Фахівець пояснив, чому жорстко критикує київський клуб, і розповів про свій футбольний шлях
Для рубрики «лихі 90-е» тричі найкращий футболіст України Віктор Леоненко розповідає чому нещадно критикує «Динамо», як у нього віджимали машину в 90-х і кодували Шевченка.
З Віктором Леоненком можна говорити годинами безперервно перескакуючи з теми на тему. Згадуючи про свій футбольний шлях він постійно порівнює минуле з теперішнім. Не змінюючи традиції Леон, як його називають в народі, пропонує зустрітися на лавці біля його будинку в центрі Києва. Поки підходили до лавочок на шляху зустріли котів. Але це були не ті, які добре розбираються у футболі. Його коти живуть у квартирі. Хоча вуличні разом з нами слухали самого зухвалого експерта України.
— Вікторе Євгеновичу, як у вас справи?
— Краще, ніж у «Динамо».
— Що ви маєте на увазі?
— У «Динамо» проблеми. Ми часто говоримо про гру команди. Але навіть взяти ситуацію, якщо завтра продадуть Ярмоленко або Хачеріді, то їх замінити просто якимсь. Ребров буде знову скиглити.
— Чому у вас постійні конфлікти з Ребровим? Наскільки ми розуміємо, він вашу критику не дуже і сприймає…
— Я все кажу по грі. «Динамо» 0:3 програв другому складу «Шахтаря» і навіть не вибачилась. А перед грою всі говорили: буде реванш перед «Шахтарем». До речі, хотів би сказати щодо скандалу, що стався в кінці матчу. Якби Андрій Ярмоленко правильно повівся, то тільки виграв би від цієї ситуації. Йому потрібно було вибачитися перед Тарасом Степаненко. А що ми почули? Ребров прийшов на прес-конференцію і сказав, що вони за три тури до кінця стали чемпіонами. Вже про реванш забули? Ще виходить, що Ігор Михайлович Суркіс не дав другому складу «Динамо» поїхати на ту гру. Він знав, що у «Шахтаря» буде дубль, і хотів перемогти.
— А з чого такі висновки, що президент клубу відправляє склад?
— Він же сам в інтерв’ю сказав, що треба було послати другий склад. Я зачепився за ці слова. З чого це президент вирішує, кого посилати на матч? Ми тільки після інтерв’ю дізналися, що у «Динамо» головний тренер Рауль Рианчо. Не може другий тренер пхати головному тренеру, а потім і президенту клубу. Ще й тактику а-ля «Барселона» сюди привезти, яка не працює.
— А чому не працює? «Динамо» – чемпіон.
— Якщо ти так вважаєш, то ти такий же дурний, як і багато.
— «Динамо» вийшло з групового етапу Ліги чемпіонів у плей-офф.
— І що? Ми багато разів чули, що у нас «Маккабі» суперклуб. Цілий гол забив у всіх проведених іграх. «Челсі» за попередній сезон тільки ледачий не обігрував. Вони почали грати тільки коли Гус Хіддінк очолив команду. Нам розповідають, як складно. Я прошу показати конкретні гри.
— «Порту» «Динамо» по справі обіграло?
— Згоден. І «Ворсклу» 6:2. І все. Ці ігри потрібно показувати футболістам. Чому Коноплянка не грає в «Севільї»? Тому що там потрібно відбирати м’ячі. А він грає так, як хоче. У «Дніпрі» він грав: одержить м’яч, пробіжить до кутового прапорця і назад. А треба: пробіг – прострілив! З нього зліпили зірку журналісти. Ви його побачили у фіналі Ліги Європи? Напевно, зірки повинні грати. Нам кажуть: адаптація. Потрібно знати багато слів, щоб грати на полі? «Дай пас, прострілив, назад, вперед», – цього вистачить. Тим більше там є люди які йому допомагають адаптуватися.
— Коли Фернандіньо приїхав в «Шахтар», то теж два роки не грав, адаптувався, Луческу його підпускав. А потім він став лідером команди…
— У нас часто роблять знижки. Фернандіньо заграв! І це головне! Значить, все робив правильно. А Коноплянка не заграє, поки не поміняється. Або нам не говорить, або сам не розуміє, як йому треба грати. Просто потрібно відбирати. А він це робити не любить.
— Ярмоленко готовий грати в топ-клубі?
— Ні. Якщо б Ярмоленко був суперфутболистом, то з усіма командами грав би добре. А з ким він сильно виглядав? «Говерла», «Металург» – і пішли далі. У матчі з «Шахтарем» ми його бачили? Або з «Челсі»? В збірній, може? Де ця зірка? Коли ти зірка, ти з усіма в порядку.
— Ви ж погодьтеся, що Ярмоленко – найсильніший український футболіст?
— У «Динамо» – так. А так потрібно брати по кожній позиції і говорити. Наприклад, Малишев і Коваленко набагато розумнішими і грамотно грають у футбол. А Малишева у нас відчепили від збірної. Навіть Гусєв вже не потрібен збірній. У мене мозок розривається від того, що Гусєва не взяли в збірну. І це при тому, що Фоменко ставить ставку на досвідчених гравців. Тимощук поїхав на Євро, хоча навіть мої коти знають, що він не буде грати, а може, вийде попросить пару хвилин. Ганяється за рекордами. А навіщо ці рекорди? Тимощук давно повинен був закінчити кар’єру. У федерації вже має посаду, от нехай там і сидить. Що чекає майбутнього головного тренера збірної Андрія Шевченка? Що буде після Євро? Незрозуміло, хто буде грати в збірній. Бутко, Селезньов, Караваєв не грали навесні у збірній. Мені здається, їх просто журналісти своїми матеріалами завели в список.
— Бутко зіграв сильніше Федецького у матчі з Румунією?
— По одному матчу не можна робити висновки. Одна гра може вийде, а друга – ні. Ярмоленко сильно себе показав з румунами? Так давай тоді його не ставити. У Федецького завжди проблеми, і він завжди може «привезти». Але в нього є великий плюс – він може пробігти 100 кілометрів. Я б теж в його паспорт не дивився і не говорив, що він вже «списаний». В Англії люди грають в 34 роки. Ось Маркевич каже: «Матеус старий». А хто його наздожене в Україні?
— Ви згодні з тим, що Федецький проводить не найкращий сезон?
— А коли у нього був кращий?
— Сезон, коли «Дніпро» дійшов до фіналу Ліги Європи.
— Той сезон – це щастя для «Дніпра». Власник «Дніпра» Ігор Коломойський сказав, що команда випадково дійшла до фіналу. Потрібно згадати матч «Карабаху» та «Інтера». Навіть подивитися, коли голи забивалися. На 92-й хвилині. Старалися, але їм пощастило. Я завжди ставлю в приклад Луческу і того ж Вернидуба. Команда виграє 8:1 або 5:0, а вони кажуть, що незадоволені. Тому що, коли гра зроблена, футболісти починають показувати, які вони технічні. І, відповідно, вони неправильно грають. Виконують Ярмоленка або Коноплянку. Грають як хочуть, а не як треба. Ярмоленко собі думає: «Я зірка! Я мільйонер! І що ви мені будете розповідати?»
— Ви ж були на його місці…
— Був. Але яким був, таким і залишився. Спілкуюся з людьми, коли потрібно – визнаю помилки і вибачаюсь. Знаю старше покоління «Динамо», команди, що виграла Кубок Кубків 1986 року, і старше, Бібу, Трошкіна, Сабо. Ярмоленко про них тільки чув. Це також проблема президента клубу. Ось нещодавно на стадіоні «Динамо» проводили матч команди, яка виграла у 1986-му Кубок Кубків. Багато людей на трибунах було? Немає. Тому що президенту це не потрібно. Йому потрібна тільки перша команда.
— Але ви забули, що у «Динамо», крім першої команди, є ще академія…
— Академію все тримають. Тільки хто з них виходить? Взяти той же «Шахтар» – Коваленко. Малишева і Малиновського не беру, тому що вони через «Зорю» пройшли. Коли ти лепишься через інший клуб, це зовсім інше. Коли ти там зробив перші кроки, виріс і там заграв. Ось це для мене означає академія. А те, що в академії почав, потім перейшов – інше питання. Макаренко пішов у «Говерлу» і там став футболістом, а не в «Динамо». Я от коли приїжджав в Конча-Заспу, то листя на деревах менше, ніж там футболістів. А чому немає сильних, справжніх футболістів? Сидорчук що, класний футболіст? Журналісти зліпили з нього зірку. Ігор Михайлович говорить: «Гармаш суперпарень!» Де супер, коли Ребров каже: зачекайте, там привіз, там привіз. Тільки Гармаш може зіграти тайм, йому напхають повну торбу, а він сяде і їсть яблуко. Ви бачили десь, щоб тренеру пхав гравець, як це робив Ярмоленко Реброву. Киянам потрібно повернутися до стилю «Динамо».
«У МЕНЕ НЕМАЄ ОБРАЗИ НА «ДИНАМО»
— А що ви вважаєте стилем «Динамо»?
— Стиль «Динамо» – це нещадні атаки з обох флангів. Чому Лобановський любив швидких? Бо праворуч і ліворуч біжать. А у нас як? У збірній Федецький забігає, а Ярмоленко не дає йому пас. Так само і Коноплянка. Столітній Шевчук забігає, а його ігнорують. Якщо б у свій час Лужному передачу не дали, він би в роздягальні «з’їв» свого партнера. Не допоміг би ні президент, ні тренер. Не давати передачу – це неправильно. Ще й по-людськи неправильно. Крайній захисник 70 метрів біжить, а йому пас не дають. Чому «Динамо» так рідко забиває Мораєш? Адже в «Металурзі» він багато забивав. А тому, що Ярмоленко заявляє, мовляв, теж хоче бути бомбардиром. Замість того, щоб накрутити і зробити передачу, він хоче сам забити. Бо ні там ні Мораєша, ні Кравця. Про Кравця окрема розмова. Він взагалі не повинен в нападі грати. Він центральний захисник, або опорний хав. Кравець робить великий об’єм роботи, але йому не вистачає думки для форварда. Не знає, що з м’ячем робити. Так само, як і Факундо Ферейра. Тільки Кравець наш, а Ферейра – аргентинець.
— У вас залишилася образа на «Динамо»?
— У мене немає образи на «Динамо». Я хочу, щоб не тільки «Динамо» грало. Просто від них постійні відмовки. До речі, Ігор Михайлович запропонував мені розібрати гру. Так я готовий разом з Ігорем Михайловичем і Григорієм Михайловичем подивитися матч і разом його розібрати. Пропоную гру Суперкубка «Динамо» – «Шахтар».
— Ігор Михайлович запропонував гру чемпіонату…
— Так а навіщо будь-якого? Давай гру «Динамо» розберемо. Подивимося, як зіграють. Навіщо чемпіонат Іспанії? Вони думають, якщо футболістів знають, то це вже успіх. Футболістів повинен знати коментатор.
— Експерт також повинен знати футболістів…
— Навіщо? Експерт повинен розбирати гру. Що я і роблю. Навіщо мені знати весь склад, який не грає. Я розбираю конкретно ключові епізоди та гру футболістів, які брали участь – хто помиляється, забиває або віддає передачу. Хай Ігор Михайлович скаже, скільки він мені буде 10 років платити. Якщо він соромиться своєї команди, то я готовий гру «Шахтаря» розбирати. Коли рік тому він програв, то сказав: «Почекайте, моя команда до осені набере форму під лігу чемпіонів». Він «ліпить» і не розуміє, що він говорить. Він фізкультурник у порівнянні зі мною. Я не приховую: коли грав у московському «Динамо», Валерій Газзаєв мене цілий рік муштрував. Спеціально приїжджав до мене на базу і розбирав зі мною один на один всі моменти. Для Ігоря Михайловича я не футболіст, а п’яниця. Що він там говорив? Що я мізки пропив. Я готовий разом з ним розібрати матч.
— Він говорив, що готовий зіграти, хто знає більше футболістів в будь-якій команді…
— Так а для чого? В Іспанії Гонсалесов чоловік 15. І що? Я готовий футболістів не знати, а розбирати гру. Це Вацко в студії сидить у нього на листочку всі прізвища написані. Я також буду серйозно готуватися, адже чемпіонат Європи на носі. Багато команд реально не знаю, а деякі не хочу знати, бо це не команди. Прізвища буду записувати, щоб не заплутатися.
— За словами президента київського клубу Ігоря Суркіса, вас нікуди з «Динамо» не кликали…
— Він знову ставить себе в незручне становище. Навіщо мені виправдовуватися? Нехай Отто Рехагелю подзвонить і запитає, чи запрошував він мене в «Кайзерслаутерн», або Бернду Штанге, який мене навіть в Австралії кликав. Або краще приклад, далеко ходити не потрібно. Нехай Блохіну подзвонить. Він мене в «Олімпіакос» запрошував. Він до мене приїжджав додому, коли ми познайомилися. Тут, до речі, цікава ситуація виходить. Адже Ігор Михайлович говорить за Григорія Михайловича. Адже тоді старший Суркіс був президентом клубу. Мені починають розповідати, що я не футболіст. Нехай згадають, кого в Києві реально на руках носили.
«ОНИЩЕНКО ОБРАЗИВСЯ НА МЕНЕ, ТОМУ ЩО Я ЙОГО ПОСЛАВ»
— Правда, що коли в Лізі чемпіонів «Спартак» обіграли, люди після гри вас на руках несли?
— На руках мене носили після фінального матчу кубка з «Карпатами». Після «Спартака» не носили. Я не міг навіть на машині проїхати навколо біля стадіону. До речі, після того матчу, виявляється, Йожефа Сабо на роботі залишив. Я його три рази рятував від звільнення. Зараз інші часи, у молодих гравців агенти є. Клуби можуть через агентів спілкуватися. А тоді, якщо у тебе з’являвся агент, у тебе, до контракту, якого начебто немає, а ніби він є, додається півтора року. Так було у всіх. В книжці все розповім. Ми були гірше рабів. Нам преміальні давали по хвилинах – хто скільки зіграв. Ви ж не забувайте, що нам валюту давали, тільки коли ми виїжджали за кордон. Ігор Михайлович з братом у мене і машину забрали зі своїми зв’язками. Сказали, що мій кабріолет крадений. У мене органи забрали автомобіль. Я приходжу до Медведчука, а у нього в кабінеті сидить капітан, який конфіскував у мене машину. Я не міг написати заяву на звільнення з «Динамо». Що у мене закінчився контракт, якого немає. Секретар заяву не брав – її звільнили. Я на пошту ходив і відправляв заяву рекомендованим листом. У той час у «Динамо» не було контрактів з печатками. Навіть зараз Ігор Михайлович повторює, що пропозицій на гравців немає. Я розумію, що футболісти можуть написати, мовляв, стою 20 мільйонів і мене кличе весь світ. Це як в історії з Коноплянка і Ярмоленко. Андрій хоче в «Реал» і «Барселону», а його кличуть в «Сток Сіті». Я впевнений, що пропозиція на нього є, але вони стыдноватые. А поруч Рінат Леонідович Ахметов, який продає своїх провідних футболістів. А «Шахтар» все одно дає результат. Уявіть, що буде, якщо підуть Ярмоленко і Хачеріді. Що буде з «Динамо»? Ребров і так плаче. У нього винні Леоненко і Морозів.
— Але ви погодьтеся, що некоректно називати Ярмоленко «футбольним бидлом»…
— Ярмоленко повинен вибачитися. Бидло – це м’яко сказано. За такі дії потрібно впаяти більше, ніж Зозулі. А так судейка написав у рапорті, типу поштовхалися. З цього КДК зробив 3 матчі. А хлопці з КДК не знайомі з документами. Я тільки Віталіка Реву там знаю. Подзвонили і сказали їм: зробити лише 3 гри. Виходить, «Динамо» начебто і чемпіон, але осад залишився. Я тільки за те, щоб в Україні було більше хороших команд. Будемо дивитися футбол, а не розбирати скандали. Вічні скандали.
— Свого часу Вас одного з кращих гравців чемпіонату перевели з першої команди «Динамо-3». Чому?
— Виховували. Я не потрібен був. Я в усі клуби виїжджав або після травми, або з «Динамо-2», або «Динамо-3». Такий підхід був у київського клубу. Гроші начебто не потрібні були. І все! Подивіться, хто виїхав. Добре, Лужному вистачило здоров’я пограти в Англії. У нього було багато пропозицій. Кожен день при мені з Шандором Варгою розмовляв. Його теж не відпускали. Коли у мене голеностоп стерся, мені лікар сказав: «Тобі залишився рік у футболі». Я прибіг до Григорія Михайловича і кажу: «Відпустіть, рік у футболі залишився!» І ти думаєш, мене відпустили? У київський ЦСКА поїхав. Коли мене в другу команду «Динамо» відправили, а там тренував Онищенко, дурошлепства я там багато надивився. Калитвинцев, Беженар, Леоненко при Онищенко в «Динамо» не грали. Я раз за «Динамо-2» поїхав, а мені не дозволили грати, мовляв, це ж гравець збірної.
— З Онищенко був конфлікт?
— Були різні ситуації. Потім зрозумів, чому він на мене образився. До речі, ця історія буде в книзі. У мене був «п’ятисотий» кабріолет. Раніше ворота, коли приїжджаєш на базу, самі відкривалися. Я чекаю, поки ворота відкриються, а ззаду «шістка» почала сигналити. І я послав того, хто позаду. Ми під’їхали до будівлі, а ззаду виявився Онищенко. Він мене ставити перестав. Але в результаті довго тренером «Динамо» не пробув. Пишуть, що я скандаліст. Я ні з одним тренером не лаявся. Просто бубонів про себе, а це хтось доносив наверх. У «Динамо» процвітають інтриги і стукацтво.
— А що була за історія, нібито ви приїхали на базу, закурили. Це побачив тодішній головний тренер Сабо і думав, ви викинете сигарету. Підійшов до вас, а ви далі курили. Каже: «Штраф 100 доларів, Вітя! Чого ти далі куриш?» А ви відповіли: «За 100 доларів, напевно, докурю!»
— Це вже міфи. По-перше, я не такий нахабний, як всі думають, завжди поважав старших. Я ніколи не показував, що курив. Тренерам було огидно, що якийсь салабон курить, і про це знають всі. Сабо завжди скаржився. У нього після програшу були винні всі. Навіть дружини футболістів. Ось «пахи» болять, значить ви з дружиною там чимось займаєтеся. У команди в один момент почалися проблеми з «пахами». Причому у багатьох. Це все було з-за поганих навантажень, а не чоловік. Дружини у багатьох є, але «пахи» не у всіх вирізані. Я залишився цілим, і на «пахах» не однієї операції немає. Хоча був серйозний розрив заднього стегна. Покійний лікар Берковський ставив за 9 уколів в день. А що стосується того, як Сабо мене кращим зловив… Хоча і не спіймав. Я на балконі стояв і курив. І він почав визирати зі свого балкона. Дитячий садок. Я йому пропонував перед грою ночувати вдома. Йожеф каже: «З якого переляку?» У нас всі тренери косили під Лобановського. Крім Павлова. А ще Пузач був добрий. Сабо тільки тепер добрий, на каналі. Суркіса я не лаю, а кажу, як є. Він пачками купує футболістів і не знає, що з ними потім робити. У нього всі тренери були кишенькові. Крім Газзаєва.
— Гаразд. А Сьомін? Блохін?
— А що Сьомін? Якого двічі знімали з бази п’яного? Блохін теж не кишеньковий. Але ви бачите, як з ним розлучилися. Як ніби це і не Блохін, а якийсь звичайний двірник. Я згоден, що результату не було. Ось прийшов Ребров. Замість нього зараз собаку посади, і вона теж виграє чемпіонат. Тому що у «Динамо» є Григорій Михайлович. Вони в минулому році стали чемпіонами, то пускали салюти і довго раділи. Але ж майже всі матчі в Києві зіграли. В цьому році чому чемпіонами стали? Тому що «Шахтар» довго грав в єврокубках. Просто не вистачило ні людей, ні часу. Я вже не кажу про те, що «Шахтар» постійно не вдома грає.
— Який найбільший міф про себе чули?
— Багато історій, які самі розкрутилися. Взяти ту ж історію про чотири букви і короля футболу. Ми в «Динамо-2» летіли кудись на виїзд. Зараз це неймовірне: «Динамо-2» на літаку, скоро всі будуть на возах їздити. Адміністратор Нечаєв розгадував кросворд, і там було чотири літери: «Король футболу». І він написав «Леон». Не написав, а пожартував. І мене ніхто не питав. Ось так обапіл і з’явився. Історію про сигарети ви чули. Також раз на зборах Сабо знайшов пиво в номері. За два тижні 14 банок було в кімнаті. Я не міг сплавити молодого Призетко. А мені все сходило з рук. Якщо я покурив, мені потрібно було грати і показувати все на футбольному полі. Коли мені розповідали, що люди тікали з бази, гуляли до 9 ранку, а потім ще грали, то у мене відразу стають великі очі. Як правило, я питаю: «З якої країни ці люди?» Це нереально, щоб хтось звалив з бази! У мій час на базі крали екіпіровку. Моїх ігрових футболок багато вкрали. Адміністратор був незадоволений. Я не розумів, у формі не прийнято ходити. Деякі в ігровій формі по Києву ходили.
«З ПРАНКЕРОМ-АХЕМЕТОВЫМ ГОВОРИВ, АЛЕ МАТИ МЕНІ «ДОПИСАЛИ»
— Чого очікуєте від збірної на Євро?
— Складно буде. Фоменко з переляку, не взяв Гусєва. Багато незрозумілих рішень. Скільки людей перший або другий раз. Я не кажу про мандраж. У нас все розповідають: дамо бій. Виходять, і не дізнаємося «бій». Багато патріотизму було недавно. Але ось грала збірна з Уельсом, і скільки людей було на стадіоні? Не хочеться таку гру дивитися. А в Одесі завжди багато матчів? Чому люди не хочуть дивитися? Це не футбол, а «квадрат» 90 хвилин. І, може, буде один момент, як Ярмоленко з Ротанем придумали в матчі з Уельсом. Тому краще НБА або НХЛ дивлюся.
— Всю ніч дивитеся?
— Та ні. Якщо вночі хочеться дивитися, то в повторі, звичайно, дивлюся. Його потім показують два або три рази. Я за «Піттсбург» хворію. У мене вся форма їх їсти. Навіть шкарпетки «Піттсбурга». Я все купив, аж до шарфа. Всі замовив з Америки, зараз же можна все замовляти. І все привозять. Ось подивіться, яка зараз кепка на мені. Теж «Піттсбург».
— Був випадок, коли пранкер вас нібито розіграв. Ви думали що говорите нібито з Рінатом Леонідовичем Ахметовим. Розмова з Пранкером реально був чи це було підроблено?
— Ні, там дійсно була розмова. Але крім цього, ще й дописано багато, ось в чому проблема. Ось ці всі матюки. Так, я можу обматюкати людини в тому випадку, якщо він стоїть прямо переді мною. Ось так за очі матюкати когось- це не про мене. Я в обличчя можу все сказати. Мені не соромно за все, що я сказав, працюючи на ICTV, на «плюсах». Ви ж пам’ятаєте, як Ігор Михайлович сказав Цыганыку, коли той запитав його, як він ставиться до критики Леоненко щодо «Динамо». Ігор сказав: «Йому можна». А тут бачите, перейшов на інший канал, і вже не можна критикувати.
— Просто ви в розмові з пранкером сказали, що будете «ганяти» президента «Динамо»…
— Я не збираюся його ганяти. Він сам себе ганяє ось з цими своїми покупками. Я вам можу привести приклад простої з приводу Мбокані, Беланда і Ленса. Хороші футболісти, погодьтеся. Ми досі не знаємо, скільки вони коштують. Чому вони не підійшли? Тому що ці люди запрошувалися в статусі зірок, правильно? Всі грали в збірній. Потім, коли людина забиває, то, природно, чекає, що в наступній грі він теж буде грати. Це я зараз кажу думки конкретно футболіста, який виступав на позиції нападника. І от, приміром, Мбокані забиває і в наступному матчі не грає. Тому що Сергій Ребров вирішив зробити ротацію. Мбокані адже сильніше Теодорчика? Сильніше. Ось в цьому і є проблема. Тут Ребров і показує, який він є головний тренер, саджаючи ось цих всіх людей на заміну. В результаті ці діти кидають грати. От і все. Так само, як я і Лобановський. Всі його поважали. Але коли тобі він говорить одне, а потім ти не виходиш на поле, то, звичайно, ти потім кидаєш грати. Коли тренер не бачить нікого. Ось тому ми і спостерігаємо картину, коли Беланда походив по полю і пішов. Якщо у тебе немає амбіцій, то можна підписати контракт, отримувати мільйон, сидіти, палити і сміятися. Як іноді буває в «Динамо». У «Шахтарі» немає такого. От чим ще «Динамо» відрізняється, і, я думаю, в цьому їх проблема. В тому, що люди, які працюють в «Динамо», коли команда програє, вони радіють.
— Чому?
— Як чому? Та тому що хтось мітить на місце Реброва. У «Динамо» завжди інтриги були. Тому що і Григорій Михайлович постійно плете інтриги у федерації. Там всі його люди. Головний тренер не повинен боятися, що його приберуть. А Ігорю Михайловичу це зручно, тому що у нього є кишеньковий тренер. Мені здається, тут все просто. А Серьога просто показує, що він навіть і не тренер. Тому що ображатися на канал і на журналіста, який щось там сказав, погодьтеся, дивно. Я подивлюся, як він зараз не буде давати коментарі в Лізі чемпіонів або Лізі Європи.
— Ви динамівець в душі?
— Ні. Я мріяв грати в «Динамо», але з таким ставленням до всіх динамівців… Всі думають, що я ображений, тому що мене не продали. Якщо б я був ображений на «Динамо», то знаходив їх помилки в кожній грі, повірте. Ось як тренер знаходить помилки, так і я знаходив.
— Але ви майже в кожній грі і знаходите помилки…
— Ну, так я знаходжу, бо не бачу гри. Нам втюхували ось цей стиль: будемо тримати м’яч, як «Барселона». А на ділі виходить так, що м’яч у нас тримають тільки Драгович, Хачеріді, Рибалка і Сілва. Ось вони один з одним пасуются. І ще іноді Шовковського підключають. Ось таке у нас тримання м’яча. Ви ж прекрасно бачили, що команди іноді грає на одній половині поля. Візьміть навіть ту ж «Олександрію». Здається, що начебто є перевага з такою грою. Ну, ось вам питання. А де ж моменти? А адже відповідь тут же, на поверхні. Якщо ти граєш на одній половині поля, а моментів немає, значить щось тут не так. Ось як проти «Барселони» всі грають від оборони, автобуси вибудовують. Так само і проти «Шахтаря». А нам потім пояснять, мовляв, команда приїхала і встала, тобто автобус поставила. Згадайте, як Ребров сказав про «Оболонь-Бровар», що це серйозна команда. Сказав: «Навіть «Барселона» б їм не забила». Ну, звичайно, «Барселона» не забила, коли у тебе Петрович виходить. От скажіть, скільки Петрович матчів зіграв? Ігоря Михайловича починає трусити, коли я кажу про його трансфери. Мені здається, що Ігор і Григорій Михайловичі – це єдині президенти, які удвох купують футболістів. Таке відчуття іноді складається, що Ігор Михайлович, коли їде в Монако, там ставить на рулетку і за номером бере футболіста. Він же сам казав, коли був втомлений: «Я 56 мільйонів вбухав, і нічого не вийшло. Напевно, буду брати іноземного тренера».
— Ви маєте на увазі Блохіна?
— У Блохіна була проблема тільки в тому, що він все ще залишився футболістом. Тобто він не перебудувався. Ось зараз, до речі, подивимося на Шеву. Він буде тренером або залишиться футболістом. Якщо він залишиться футболістом, то нічого не вийде.
— Сабо колись розповідав, що Шевченко з вами гуляв, і ви його навчили курити.
— В тому-то і справа, що він зі мною ніколи не гуляв і курити я його, природно, не вчив. Його ж Сабо закодував від куріння.
— Та ви що?
— Начебто закодував. Я не перевіряв. Тому що Шева тоді був молодий. Мені той же Ігор Михайлович розповідає, що Шевченко великий, Ребров великий і Шовсковскій – великий. Я ж радію цьому, тому що вони у мене вчилися.
— Тобто з Шевченком ви не гуляли?
— Я вже колись розповідав про це. Коли у нього ще був купе «Мерседес», він приїхав в дев’ять ранку до мене. Погода ще якась мерзенна була, сніг з дощем. Каже: «Поїхали по магазинах». Ми до цього не домовлялися, ні на базі, ніде. Тут він просто дзвонить і каже: «Поїхали». Я кажу: «Почекай, дай хоч зуби почищу». Ми з ним поїхали. У підсумку я все купив. Черевики, джинси, сорочки, жилетки. І все. Він мене привіз назад, і ось так ми з ним з’їздили. Це було один раз. Шева навіть у мене вдома не був. Хоча всі інші були. Ігор Михайлович, напевно, досі спить і бачить, що у мене немає друзів. У мене друзі в будь-який день тижня можуть приїхати пограти в карти. Ті ж Лозинський, Яремчук, Пінчук, Андрій Ковтун. Загалом, всі, хто грають.
— От ви кажете, що Ребров і Шевченко у вас вчилися, коли були маленькі…
— Ні, просто їх тоді ніхто не знав, а я на той момент вже був лідером команди. От і все. Ігор Михайлович просто про це забуває. Тоді ще навіть Григорія Михайловича не було, ось в чому справа. Я Реброва пам’ятаю, ще коли він був 16-річним хлопцем. Коли я грав за «Динамо» (Москва), а він перший раз вийшов на заміну за «Шахтар». Ми тоді 3:1 їх обіграли.
— Але він же вже не 16-річний, а дорослий тренер…
— Так я ж і кажу. Будь тренером, а не те, що дайте мені хустинку. Я ж геть соску приніс в студію для нього, щоб передати. Тому що Ребров плакав. Це ж коли вони «Металіст» обіграли, він каже: «Ось ми з хлопцями вирішили не давати інтерв’ю цьому каналу». І мало не плаче. Якщо ти так себе ведеш, то навряд чи станеш серйозним тренером. Тому що ти вразливий. Тренер не повинен бути ображеним. У тренера треба вірити. Тим більше, у нього така гарна кар’єра за плечима. Хоча, якщо говорити про іноземних клубах, то ми знаємо, яка у Реброва там була кар’єра. Ніяка. Крім Шеви і Лужного ніхто толком за кордон і не виїхав. Я зараз говорю про динамівців. Ось на пальцях однієї руки можна порахувати. Можу навіть розповісти історію, щоб Ігор Михайлович потім почитав. Коли Максимов їхав у «Вердер», мене викликали в 12 годин ночі. Тоді як раз вони виграли 4:2, Макс забив два голи, і за ним приїхали німці. Вони мене теж хотіли придбати. Так Макс залишив 300 тисяч марок «Динамо», щоб поїхати в «Вердер». Це ж не доведеш, але я це знаю. Він хотів поїхати. Але він хоча б грав. А у мене при Лобановському навіть шансів не було. Я ніде не грав тоді. Я виграв три рази Кубок Співдружності, був найкращим футболістом країни, але при Лобановському я ні в одному матчі не вийшов навіть на заміну. Тому я і хотів піти. Я поїхав в «Кайзерслаутерн», вони готові були платити за мене гроші. Точну суму не знаю. В результаті мене не продали, «Кайзерслаутерн» купив Христового за 300 тисяч і став чемпіоном країни. І все. А я от так і залишився в «Динамо-2», «Динамо-3». Загалом, ніде. Ось так клуб хотів продавати гравців.
Роман БЕБЕХ, Олександра ГУЛОРДАВА
Thanks!
Our editors are notified.