорити. Три ссавців.
– Не знаю де дельфін Ионг, – відповів я. – Ми з дельфінами толком ще в контакт не увійшли. Дуже погано їх розрізняємо.
– Їм з вами нудно? – з розумінням уточнив інопланетянин. Натиснув на зап’ясті і зник.
“Цікаво, а хто третій млекопитающий?” – подумав я…

©RepeatUntilEOF