Віктор Ющенко

Дата народження: 23.02.1954

Місце народження, освіта. Народився в селі Хоружівка Сумської області в сім’ї вчителів. Батько — Андрій Андрійович Ющенко (1919-1992), фронтовик, після війни викладав англійську мову в місцевій школі. Мати — Варвара Тимофіївна Ющенко (1918-2005), вчитель фізики та математики. Вищу освіту Ющенко здобув у Тернопільському фінансово-економічному інституті (закінчив у 1975 році). Кандидат економічних наук. Захистив кандидатську дисертацію на тему «Розвиток попиту та пропозиції грошей в Україні». Академік Академії економічних наук України, академік Української академії економічної кібернетики.

Кар’єра. Трудовий шлях розпочав у 1975 році помічником головного бухгалтера колгоспу ” 40-річчя Жовтня. 1975-1976 рр .. — служба в прикордонних військах на радянсько-турецькому кордоні. З 1976 по 1985 рр. виконував обов’язки економіста і керував Ульяновським відділенням Держбанку СРСР. 1985-1987 рр. він — заступник начальника управління Української республіканської контори Держбанку. 1988-1990 рр.-начальник управління, заступник голови правління Українського республіканського банку Агропромбанку СРСР. 1990-1993 рр. — заступник, перший заступник голови правління Республіканського АК АПБ Україна.

З 1993 по 1999 Рр. Ющенко займає посади голови правління і голови Національного банку України. Під його керівництвом вводиться в обіг національна українська валюта — гривня. У 1999-му він стає прем’єр-міністром України. Звільнений з посади в квітні 2001 року. Офіційна причина, згідно з указом президента Леоніда Кучми, — «у зв’язку з відставкою Кабінету міністрів». Неофіційна-посилюється вплив в політичних і ділових колах, зростання популярності серед населення.

Після відставки і до парламентських виборів 2002 року Ющенко очолював Українсько-російський інститут менеджменту та бізнесу ім.Б. Єльцина. Пройшовши у Верховну Раду з блоком Наша Україна, стає керівником однойменної фракції і членом парламентського комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин. По громадській лінії з 2003 року до січня 2005-го обіймав посади голови правління всеукраїнської громадської організації “Наша Україна” та голови наглядової ради міжнародного благодійного фонду «Україна 3000».

У 2004 році Ющенко бере участь у чергових виборах президента України, основний його конкурент-провладний кандидат, глава Кабміну Віктор Янукович. На початку вересня 2004 року Ющенко з симптомами важкого отруєння потрапляє в австрійську клініку Рудольфінерхаус. Його команда голосно заявляє про спробу отруєння опозиційного кандидата. Скандал викликає великий резонанс як в Україні, так і далеко за її межами. Те, що отруєння з використанням діоксину було, схоже, сумнівів уже не викликає. А от на питання «ким, де, коли і за яких обставин воно скоєно?» слідство досі не відповіло.

У грудні 2004 року відбулося відвойоване у ході так званої «помаранчевої революції» і в судовому порядку «переголосування другого туру виборів. Президентську гонку виграє Ющенко. 23 січня 2005 року відбулася інавгурація нового президента України (третього в новітній історії України після Леоніда Кравчука та Леоніда Кучми, який був главою держави двічі).

Восени 2012 року Ющенко веде партію Наша Україна на парламентські вибори, однак подолати прохідний бар’єр в 5% не вдалося – лише 1,11% виборців підтримали політсилу колишнього президента.

У травні 2018 року був обраний головою наглядової ради Альпарі Банку.

Погляди та оцінки. Ющенко-палкий прихильник європейської та євроатлантичної інтеграції України, вступу до СОТ. Виступає за створення єдиної помісної Української Православної церкви, підтримує існування єдиної державно мови-української.

Вже займаючи президентський пост, влітку 2005-го Ющенко потрапляє в епіцентр скандалу, пов’язаного з розкішним життям його старшого сина Андрія. Пильна увага до членів сім’ї викликала болючу і бурхливу реакцію президента, яка, в свою чергу, погано відбилася на його іміджі демократа і погіршила відносини з українським журналістським співтовариством. Пізніше Ющенко активно критикували за схильність впливу найближчого оточення (так званих «любих друзів»), недостатню жорсткість у реалізації передвиборчих обіцянок і нездатність об’єднати очевидних і потенційних політичних союзників.

Ющенко був і залишається прихильником ревізії політичної реформи. Підтримана парламентом у розпал «помаранчевої революції» і вступила в дію 1 січня 2005 року, вона перетворила Україну на парламентсько-президентську республіку, помітно обмеживши повноваження президента і розширивши можливості Верховної Ради. Друга половина 2006 року і перша 2007-го ознаменувалися для глави держави жорстким протистоянням з правлячої парламентсько-урядової коаліції у форматі Партія регіонів — СПУ — КПУ і особисто прем’єром Януковичем і спікером Верховної Ради Олександром Морозом. Битва за «торжество демократії», часто нагадує просто боротьбу конфліктуючих сторін за владу, супроводжувалася кількома президентськими указами про достроковий розпуск парламенту V скликання, ініційованої коаліцією тяганиною в Конституційному Суді, кількома корупційними скандалами, пов’язаними з суддями КСУ, перипетіями навколо крісла генпрокурора України, досягненням, розривом і знову досягненням політичних домовленостей. Вирішальною з них стала згода сторін на проведення позачергових парламентських виборів 30 вересня 2007 року.

Результат пропрезидентського блоку Наша Україна — Народна самооборона на осінніх виборах-2007, всупереч очікуванням Ющенко, не вразив. У новій, не без проблем створеної парламентської коаліції через більшу кількість зібраних мандатів перша скрипка дісталася БЮТ. Відповідно, і посада прем’єр-міністра — теж. Її прогнозовано зайняла Юлія Тимошенко. Леді Ю практично відразу стала для глави держави подразником №1. Вже вдруге українці стали глядачами запеклого поєдинку між президентом Ющенком і прем’єром Тимошенко за їх, глядачів, симпатії. Поєдинку, в якому аж ніяк не всі правила і дії — зразок коректності та порядності (втім, для політики це не дивно). І сутичка, за вимірами соціологів, проходила не на користь президента.

За задумом Ющенка, після виборів на базі НУНС повинна була бути збита нова пропрезидентська партія. Однак і на цьому фронті не все гладко: парламентська фракція блоку розривалася між кількома центрами впливу. І, схоже, більшою мірою тяжіла не до Банкової. Саме тому лютий 2008-го ознаменувався виходом Віктора Балоги, глави Секретаріату президента і «сірого кардинала» Ющенко, виходом з кістяка НУНС — партії Народний Союз Наша Україна (НСНУ). За ним потягнулися деякі нардепи-нашоукраїнці, відомий партійний будівельник і заступник голови Секретаріату Роман Безсмертний. На думку експертів, «результат» політиків з НСНУ свідчив про те, що команда Ющенка приступила до створення нового пропрезидентського політичного проекту, головним завданням якого став би не стільки успіх на чергових парламентських виборах, скільки перемога нинішнього господаря Банкової на наступних виборах глави держави. Однак за підсумками чергових президентських виборів у 2010 році Ющенко посів лише 5-е місце.

Нагороди, звання. Ющенко — Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня. Своїм попередником на президентському посту Кучмою був нагороджений почесною відзнакою президента України. Має звання заслуженого економіста України.

Сім’я. Політик одружений, має п’ятьох дітей і чотирьох онуків. Дружина — Катерина Ющенко (у дівоцтві — Чумаченко), голова наглядової ради міжнародного благодійного фонду «Україна 3000», веде активну благодійну діяльність. Сини — Андрій і Тарас, дочки Віталіна, Софія і Христина, онуки Яринка, Віктор, Андріана і Варвара.

Старший брат Петро Ющенко — народний депутат IV-VI скликань від “Нашої України”. Племінник Ярослав Ющенко був заступником екс-губернатора Харківщини Арсена Авакова.

Хобі. Захоплюється живописом, бджільництвом, гончарством, колекціонуванням предметів української старовини. Дуже любить проводити час в колі сім’ї.