«Розвідник» збірної України – Віктор Кондратов поділився думкою про нашому другому суперника на Євро
Відразу після жеребкування Євро-2016 до кожного суперника нашої збірної був «прикріплений» спостерігач. За Північною Ірландією наживо стежив тренер-селекціонер Віктор Кондратов, який побував на товариських матчах з Уельсом, Словенією, Словаччиною та Білоруссю, а також у Франції —
на грі з Польщею. Після повернення з Екс-ан-Провансу, де Кондратов робив доповідь Михайла Фоменка, він поспілкувався з кореспондентом Sport.ua.
Стандарти, Лафферті і перешкоди воротареві
— Північна Ірландія – це команда, яка в основному грає від оборони і на контратаках, — каже Віктор Іванович. — Десь половину м’ячів вони забивають після розіграшу стандартних положень. У нападі виділяється форвард «Бірмінгема» Кайл Лафферті, який є другим бомбардиром національної команди. Він хлопець високий, 193 сантиметри. Завдяки його зростанню і умінню боротися на другому поверсі у Північна Ірландія створює моментів після стандартів і флангових передач. Причому, на стандартні положення практично завжди підключаються три високорослих центральних захисника – Джонатан Еванс, Крейг Каткарт і Гарет Маколі. В парі нападу з Лафферті іноді грав невисокий Джеймі Уорд, але краще, на мій погляд, себе зарекомендував Конор Вашингтон. У матчі з Польщею він з’явився на заміну і створив, по суті, єдиний момент Північної Ірландії біля воріт Щесни.
Ще потрібно звернути увагу на те, що при стандартних положеннях один гравець збірної Північної Ірландії активно заважає воротарю суперника, щоб він не зміг зіграти на виході. Андрію П’ятову потрібно бути до цього готовим.
Оборона
Весь відбірковий цикл Північна Ірландія грала в чотири захисники — Еванс, Маколі, Брант і Маклафлін. Причому, перші захищають кольори одного клубу – «Бірмінгема». Проте в кінцівці сезону Кріс Брант отримав травму, через яку на Євро не поїхав. Таким чином, Майкл о’ніл позбувся не лише одного із своїх лідерів, але злагодженості в лінії оборони, де два центральних бека і лівий захисник дуже добре взаємодіяли один з одним. Втративши Бранта, наставник північноірландців в товариських матчах експериментував, починаючи матчі з трьома центральними захисниками. В середині другого тайму зазвичай Маклафлін, який за новою схемою діяв на місці правого вінгера, сідав на свою звичну позицію на фланзі оборони, а Еванс – зміщувався на позицію лівого захисника. В центр оборони же виходив зазвичай Каткарт.
Судячи з усього, адекватної заміни Бранту о’ніл не знайшов, тому вирішив перейти на схему 3-5-2. При цьому, латерали – Даллас (ліворуч) і Маклафлін або Макгинн (праворуч) відповідали за всю бровку. Мені здається, постійні перестроювання з гри в чотири захисника на три не пішли Північної Ірландії на користь – у них порушуються зв’язки між латералями і центральними захисниками. Тому на флангах захисту і в них виникає неузгодженість, якою можна скористатися. Хавбек збірної Польщі Блащиковські, на мій погляд, показав, як потрібно користуватися неслаженностью Північної Ірландії на лівому фланзі оборони, затерзав свого опонента. Лівого центрального захисника – Евансу, зростання якого під метр 1.90, важко протистояти швидкому хавбеку.
Організація атак
Поєдинок з Польщею на Євро був типовим для Північної Ірландії. Команда Майкла о’ніла звикла грати від оборони, відходячи всією командою до своїх воріт. Біля центрального кола залишається один гравець – Лафферті, який заважає супернику спокійно починати атаку, намагається перехопити м’яч. Атаки североирандцы в основному починають введенням м’яча від своїх воріт. Вони не розігрують м’яч, а намагаються зачепитися за нього вже на чужій половині поля після виносу голкіпером або центрбеками. Після цього вже йде розвиток флангових атак. Але іноді роль плеймейкера бере на себе капітан команди Стівен Дейвіс. Повинен відзначити, що центральні півзахисники Дейвіс і Норвуд – достатньо технічні хлопці.
Але, в основному, початок атак Північної Ірландії виглядає так: голкіпер або хтось із центральних захисників вибиває м’яч вперед, там високі гравці скидають м’яч на фланг латералям, а вже після цього вони намагаються зробити навісну передачу у штрафний майданчик, де за верховий м’яч бореться Лафферті.
Експерименти
Наставник Північної Ірландії, як мені здалося, великий експериментатор. У відсутності Кріса Бейрда – основного опорного хавбека о’ніл у двох товариських матчах ставив у центрі півзахисту перспективного хавбека «МЮ» Падді Макнэйра. У третій грі повернувся Бейрд, але його о’ніл вже поставив у центр захисту при грі в три захисника. Але у другому таймі Бейрд повернувся на позицію опорного, а Макнэйр – перейшов на позицію центрального півзахисника. У наступній грі Макнэйр вже вийшов на позиції правого хавбека, а закінчував її – справа в захисті.
Тобто в арсеналі Північній Ірландії є велика кількість ігрових схем, також використовується ротація складу. Багато гравці можуть зіграти на різних позиціях на полі. У матчі з Польщею лівий латераль Даллас зіграв праворуч — о’ніл, таким чином, вирішив підсилити «проблемний» фланг для Польщі, яка на Євро залишилася без основного лівого захисника.
Британський стиль
За стилем гри Північна Ірландія схожа на збірну Уельсу, з якою наша команда проводила контрольну гру при підготовці до Євро. Так, у них немає такого гравця як Гарет Бейл, але в плані організації гри ці дві збірні схожі. Перед грою з Україною Уельс, до речі, проводив контрольний матч з Північною Ірландією.
У контрольних матчах під час підготовки до Євро-2016 Північна Ірландії мала ігрову перевагу тільки в матчі з Білоруссю. У всіх інших матчах – з Уельсом, Словенією та Словаччиною суперники північноірландців більше володіли м’ячем і створювали більше моментів. У тих матчах, які я дивився, північноірландці грали від оборони. Після зриву атаки вони завжди відходили на свою половину поля, не використовували високий пресинг. Але нападники на початковій стадії атак суперника провокують захисників швидше розлучатися з м’ячем, зробити помилку. Але, в основному, ці дії не несуть будь-якої загрози.
Thanks!
Our editors are notified.