Архивы лечение гипертонии

Гипертония, вопреки всем достижениям современной медицины и фармакологии, продолжается оставаться одним из самых распространённых заболеваний в мире. По данным ВОЗ (Всемирная Организация Здравоохранения) артериальной гипертензией (современный вариант названия гипертонии, сокращённо «АГ») болеет каждый четвёртый взрослый житель планеты — и это действительно пугающие цифры! Столь огромная «пандемичность» обсуждаемого заболевания объясняется его крайне низкой выявляемостью на ранних этапах, когда недуг относительно легко может быть побеждён даже без применения фармакологической терапии. Таким образом, если знать хотя бы основные симптомы гипертонии, то это поможет каждому человеку самостоятельно распознать у себя развитие данного недуга и обратиться за медицинской помощью до возникновения первого гипертонического криза, когда без вызова «неотложки» уже не обойтись. Общая информация о заболевании Артериальной гипертензией называют устойчивое повышение двух параметров кровяного артериального давления: систолического до значений выше 140 мм рт. ст. и диастолического выше 90 мм рт. ст. Это значит, что широко пропагандируемая в обществе «норма» давления 120/80 не может служить достоверным диагностическим критерием, поскольку границы настоящей нормы равняются значению в 140/90 мм рт. ст. Первопричины возникновения АГ лежат в плоскости нарушения регуляции тонуса кровеносных сосудов (в частности, их периферического сопротивления), что вызывает спазм мелких артериальных каналов и, соответственно, рост артериального давления. В свою очередь, нарушение тонуса сосудов всегда обусловлено какими-то другими факторами: сердечно-сосудистые и почечные заболевания; сахарный диабет; ревматоидный артрит или подагра; травмы головного мозга; последствия хирургических операций; климакс (у женщин); ожирение и гиподинамия; избыток соли в рационе; табакокурение и злоупотребление алкоголем; регулярные нервно-психологические стрессы; возрастные или наследственные сосудистые изменения. Гипертензия 1 степени АГ I степени диагностируется при устойчивых значениях давления в рамках 140-159/90-99 мм рт. ст. К сожалению, симптомы гипертонии 1 степени крайне неспецифичны, а потому часто остаются незамечены самими больными: после нервных переживаний и стрессов возникают сдавливающие головные боли; беспричинная хроническая раздражительность и склонность к вспышкам гнева, иногда — тревожность; возросшая чувствительность к громким звукам или яркому свету; повышенная утомляемость, возросшая сонливость; беспокойный прерывающийся ночной сон; беспричинные носовые кровотечения (редкий симптом). Методы лечения Гипертензия первой стадии специального лечения не требует. Пациентам рекомендуется нормализовать образ жизни: ограничить употребление жирной, сладкой и солёной пищи; ввести в рацион свежие овощи и фрукты, цельнозерновой хлеб, нежирные сорта мяса и рыбы, молокопродукты низкой жирности, орехи; регулярно заниматься гимнастикой (утренние пробежки, посещение фитнес-центра и т. д.); нормализовать вес; избегать стрессов или посетить психолога для прохождения курса повышения стрессоустойчивости; соблюдать режим сна и отдыха, избегать недосыпания; полностью отказаться от курения и употребления алкоголя. Как правило, перечисленных рекомендаций вполне достаточно, чтобы привести давление к показателям нормы. В отдельных случаях лечащий врач может назначить курс сосудорасширяющих, холестеринопонижающих, мочегонных или успокоительных препаратов. При этом самолечение является категорически недопустимым. Гипертензия 2 степени Диагноз АГ II степени ставится при значениях давления в границах 160-179/100-109 мм рт. ст. Симптомы гипертонии 2 степени редко когда остаются незамеченными, однако в силу своей прежней неспецифичности, часто приписываются на усталость или проявления других хронических заболеваний: частые головные боли, особенно в области затылка; боли в области груди, возникающие после стрессов или физических нагрузок; одышка, которая возникает после физических нагрузок, но достаточно быстро проходит; пульс повышается до 90 и выше ударов в минуту (зачастую пациенты этого не ощущают); повышенная потливость; часто возникающая тошнота, иногда доходящая до рвоты; онемение пальцев рук и/или ног; лёгкая отёчность нижних конечностей; шум в ушах (редкий симптом); заметное снижение работоспособности из-за быстрой утомляемости; ухудшение памяти, снижение концентрации внимания; анализ мочи показывает повышенное содержание белка. Методы лечения По-прежнему сохраняют свою актуальность рекомендации по нормализации образа жизни, однако без соответствующего лечения вылечить АГ на второй стадии уже не получится. Исходя из оценки общей клинической картины, врач может рекомендовать следующие группы препаратов: успокаивающие (валериана, пустырник) для снятия нервного напряжения; мочегонные (фуросемид, хлорталидон) для вывода излишка соли вместе с избытком жидкости; антагонисты кальция (верапамил, нифедипин) для нормализации работы сердца; ингибиторы АПФ (эналаприл, фозиноприл) для расширения кровеносных сосудов; бета-адреноблокаторы (ацебутолол, пондолол) для снижения частоты сердечных сокращений. При наличии сопутствующих заболеваний прописывается соответствующее лечение, направленное на профилактику возможного повышения давления в ответ на обострение болезни (например, роста уровня глюкозы в крови). Гипертензия 3 степени Диагноз АГ III степени устанавливается при значениях артериального давления выше 180/110 мм рт. ст. Типичные симптомы гипертонии 3 степени достаточно однозначны и не допускают альтернативного толкования: частое мочеиспускание, в особенности ночью; постоянные головокружения, часто даже в положении лёжа; отёки ног, рук и/или лица, не спадающие даже после ночного отдыха; отёки и/или кровоизлияния глазного дна, иногда доходящие до потери зрения; постоянная одышка и/или боли в области груди. ломкость сосудов и повышенная вязкость крови приводят к тромбообразованию; сердечная и/или почечная недостаточность. Методы лечения Общие принципы терапии идентичны лечению АГ 2 стадии, меняется только режим приёма препаратов и дозировка, устанавливаемые лечащим врачом. Особое внимание уделяется осложнениям со стороны сердца и почек, развивающимся вследствие высокого артериального давления и затем провоцирующих дальнейшее прогрессирование заболевания (так называемый «порочный круг»). Излечима ли гипертония? Этим вопросом часто задаются гипертоники — излечима ли гипертония, или же с ней просто нужно учиться жить, наподобие того, как это делают больные с сахарным диабетом? К сожалению, однозначного ответа на такой вопрос дать невозможно, поскольку многое зависит от причин развития АГ. Так, если повышение давления обусловлено травмами или возрастной дистрофией сосудистой системы, сахарным диабетом, ишемической болезнью сердца и т. д., то о полном излечении речь не идёт — заболевание придётся контролировать и периодически пролечивать пожизненно. Если же причиной гипертонии стала низкая физическая активность, неправильное питание, вредные привычки и тому подобное, то болезнь вполне реально полностью вылечить, но только при условии полного отказа от прежнего нездорового образа жизни. В любом случае, последнее слово всегда остаётся за лечащим врачом. https://proexpress.com.ua/mozhno-li-gipertonikam-letat-na-samolyote/Гіпертонія, всупереч всім досягненням сучасної медицини та фармакології, продовжує залишатися одним з найпоширеніших захворювань у світі. За даними ВООЗ (Всесвітня організація охорони Здоров'я) артеріальною гіпертензією (сучасний варіант назви гіпертонії, скорочено «АГ») хворіє кожен четвертий дорослий житель планети — і це дійсно лякають цифри! Настільки величезна "пандемічність" обговорюваного захворювання пояснюється його вкрай низькою виявляемостью на ранніх етапах, коли недуга відносно легко може бути переможений навіть без застосування фармакологічної терапії. Таким чином, якщо знати хоча б основні симптоми гіпертонії, то це допоможе кожній людині самостійно розпізнати у себе розвиток цієї недуги і звернутися за медичною допомогою до виникнення гіпертонічного кризу, коли без виклику «швидкої» вже не обійтися. Загальна інформація про захворювання Артеріальною гіпертензією називають стійке підвищення двох параметрів кров'яного артеріального тиску: систолічного до значень вище 140 мм рт. ст. і діастолічного вище 90 мм рт. ст. це означає, що широко пропагована в суспільстві «норма» тиску 120/80 не може служити достовірним діагностичним критерієм, оскільки межі цієї норми дорівнюють значенню в 140/90 мм рт. ст. Першопричини виникнення АГ лежать в площині порушення регуляції тонусу кровоносних судин (зокрема, їх периферичного опору), що викликає спазм дрібних артеріальних каналів і, відповідно, зростання артеріального тиску. У свою чергу, порушення тонусу судин завжди обумовлено якимись іншими факторами: серцево-судинні та ниркові захворювання; цукровий діабет; ревматоїдний артрит або подагра; травми головного мозку; наслідки хірургічних операцій; клімакс (у жінок); ожиріння та гіподинамія; надлишок солі в раціоні; тютюнопаління та зловживання алкоголем; регулярні нервово-психологічні стреси; вікові або спадкові судинні зміни. Гіпертензія 1 ступеня АГ I ступеня діагностується при стійких значеннях тиску в рамках 140-159/90-99 мм рт. ст. На жаль, симптоми гіпертонії 1 ступеня вкрай неспецифічні, а тому часто залишаються непомічені самими хворими: після нервових переживань і стресів виникають здавлюють головні болі; безпричинна хронічна дратівливість і схильність до спалахів гніву, іноді — тривожність; підвищена чутливість до гучних звуків або яскравого світла; підвищена стомлюваність, зросла сонливість; неспокійний переривається нічний сон; безпричинні носові кровотечі (рідкісний симптом). Методи лікування Гіпертензія першої стадії спеціального лікування не вимагає. Пацієнтам рекомендується нормалізувати спосіб життя: обмежити вживання жирної, солодкої та солоної їжі; ввести в раціон свіжі овочі і фрукти, цільнозерновий хліб, нежирні сорти м'яса і риби, молокопродукти низької жирності, горіхи; регулярно займатися гімнастикою (ранкові пробіжки, відвідування фітнес-центру і т. д.); нормалізувати вагу; уникати стресів або відвідати психолога для проходження курсу підвищення стресостійкості; дотримуватися режиму сну і відпочинку, уникати недосипання; повністю відмовитися від куріння і вживання алкоголю. Як правило, перерахованих рекомендацій цілком достатньо, щоб привести тиск до показників норми. В окремих випадках лікуючий лікар може призначити курс судинорозширювальних, холестеринопонижающих, сечогінних або заспокійливих препаратів. При цьому самолікування є категорично неприпустимим. Гіпертензія 2 ступеня Діагноз АГ II ступеня ставиться при значеннях тиску в межах 160-179/100-109 мм рт. ст. Симптоми гіпертонії 2 ступеня рідко коли залишаються непоміченими, проте в силу своєї колишньої неспецифічності, часто приписуються на втому або прояви інших хронічних захворювань: часті головні болі, особливо в області потилиці; болі в області грудей, що виникають після стресів або фізичних навантажень; задишка, яка виникає після фізичних навантажень, але досить швидко проходить; пульс підвищується до 90 і вище ударів в хвилину (найчастіше пацієнти цього не відчувають); підвищена пітливість; часто виникає нудота, іноді доходить до блювоти; оніміння пальців рук і/або ніг; легка набряклість нижніх кінцівок; шум у вухах (рідкісний симптом); помітне зниження працездатності через швидку стомлюваність; погіршення пам'яті, зниження концентрації уваги; аналіз сечі показує підвищений вміст білка. Методи лікування Як і раніше зберігають свою актуальність рекомендації щодо нормалізації способу життя, проте без відповідного лікування вилікувати АГ на другій стадії вже не вийде. Виходячи з оцінки загальної клінічної картини, лікар може рекомендувати наступні групи препаратів: заспокійливі (валеріана, пустирник) для зняття нервової напруги; сечогінні (фуросемід, хлорталідон) для виведення надлишку солі разом з надлишком рідини; антагоністи кальцію (верапаміл, ніфедипін) для нормалізації роботи серця; інгібітори АПФ (еналаприл, фозиноприл) для розширення кровоносних судин; бета-адреноблокатори (ацебутолол, пондолол) для зниження частоти серцевих скорочень. При наявності супутніх захворювань прописується відповідне лікування, спрямоване на профілактику можливого підвищення тиску у відповідь на загострення хвороби (наприклад, зростання рівня глюкози в крові). Гіпертензія 3 ступеня Діагноз АГ III ступеня встановлюється при значеннях артеріального тиску вище 180/110 мм рт. ст. Типові симптоми гіпертонії 3 ступеня досить однозначні і не допускають альтернативного тлумачення: часте сечовипускання, особливо вночі; постійні запаморочення, часто навіть в положенні лежачи; набряки ніг, рук і/або особи, що не спадають навіть після нічного відпочинку; набряки і/або крововиливи очного дна, іноді доходять до втрати зору; постійна задишка і/або болі в області грудей. ламкість судин і підвищена в'язкість крові призводять до тромбоутворення; серцева та/або ниркова недостатність. Методи лікування Загальні принципи терапії ідентичні лікуванню АГ 2 стадії, змінюється тільки режим прийому препаратів і дозування, що встановлюються лікарем. Особлива увага приділяється ускладнень з боку серця і нирок, що розвиваються внаслідок високого артеріального тиску і потім провокують подальше прогресування захворювання (так званий «порочне коло»). Чи виліковна гіпертонія? Цим питанням часто задаються гіпертоніки - виліковна гіпертонія, або ж з нею просто потрібно вчитися жити, на зразок того, як це роблять хворі з цукровим діабетом? На жаль, однозначної відповіді на таке питання дати неможливо, оскільки багато що залежить від причин розвитку АГ. Так, якщо підвищення тиску обумовлено травмами або вікової дистрофією судинної системи, цукровим діабетом, ішемічною хворобою серця і т.д., то про повне лікування мова не йде — захворювання доведеться контролювати і періодично проліковувати довічно. Якщо ж причиною гіпертонії стала низька фізична активність, неправильне харчування, шкідливі звички тощо, то хворобу цілком реально повністю вилікувати, але тільки за умови повної відмови від колишнього нездорового способу життя. У будь-якому випадку, останнє слово завжди залишається за лікуючим лікарем. Чи можна гіпертонікам літати на літаку