Архивы киберпреступность

Недавно, два года назад хакерские атаки заняли шестое место в рейтинге глобальных рисков, составленном экспертами Всемирного экономического форума. Сегодня взломщики шпионят в пользу правительств, обесточивают целые города и становятся угрозой куда более реальной, чем глобальное потепление или ядерный конфликт. Недавно, два года назад хакерские атаки заняли шестое место в рейтинге глобальных рисков, составленном экспертами Всемирного экономического форума. Сегодня взломщики шпионят в пользу правительств, обесточивают целые города и становятся угрозой куда более реальной, чем глобальное потепление или ядерный конфликт. Обычная многоэтажка на окраине Петербурга. Стихийная парковка во дворе, детская площадка под окнами. Сегодня здесь чуть более шумно, чем обычно, — железную дверь на пятом этаже режет болгаркой полицейский спецназ. В это же время по другую ее сторону братья-близнецы Дмитрий и Евгений Попелыши пытаются смыть в унитаз полмиллиона рублей наличными, флешки и сим-карты. Меньше чем за два года братья-хакеры взломали несколько тысяч счетов клиентов российских банков и сняли 12,5 млн рублей. В их подчинении находились программисты, трафферы (распространители вредоносных программ, с помощью которых хакеры завладевали счетами), дропы — специалисты по обналичиванию краденых денег, прозвонщики, представлявшиеся сотрудниками банков. На краденые деньги Попелыши купили несколько квартир, машины — Porsche Cayenne и BMW X5, яхты. Но руководить операциями предпочитали из квартиры на окраине Петербурга — такой же, как и любая другая в этом районе, если бы не мощная электромагнитная пушка, установленная здесь — для моментального уничтожения информации на жестких дисках на случай визита полиции. Такого, как сегодня. Железная дверь наконец поддалась, и в квартиру ворвались спецназовцы. Вслед за ними вместе с оперативниками и следователями вошли еще два человека. Их имена и внешность засекречены, как у сотрудников спецслужб. Они специалисты компании Group-IB, пожалуй, самой известной команды борцов с киберпреступностью в стране. Их задача — собрать цифровые доказательства для уголовного преследования хакеров. Так, чтобы и электромагнитная пушка не помогла. «Долгое время киберпреступники чувствовали себя в безопасности. Они получали незначительные сроки за гигантские кражи. Компьютерный преступник, хакер, не вызывал в обществе негативных эмоций, в отличие, например, от наркодилера. Сейчас ситуация меняется», — это цитата из блога сооснователя и генерального директора Group-IB Ильи Сачкова. По итогам суда братья получили восемь лет заключения. Их дело — одно из тысячи, проведенных командой Сачкова за последние 16 лет. Полторы сотни дел завершились для киберпреступников тюрьмой. Сооснователь Group-IB Илья Сачков Московский офис Group-IB занимает четыре этажа бизнес-центра в Южнопортовом районе Москвы. На стеклянном столике в холле аккуратно разложены журналы, на обложках — Илья Сачков. Рядом черные папки с логотипом, напоминающим эмблему «Людей в черном». Это для потенциальных клиентов — как правило, владельцев крупного бизнеса, людей из финансового сектора. Защита международных банков и корпораций от киберпреступников — сегодня главный источник дохода Group-IB. При этом, когда хакеров нужно отправить за решетку, команда Сачкова плотно сотрудничает с российскими правоохранительными организациями, Интерполом и Европолом. Мы идем по длинному коридору, мимо помещений, напоминающих одновременно и Центр управления полетами (большой экран на стене, ряды компьютеров перед ним), и комнату в студенческом общежитии: на стенах — плакаты с героями комиксов и рок-музыкантами, откуда-то доносится голос Дженис Джоплин. Когда офис только открывался, Сачков лично участвовал в его оформлении — развешивал маски Гая Фокса, борца против режима из фильма «V — значит вендетта», а впоследствии — одного из самых популярных символов интернет-сопротивления; постеры с надписями Hole to Another Universe («Дыра в другую вселенную») и «Правилами успешных людей». На одной из стен плакат «Полезные животные». На нем — милые, словно нарисованные для детей-дошкольников звери. Под каждым — подпись. Заяц: «Не забывай заботиться о себе». Ежик: «Ты мило выглядишь сегодня». Утенок: «Сопротивляйся темноте внутри себя и выйди победителем, укутавшись внутренними демонами, возродись снова». — Это какой-то новый, недавно Илья повесил, — усмехается один из сотрудников компании, замечая, что я разглядываю плакат. Мы идем на встречу с Рустамом, специалистом департамента киберразведки. На Рустаме обычные футболка и джинсы. Он выглядит немного застенчивым. — За последние пять лет почти 98% известных нам киберпреступлений были финансово мотивированными. Главной целью кибератак были банки и их клиенты, — говорит Рустам. — Но сегодня тенденция меняется. Все чаще мы наблюдаем, как проправительственные хакерские группы из разных стран совершают кибератаки на другие государства. Их задача — шпионаж или саботаж. Если забить в поисковик слова «Натанз» и «Иран», то первая ссылка приведет вас на TripAdvisor, сайт с советами для путешественников. Отзывы о ресторанах, музеях и отелях, тысячи фотографий — в основном живописные виды и снимки древних мечетей. Но Натанз интереснее, чем кажется на первый взгляд. В паре часов езды от города, глубоко под солончаковой пустыней, — завод по производству обогащенного урана. В огромном подземном цехе 5000 центрифуг с ураном вращаются со скоростью 1000 оборотов в секунду. Позже его используют, например, в боеголовках ядерных ракет. Территорию охраняют комплексы ПВО и вертолеты, вооруженная охрана и бронетехника, установлена сложная система паролей. Предприятие полностью изолировано от интернета. Но когда в январе 2010-го один из сотрудников завода вставил в свой рабочий компьютер USB-флешку, все меры безопасности оказались бессмысленными. Центр реагирования на инциденты информационной безопасности CERT Group-IB Владелец флешки не подозревал, что на ней записан вирус Stuxnet. Программа проникла в систему, перехватила управление центрифугами с ураном и ускорила их вращение — до 1400 оборотов в секунду. Цех начал разрушаться. Иранцам удалось вернуть себе управление, но 1000 центрифуг были уничтожены. За считаные минуты иранская ядерная программа была отброшена на пару лет назад. О том, что это была операция американской и израильской разведки под кодовым названием Olympic Games («Олимпийские игры»), мир узнал случайно — после взлома серверов хакерской группы Equation Group, которая считалась тесно связанной с АНБ (Агентство национальной безопасности США). «Олимпийские игры» стали поворотным моментом в кибервойне, идущей между государствами. Медиа заговорили о хакерах как об оружии, о проправительственных хакерских группировках, работающих по наводке спецслужб, и об опасности, которую они могут представлять для всего мира. В 2017 году эксперты Всемирного экономического форума назвали кибератаки, «достигшие беспрецедентных масштабов», одним из главных глобальных рисков после экологических и геополитических проблем. «Пока кибератакам отведено шестое место в десятке технологических рисков, — прокомментировал тогда заседание ВЭФ Илья Сачков. — Но не пройдет и пяти лет, как эта угроза может занять первую строчку». К 2019 году кибератаки вошли в пятерку. Два года назад заседание ВЭФ прошло после атаки вируса-шифровальщика WannaCry, одной из самых масштабных хакерских атак в истории. За три дня программа атаковала 200 000 компьютеров в 150 странах мира, включая сети университетов в Китае, заводы Renault во Франции и Nissan — в Японии, телекоммуникационной компании Telefonica в Испании и железнодорожного оператора Deutsche Bahn в Германии. Атака WannaCry едва не обернулась техногенной катастрофой, и обеспокоенность экспертов ВЭФ легко понять. Ущерб от вируса оценили в $1 млрд, а эксперты страхового рынка Lloyd’s of London посчитали, что мир легко отделался — потери могли достичь $121 млрд. Это было бы разрушительнее, чем шторм «Сэнди» в 2012 году (ущерб — $70 млрд) или ураган «Катрина» в 2005-м ($108 млрд). Кто стоял за глобальной хакерской атакой — неизвестно, но ряд мировых экспертов, включая Group-IB, считают, что это дело рук северокорейской проправительственной группы Lazarus. «Установить принадлежность той или иной страны к взлому не просто, — рассказывает Рустам. — Иногда разработчики программ по ошибке оставляют артефакты в коде, которые позволяют установить их родной язык. Иногда мы проводим так называемый частотный анализ — если атак было множество, смотрим, в какое время они были совершены и во сколько начинался рабочий день в той или иной стране. Данные позволяют сделать какой-то вывод». Северокорейские хакеры из Lazarus и до этого атаковали мировые финансовые центры, например, годом ранее — центробанки ряда стран мира, включая российский. Но с меньшим успехом. «В 2016 году Lazarus атаковали финансовые учреждения Бангладеш, России, стран Южной Америки, Европы, — перечисляет Рустам. — Они целились в банки 30 государств. Нам удалось пройти по их следу, что было довольно сложно — они использовали трехслойную структуру, поэтапно заражая компьютеры в разных уголках мира». Незадолго до появления WannaCry группа хакеров The Shadow Brokers опубликовала архив файлов, принадлежащих АНБ. Согласно документам, АНБ проводили атаки на ряд крупных банков. Но не с целью хищения денег. Они хотели проследить финансовые потоки. Помимо этих документов The Shadow Brokers опубликовали инструменты для взлома, которыми пользовались американские хакеры. Именно их использовали Lazarus в одной из самых разрушительных хакерских атак в истории. На кожаном диване в лаборатории компьютерной криминалистики Group-IB — крупнейшей в Восточной Европе по числу раскрытых преступлений — сидит ее руководитель, 32-летний Валерий Баулин. В отличие от Сачкова, предпочитающего хорошие костюмы, Баулин не заморачивается внешним видом — на нем светлые джинсы, футболка, на руке простые спортивные часы. В отделе Баулина работают 16 человек, в основном мужчины, средний возраст — 28 лет. Основные требования при приеме на работу, не считая профподготовки, — четкие моральные и этические принципы. «Бывших хакеров на работу не берем, какими бы талантливыми ни были. Искушения большие. Нужно иметь железную силу воли, чтобы отказаться от миллиона долларов, которые тебе могут пообещать преступники», — Валерий вспоминает о реальном предложении, поступившем одному из его подчиненных. Чем компьютерная криминалистика отличается от обычной? Улики — цифровые. Специалисты устанавливают, как проводилась кибератака, какие инструменты использовали хакеры, как похищали и обналичивали деньги. В поисках улик приходится перелопачивать террабайты информации. Не так давно сотрудникам Group-IB пришлось разбирать данные с двух тысяч жестких дисков из банка, в котором шло финансовое расследование. Специалисты лаборатории регулярно выступают на судах в качестве экспертов. «Ни разу за всю историю суд не отклонил наши доводы», — с гордостью говорит Валерий. «Сегодня вероятность стать жертвой компьютерного преступления выше, чем шанс пострадать от обычных преступников», — еще одна цитата из блога Сачкова. Валерий говорит, сегодня это тренд: миру известны случаи, когда преступники, занимавшиеся рэкетом или разбоем, переключаются на хакерские атаки. Для этого необязательно разбираться в IT — можно нанять команду специалистов и направлять их. Вечером 7 марта 2019 года Венесуэла начала погружаться во тьму. В целых районах страны возникли перебои с электричеством. За считаные дни без света оказалась и столица, Каракас. В городе и округе начались массовые грабежи, ситуацию усугубили возникшие проблемы с водоснабжением. В полной темноте люди с факелами грабили магазины. В пятницу, 9 марта, министр информации Венесуэлы Хорхе Родригес сделал заявление: проблемы с электричеством возникли в результате кибератаки со стороны США на систему управления ГЭС «Гури». С ним не согласился Хуан Гуайдо, лидер оппозиции, обвинивший в возникших проблемах правительство. «Мы не можем однозначно сказать, что произошло в Венесуэле, нам не передавали технические данные, — говорит Рустам, — но то, что такие атаки реальны, — факт. Правительства разных стран тестируют такие возможности, они интересны им, а следовательно, в эти области вливаются деньги. И миру известны случаи, когда такие атаки проводились». В декабре 2015 года после атаки хакерской группы Black Energy остались без света 1,4 млн человек в Ивано-Франковской области Украины. «Энергетический сектор сейчас — это тестовый полигон для взломщиков, — объясняет Рустам. — То, что мы видим сегодня, — только проверка возможностей. В будущем такие группы смогут оставлять без света и воды целые мегаполисы». Когда взломщики начали работать на спецслужбы, сказать невозможно. Есть данные, указывающие, что хакеры действовали в интересах США еще во время американской операции в Югославии в 1999-м, выводя из строя инфраструктуру и затрудняя связь в регионе. До 2017 года целью вирусов-шифровальщиков в основном были физические лица и небольшие компании. Затем все изменилось — шифровальщики начали атаковать крупные корпорации и стратегические объекты — аэропорты, метро. «Сегодня хакеры — это цифровое оружие», — повторяет Рустам. Методы атак проправительственных группировок все изощреннее — действуя вместе со спецслужбами, они придумывают все более сложные ходы. Если разведку интересует конкретный человек — они могут установить за ним наружное наблюдение и определить круг новых знакомств. А затем написать от имени нового знакомого письмо. Человек его откроет, будучи уверенным, что знает получателя, и пройдет по указанным ссылкам. На его устройство проникнут шпионские программы, способные вести слежку, записывать аудио и видео, заражать другие компьютеры и управлять ими. С Рустамом и Павлом Седаковым мы обсуждаем Китай. На сегодняшний день в этой стране одна из самых развитых систем видеонаблюдения с функцией распознавания лиц. На китайских серверах формируется база данных с подробным досье на каждого гражданина страны. «Насколько я помню, Китай сейчас пытается собрать всю информацию о своих жителях. В том числе у них особая контртеррористическая база, — рассуждает Рустам. — На сервере будут данные обо всех, включая военнослужащих и людей из госсектора. Страшно представить, что с этой информацией можно сделать, попади она не в те руки». Мы вспоминаем приложение Get Contact, получившее вирусную популярность в России прошлым летом. Забив в программу любой телефон, вы могли увидеть, как адресат записан в телефонных книжках десятков других людей. «Приложение сливало вашу адресную книгу в общую базу. Известны случаи, когда человек вводил имя своего знакомого — условно, Антона — и видел, что у кого-то он записан «Антон СВР» (СВР — Служба внешней разведки России). На этом примере я хочу показать, насколько печальны могут быть последствия слива для людей, например, работающих под прикрытием». В одной из своих лекций Сачков говорит о развитии системы «умных» городов — когда разные функции, начиная от водоснабжения и электричества, заканчивая системой светофоров и вывозом мусора, будут контролироваться через интернет автоматизированными алгоритмами. Сложно представить, в какой хаос может погрузить этот город тщательно спланированная хакерская атака. Что может защитить нас от возможной технологической катастрофы? «Мы часто говорим владельцам компаний, что сотрудников необходимо обучать цифровой гигиене, — говорит Рустам, — в ближайшем будущем обучать детей компьютерной грамотности будет так же логично, как учить смотреть по сторонам, переходя дорогу. Когда против хакеров ничто не сработает — ни железо, ни специалисты, — последним, кто сможет предотвратить катастрофу, будет человек.» Материал был впервые опубликован на сайте Esquire.ru.Нещодавно, два роки тому хакерські атаки зайняли шосте місце в рейтингу глобальних ризиків, складеному експертами Всесвітнього економічного форуму. Сьогодні зломщики шпигують на користь урядів, знеструмлюють цілі міста і стають загрозою куди більш реальною, ніж глобальне потепління або ядерний конфлікт. Нещодавно, два роки тому хакерські атаки зайняли шосте місце в рейтингу глобальних ризиків, складеному експертами Всесвітнього економічного форуму. Сьогодні зломщики шпигують на користь урядів, знеструмлюють цілі міста і стають загрозою куди більш реальною, ніж глобальне потепління або ядерний конфлікт. Звичайна багатоповерхівка на околиці Петербурга. Стихійна парковка у дворі, дитячий майданчик під вікнами. Сьогодні тут трохи більш шумно, ніж зазвичай, — залізні двері на п'ятому поверсі ріже болгаркою поліцейський спецназ. В цей же час по іншу її сторону брати-близнюки Дмитро та Євген Попелыши намагаються змити в унітаз півмільйона рублів готівкою, флешки і сім-карти. Менше ніж за два роки брати-хакери зламали кілька тисяч рахунків клієнтів російських банків і зняли 12,5 млн рублів. В їх підпорядкуванні перебували програмісти, трафферы (розповсюджувачі шкідливих програм, за допомогою яких хакери заволодівали рахунками), дропи — фахівці з переведення в готівку викрадених грошей, прозвонщики, які представлялися співробітниками банків. На крадені гроші Попелыши купили кілька квартир, машини — Porsche Cayenne і BMW X5, яхти. Але керувати операціями воліли з квартири на околиці Петербурга — такий же, як і будь-яка інша в цьому районі, якби не потужна електромагнітна гармата, встановлена тут — для моментального знищення інформації на жорстких дисках на випадок візиту поліції. Такого, як сьогодні. Залізні двері нарешті піддалася, і в квартиру увірвалися спецназівці. Слідом за ними разом з оперативниками та слідчими увійшли ще дві людини. Їх імена і зовнішність засекречені, як у співробітників спецслужб. Вони фахівці компанії Group-IB, мабуть, найвідомішою команди борців з кіберзлочинністю в країні. Їх завдання — зібрати цифрові докази для кримінального переслідування хакерів. Так, щоб і електромагнітна гармата не допомогла. «Довгий час кіберзлочинці відчували себе в безпеці. Вони отримували незначні терміни за гігантські крадіжки. Комп'ютерний злочинець, хакер, не викликав у суспільстві негативних емоцій, на відміну, наприклад, від наркодилера. Зараз ситуація змінюється», — це цитата з блогу співзасновника та генерального директора Group-IB Іллі Сачкова. За підсумками суду брати отримали вісім років ув'язнення. Їх справа — одна з тисячі, проведених командою Сачкова за останні 16 років. Півтори сотні справ завершилися для кіберзлочинців в'язницею. Співзасновник Group-IB Ілля Сачков Московський офіс Group-IB займає чотири поверхи бізнес-центру в Южнопортовом районі Москви. На скляному столику в холі акуратно розкладені журнали, на обкладинках — Ілля Сачков. Поруч чорні папки з логотипом, що нагадує емблему «Людей в чорному». Це для потенційних клієнтів — як правило, власників великого бізнесу, людей з фінансового сектора. Захист міжнародних банків та корпорацій від кіберзлочинців — сьогодні головне джерело доходу Group-IB. При цьому, коли хакерів потрібно відправити за грати, команда Сачкова щільно співпрацює з російськими правоохоронними організаціями, Інтерполом та Європолом. Ми йдемо по довгому коридору, повз приміщень, що нагадують одночасно і Центр управління польотами (великий екран на стіні, ряди комп'ютерів перед ним), і кімнату в студентському гуртожитку: на стінах — плакати з героями коміксів і рок-музикантами, звідкись лине голос Дженіс Джоплін. Коли офіс тільки відкривався, Сачков особисто брав участь в його оформленні — розвішував маски Гая Фокса, борця проти режиму з фільму «V — значить вендета», а згодом — одного з найпопулярніших символів інтернет-опору; плакати з написами Hole to Another Universe («Дірка в іншу всесвіт») та «Правил успішних людей». На одній зі стін плакат «Корисні тварини». На ньому — милі, наче намальовані для дітей-дошкільнят звірі. Під кожним — підпис. Заєць: «Не забувай піклуватися про себе». Їжачок: «Ти мило виглядаєш сьогодні». Каченя: «чини опір темряві всередині себе і вийди переможцем, укутавшись внутрішніми демонами, возродись знову». — Це якийсь новий, недавно Ілля повісив, — усміхається один із співробітників компанії, помічаючи, що я роздивляюся плакат. Ми йдемо на зустріч з Рустамом, спеціалістом департаменту киберразведки. На Рустама звичайні футболка і джинси. Він виглядає трохи сором'язливим. — За останні п'ять років майже 98% відомих нам кіберзлочинів були фінансово мотивованими. Головною метою кібератак були банки та їх клієнти, — каже Рустам. — Але сьогодні тенденція змінюється. Все частіше ми спостерігаємо, як проурядові хакерські групи з різних країн здійснюють кібератаки на інші держави. Їх завдання — шпигунство або саботаж. Якщо забити в пошуковик слова «Натанзі» і «Іран», то перша посилання приведе вас на TripAdvisor, сайт з порадами для мандрівників. Відгуки про ресторанах, музеях і готелях, тисячі фотографій — в основному мальовничі види і знімки стародавніх мечетей. Але Натанзі цікавіше, ніж здається на перший погляд. В парі годин їзди від міста, глибоко під солончакової пустелею, — завод з виробництва збагаченого урану. У величезному підземному цеху 5000 центрифуг з ураном обертаються зі швидкістю 1000 оборотів в секунду. Пізніше його використовують, наприклад, в боєголовках ядерних ракет. Територію охороняють комплекси ППО і вертольоти, озброєна охорона і бронетехніка, встановлена складна система паролів. Підприємство повністю ізольовано від інтернету. Але коли в січні 2010-го один із співробітників заводу вставив у свій робочий комп'ютер USB-флешку, всі заходи безпеки виявилися безглуздими. Центр реагування на інциденти інформаційної безпеки CERT Group-IB Власник флешки не підозрював, що на ній записано вірус Stuxnet. Програма проникла в систему, перехопила управління центрифугами з ураном і прискорила їх обертання — до 1400 оборотів в секунду. Цех почав руйнуватися. Іранцям вдалося повернути собі управління, але 1000 центрифуг були знищені. За лічені хвилини іранська ядерна програма була відкинута на кілька років назад. Про те, що це була операція американської та ізраїльської розвідки під кодовою назвою Olympic Games («Олімпійські ігри»), світ дізнався випадково — після злому серверів хакерської групи Equation Group, яка вважалася тісно пов'язаної з АНБ (Агенство національної безпеки США). «Олімпійські ігри» стали поворотним моментом в кібервійні, що йде між державами. Медіа заговорили про хакерів як про зброю, про проурядових хакерських угруповань, які працюють за вказівкою спецслужб, і про небезпеку, яку вони можуть представляти для всього світу. У 2017 році експерти Всесвітнього економічного форуму назвали кібератаки, які «досягли безпрецедентних масштабів», одним з головних глобальних ризиків після екологічних і геополітичних проблем. «Поки кібератакам відведено шосте місце в десятці технологічних ризиків, — прокоментував тоді засідання ВЕФ Ілля Сачков. — Але не мине й п'яти років, як ця загроза може зайняти першу сходинку». До 2019 року кібератаки увійшли в п'ятірку. Два роки тому засідання ВЕФ минуло після атаки вірусу-шифровальщика WannaCry, однією з наймасштабніших хакерських атак в історії. За три дні програма атакувала 200 000 комп'ютерів в 150 країнах світу, включаючи мережі університетів в Китаї, заводи Renault у Франції і Nissan в Японії, телекомунікаційної компанії Telefonica в Іспанії та залізничного оператора Deutsche Bahn в Німеччині. Атака WannaCry ледь не обернулася техногенною катастрофою, і стурбованість експертів ВЕФ легко зрозуміти. Збитки від вірусу оцінили в $1 млрд, а експерти страхового ринку lloyd's of London вважали, що світ легко відбувся — втрати могли досягти $121 млрд. Це було б більш руйнівними, ніж шторм «Сенді» в 2012 році (збиток — $70 млрд) або ураган «Катріна» в 2005-м ($108 млрд). Хто стояв за глобальної хакерською атакою — невідомо, але ряд світових експертів, включаючи Group-IB, вважають, що це справа рук північнокорейської проурядової групи Lazarus. «Встановити приналежність тієї чи іншої країни до злому не просто, — розповідає Рустам. — Іноді розробники програм помилково залишають артефакти в коді, які дозволяють встановити їх рідну мову. Іноді ми проводимо так званий частотний аналіз — якщо атак було безліч, дивимося, в який час вони були здійснені і у скільки починався робочий день у тій чи іншій країні. Дані дозволяють зробити якийсь висновок». Північнокорейські хакери з Lazarus і до цього атакували світові фінансові центри, наприклад, роком раніше — центробанки низки країн світу, включаючи російський. Але з меншим успіхом. «У 2016 році Lazarus атакували фінансові установи Бангладеш, Росії, країн Південної Америки, Європи, — перераховує Рустам. — Вони цілилися в банки 30 держав. Нам вдалося пройти по їх сліду, що було досить складно — вони використовували тришарову структуру, поетапно заражаючи комп'ютери в різних куточках світу». Незадовго до появи WannaCry група хакерів The Shadow Brokers опублікувала архів файлів, що належать АНБ. Згідно з документами, АНБ проводили атаки на ряд великих банків. Але не з метою розкрадання грошей. Вони хотіли простежити фінансові потоки. Крім цих документів The Shadow Brokers опублікували інструменти для злому, якими користувалися американські хакери. Саме їх використовували Lazarus в одній з найбільш руйнівних хакерських атак в історії. На шкіряному дивані в лабораторії комп'ютерної криміналістики Group-IB — найбільшої в Східній Європі за кількістю розкритих злочинів — сидить її керівник, 32-річний Валерій Баулін. На відміну від Сачкова, що віддає перевагу гарні костюми, Баулін не переймається зовнішнім виглядом — на ньому світлі джинси, футболка, на руці прості спортивні годинник. У відділі Бауліна працюють 16 чоловік, в основному чоловіки, середній вік — 28 років. Основні вимоги при прийомі на роботу, не рахуючи профпідготовки, — чіткі моральні та етичні принципи. «Колишніх хакерів на роботу не беремо, якими б талановитими не були. Спокуса велика. Потрібно мати залізну силу волі, щоб відмовитися від мільйони доларів, які тобі можуть пообіцяти злочинці», — Валерій згадує про реальний пропозиції, яка надійшла одного з його підлеглих. Чим комп'ютерна криміналістика відрізняється від звичайної? Докази — цифрові. Фахівці встановлюють, як проводилася кібератака, які інструменти використовували хакери, як викрадали і переводили в готівку гроші. У пошуках доказів доводиться перелопачувати терабайт інформації. Не так давно співробітникам Group-IB довелося розбирати дані з двох тисяч жорстких дисків з банку, в якому йшло фінансове розслідування. Фахівці лабораторії регулярно виступають на судах в якості експертів. «Жодного разу за всю історію суд не відхилив наші доводи», — з гордістю каже Валерій. «Сьогодні ймовірність стати жертвою комп'ютерного злочину вища, ніж шанс постраждати від звичайних злочинців», — ще одна цитата з блогу Сачкова. Валерій каже, сьогодні це тренд: світові відомі випадки, коли злочинці, які займалися рекетом або розбоєм, переключаються на хакерські атаки. Для цього не обов'язково розбиратися в IT — можна найняти команду фахівців і направляти їх. Увечері 7 березня 2019 року Венесуела почала занурюватися в пітьму. В цілих районах країни виникли перебої з електрикою. За лічені дні без світла виявилася і столиця, Каракас. У місті і окрузі почалися масові грабежі, ситуацію ускладнили виникли проблеми з водопостачанням. У повній темряві люди з смолоскипами грабували магазини. У п'ятницю, 9 березня, міністр інформації Венесуели Хорхе Родрігес зробив заяву: проблеми з електрикою виникли в результаті кібератаки з боку США на систему управління ГЕС «Гурі». З ним не погодився Хуан Гуайдо, лідер опозиції, який звинуватив у виниклих проблемах уряд. «Ми не можемо однозначно сказати, що сталося у Венесуелі, нам не передавали технічні дані, — каже Рустам, — але те, що такі атаки реальні, — факт. Уряди різних країн тестують такі можливості, вони цікаві їм, а отже, в ці області вливаються гроші. І світові відомі випадки, коли такі атаки проводилися». У грудні 2015 року після атаки хакерської групи Black Energy залишилися без світла 1,4 млн осіб в Івано-Франківській області України. «Енергетичний сектор зараз — це тестовий полігон для зломщиків, — пояснює Рустам. — Те, що ми бачимо сьогодні, — тільки перевірка можливостей. У майбутньому такі групи зможуть залишати без світла і води цілі мегаполіси». Коли зловмисники почали працювати на спецслужби, сказати неможливо. Є дані, які вказують, що хакери діяли в інтересах США ще під час американської операції в Югославії в 1999-му, виводячи з ладу інфраструктуру і ускладнюючи зв'язок в регіоні. До 2017 року метою вірусів-шифрувальників в основному були фізичні особи і невеликі компанії. Потім все змінилося — шифрувальники почали атакувати великі корпорації і стратегічні об'єкти — аеропорти, метро. «Сьогодні хакери — це цифрове зброю», — повторює Рустам. Методи атак провладних угруповань все витонченішими — діючи разом зі спецслужбами, вони придумують все більш складні ходи. Якщо розвідку цікавить конкретна людина — вони можуть встановити за ним зовнішнє спостереження і визначити коло нових знайомств. А потім написати від імені нового знайомого лист. Людина його відкриє, будучи впевненим, що знає одержувача, і пройде за вказаними посиланнями. На його пристрій проникнуть шпигунські програми, здатні вести стеження, записувати аудіо і відео, заражати інші комп'ютери та керувати ними. З Рустамом і Павлом Седаковым ми обговорюємо Китай. На сьогоднішній день у цій країні одна з найбільш розвинених систем відеоспостереження з функцією розпізнавання осіб На китайських серверах формується база даних з детальним досьє на кожного громадянина країни. «Наскільки я пам'ятаю, Китай зараз намагається зібрати всю інформацію про своїх мешканців. У тому числі у них особлива контртерористична база, — міркує Рустам. — На сервері будуть дані про всіх, включаючи військовослужбовців і людей з держсектора. Страшно уявити, що з цією інформацією можна зробити, якби вона потрапила не в ті руки». Ми згадуємо додаток Get Contact, отримало вірусну популярність в Росії минулого літа. Забивши в програму будь-який телефон, ви могли побачити, як адресат записаний в телефонних книжках десятків інших людей. «Додаток сливало вашу адресну книгу в загальну базу. Відомі випадки, коли чоловік вводив ім'я свого знайомого — умовно, Антона — і бачив, що у кого-то він записаний «Антон СВР» (СЗР — Служба зовнішньої розвідки Росії). На цьому прикладі я хочу показати, наскільки сумні можуть бути наслідки зливу для людей, наприклад, що працюють під прикриттям». В одній зі своїх лекцій Сачков говорить про розвиток системи «розумних» міст — коли різні функції, починаючи від водопостачання та електрики, закінчуючи системою світлофорів і вивезенням сміття, будуть контролюватися через інтернет автоматизованими алгоритмами. Складно уявити, в який хаос може занурити це місто ретельно спланована хакерська атака. Що може захистити нас від можливої технологічної катастрофи? «Ми часто говоримо власникам компаній, що співробітників необхідно навчати цифровий гігієни, — каже Рустам, — в найближчому майбутньому навчати дітей комп'ютерної грамотності буде так само логічно, як вчити дивитися по сторонах, переходячи дорогу. Коли проти хакерів ніщо не спрацює — ні залізо, ні фахівці, — останнім, хто зможе запобігти катастрофі, буде людина.» Матеріал був вперше опублікований на сайті Esquire.ru.