Сьогодні в нашому суспільстві проблема страху сильна, як ніколи. Труднощі соціальні, економічні та політичні доповнюються щоденними зведеннями з зони АТО.
Навіть у людей з абсолютно здоровою психікою такі події, що відбуваються навколо, можуть викликати стан тривоги і занепокоєння, і в цьому зв’язку говорити про тих, хто має лабільною (високочутливої) нервовою системою.
Взагалі-то сам по собі страх є нормою, оскільки виконує одну з ключових захисних функцій організму і безпосередньо пов’язує нас з інстинктом самозбереження. Такий страх викликається небезпекою втратити своє власне життя. Коли ж видимих загроз немає, але на рівні інтуїції відчуття наближення біди залишається, страх трансформується у тривогу – сильну негативну емоцію, яка тільки зміцнює людину в його очікуванні найгіршого. На відміну від страху, причини тривоги зазвичай не усвідомлюються, і справжні проблеми починаються тоді, коли перетворюються в хронічне тривожний розлад. Воно, у свою чергу стає мостом, що веде до ще двох крайніх форм деструктивного вияву страху:панічним атакам иразличным фобій. Але про все по порядку:
1). Хронічне тривожний розлад, можна розділити на: а). Генералізований тривожний розлад – розлад психіки, що характеризується загальною стійкої тривогою, не пов’язаної з певними об’єктами або ситуаціями. Лікування даного розладу пов’язано з медикаментозним втручанням, а тому провідну роль тут відіграють лікарі – психіатри. На додаток до прописаних ними лікарських препаратів може застосовуватися когнітивно-поведінкова психотерапія, допомагає пацієнтові переглянути свої дисфункціональні (помилкові) переконання в тому, що йому нібито, постійно загрожує небезпека. А також при такому лікуванні застосовуються різні методики релаксації – заняття йогою, дихальна гімнастика та інші методи.
2). Панічні атаки – раптовий напад важкої тривоги, що супроводжується безпричинним страхом в поєднанні з різними соматичними (фізіологічними) симптомами – прискорене серцебиття, озноб і тремтіння по всьому тілу, утруднення дыханиеб). Тривожний розлад особистості характеризується постійним прагненням до соціальної замкнутості, почуттям неповноцінності, надзвичайною чутливістю до негативних оцінок навколишніх і униканням соціальної взаємодії. Терапія може включати тренування соціальних навичок, когнітивну психотерапію, спеціальні завдання на збільшення числа соціальних контактів і, звичайно, групову терапію, спрямовану на відпрацювання навичок спілкування та взаємодії з іншими людьми. (ком у горлі), холодний піт, і на рівні інтуїції непереборне відчуття, що помреш прямо зараз. Дана проблема психіатрична, і для її вирішення лікар призначає хворому спеціальні препарати. 3). Фобії – сильно виражена, нав’язлива, непереборний страх, загострюється в певних життєвих ситуаціях і не завжди піддається логічному поясненню. В результаті розвитку фобії людина починає боятися і відповідно уникати певних об’єктів, видів діяльності та ситуацій. Оскільки список людських фобій величезний, то я лише скажу, що вони бувають: а). Біологічні — страх різних хвороб, мікробів, павуків і т. д.
б). Соціальні — боязнь зміни навколишнього оточення, власного статусу, страх втратити роботу (з іншого боку, як тут не згадати про эргофобию – сильну неприязнь до будь-якої з них), негативних оцінок, близьких відносин тощо). Екзистенційні — страх перед життям (перед безглуздістю буття, перед незрозумілими явищами і т. д.), перед собою (страх збожеволіти, втратити контроль над собою і т. д.), перед простором (клаустрофобія і агорафобія), перед старістю і смертю.
І загалом практично всі вони лікуються такими методиками, як: – систематична десенсибілізація, коли поступово зменшується чутливість людини до предметів, подій і людей викликають страх;
– методом поступового зближення людини з об’єктом його страху, коли до людини, боящемуся, наприклад собак, пса підводять спочатку на повідку і в наморднику, потім без намордника, а потім і без повідка;
-методикою все тієї ж когнітивно-поведінкової терапії, про яку я вже згадував;
-методикою соціального навчання, коли, наприклад, психолог спускається разом з людиною боїться метро в підземку, демонструючи своїм прикладом, що в цьому немає нічого страшного;
– і звичайно методом парадоксальної інтенції, коли страждає фобією людині пропонується захотіти те, чого він боїться.
Замикаючи цей оглядовий коло, і повернувшись до вихідної позиції страху, як норми, вважаю належним зауважити, що і у нього є три іпостасі:
1). Страх-ступор, коли людина, цепенея від жаху завмирає на місці; 2). Страх-втеча, коли людина мчить геть від того, чого боїться; 3). Страх-атака, коли людина переживаючи власний жах, не дає йому себе здолати і йде на предмет, або об’єкт свого переляку. І цей останній варіант найголовніший з усіх, що дозволяє багатьом з нас, подолавши себе, стати вище власної природи.
А тому слова великого тренера Каса Д Аматосказанные зовсім ще молодому Майку Тайсону, більш всього, на мій погляд підійдуть для кінцівки цієї статті: “Твій страх – це вогонь! Поки ти здатний керувати ним, він тебе гріє. Але, як тільки ти втратиш над ним контроль, він тебе спалить!” І звідси висновок: страх – це абсолютно природна і життєво необхідна емоція, а тому головне – вчиться керувати ним! І це завдання яку кожен із нас має вирішити для себе сам.
Інші блоги автора
- Прокрастинація: причини і методи борьбы22
- Словник психолога8
- Осіння депресія: погляд изнутри17
Всі блоги автора
Thanks!
Our editors are notified.