Віктор Шендерович: Для Путіна я ворог, а Макаревич – зрадник

Яке відношення до театру має літератор і непримиренний критик режиму Кремля Віктор Шендерович? Пряме: спеціальність Віктора Шендеровича називається «педагог по сценічному руху» і наш герой викладав в Щукінському театральному училищі і в Гітісі. Про інших «темних сторінках минулого» цього світлого людини читайте в Viva!

1. На телевізійній кар’єрі поставив хрест. «Назад на телебачення я не хочу, я їм об’ївся і з задоволенням мешкаю тепер за своїм письмовим столом. Що ж до самої можливості моєї появи на екрані, то при Путіні я можу з’явитися там тільки з титром «покидьок» або «друг української хунти».

2. Займався в студії «Табакерка». «В 9-му класі я прийшов студію, мріючи про акторську кар’єру. Але Табаков був першим, хто поставив мені точний діагноз: «Розумний хлопчик, але не актор. А в театрі будеш корисний». І взяв мене в режисерську групу».

3. Знає, для чого потрібні гроші. «Коли світ чистогана відкрив свої обійми, я зрозумів зміст фрази, що гроші потрібні для того, щоб про них не думати. Коли я почав заробляти, вперше перестав думати, що може не вистачити на їжу і на одяг. Потреби у мене досить невеликі, але якщо моя сім’я захоче кудись поїхати, то вже не треба боятися, що чого-небудь не вистачить. Не хочу здаватися Гарун-аль-Рашида, але гроші дають одну з найбільш приємних можливостей допомагати. Близьким. Або дати в борг друзям, не сильно переймаючись з приводу того, що віддадуть не відразу».

4. Літературний талант успадкував від батька. «Мій батько, професійний інженер, в кінці 50-х років минулого століття писав фейлетони, які публікувалися в «Літературній газеті». Він лауреат премії дуже популярного тоді журналу «Крокодил». Про літературних досягненнях батька добре відгукувалися навіть визнані майстри жанру. Правда, виходили його матеріали під урізаною прізвищем – Шендеров, оскільки з справжньої тоді можна було… Скажімо так, тільки вийти з залу суду. Через деякий час писати стало практично неможливо. Може бути, це трохи пишномовно звучить, але мій батько – чесна людина. Те, що він хотів писати, перестали друкувати – відлига закінчилася. А те, що можна було надрукувати, не влаштовувало його. На цьому письменницька кар’єра батька закінчилася. Несложившаяся творча біографія… Власне, як і в мами, професійної скрипальки, яка одного разу «переграла» руку і була змушена освоювати іншу професію».

5. Байдужий до алкоголю. «Романа з алкоголем так і не сталося. Замість роману – випадкові зв’язки. Я довгий час був зовсім непитущим, будучи по молодості екстремістом – в тому сенсі, що не пив з принципу. Це була позиція. І почасти вона пояснювалася тим, що випивка не потрібна мені для щастя. Мені було добре і так. Зараз можу випити хорошого червоного вина».

6. Не хоче емігрувати. «На початку 90-х був сплеск еміграції, половина людей з моєї телефонної книжки поїхала, але так вийшло, що я залишився. І в підсумку, де народився, там і згодився. Хоча, звичайно, є й ті, які з великою наполегливістю відправляють мене в Ізраїль і Штати. Але мені здається, що для Росії буде краще, якщо вони поїдуть самі. А для мене еміграція буде тим, що називається «доживання життя».

7. Футбольний вболівальник. «Я не курю, не п’ю, не колюсь. Футбол – єдина моя важка залежність. Пам’ятаю, мама все переживала, як може інтелігентний хлопчик серйозно захоплюватися футболом. Я назвав їй прізвища Дмитра Шостаковича та Юрія Трифонова, які були футбольними фанатами, і це її трохи примирило зі мною…»

8. Став літератором завдяки армії. «Моє літераторство почалося всерйоз вже після армії, яка стала для мене ментальним шоком. Кажуть, що благо для письменника — це нещасливе дитинство. У мене було дуже щасливе дитинство. Навколо мене були чудові люди, і юність була прекрасна. Я жив у такому насиченому киснем просторі. Студія Табакова, нам Кім співав Окуджава, Висоцький приходив. Потім я потрапив в армію, де мені дуже швидко пояснили, хто я, хто радянський народ, де моє місце».

9. Ігнорує недоброзичливців. «З тими, хто на всю країну покидьком тебе оголошує і на федеральний канал погано склеєну порнографію з твоєю участю вивалює, полемізувати неможливо, це вже не держава, а велика мавпа, яка своїми екскрементами в тебе кидається. Сперечатися з нею я не можу – можу лише відійти подалі, щоб не долітало».

10. Ворог Путіна. «Я для Путіна ворог, а Макаревич, за його класифікацією, зрадник. Він же як-то говорив про поділ на ворогів і зрадників, і до зрадників ставлення, звичайно, більш важкий і нервове. Тому Макаревичу сьогодні дістається більше, ніж мені. Тому що в його класифікації Макаревич зрадник, він був з їхньої тусовки. Це для Путіна має бути психологічно болісно. А я з самого початку був ворог, і в його чорно-білій голові це все лежить у різних ящиках».