Україна не прогодує 40 млн населення: 4 сценарію для економіки

Ймовірність оптимістичного сценарію – 10%

Навесні багато хто економісти прогнозували крах економіки України. На тлі зростання долара деяким вірилося, що восени за умовну одиницю даватимуть і за 50 грн, а ще раніше настане дефолт.

Гіршого в 2015 році не відбулося. Уряд зміг реструктуризувати державний борг, уникнувши банкрутства країни. Проте кардинально для економіки нічого не змінилося. Ми пройшли “дно” і в той же час залишаємося найбіднішою країною Європи. Якщо все залишиться як є – країна не зможе утримувати 40-миллионое населення.

Чому ми бідні і які драйвери повинні піднімати економіку України з системної кризи – далі 10 тез доктора економічних наук, ректор Київського інституту банківської справи Василя Фурмана.

 

1.

На Київському міжнародному економічному форумі поряд з багатьма іншими питаннями аналізувалися 4 сценарію розвитку ситуації в економіці.

1 – оптимістичний.

2 – консервування кризи.

3 – суверенний дефолт.

4 – колапс.

Ймовірність першого – 10%. Він можливий при найкращому збігу обставин, і якщо вже з кінця 2015 року починаються радикальні і компетентні перетворення.

50-60% відводяться на другий сценарій. Його характеристики – незначні внутрішні перетворення, накопичення зовнішніх запозичень до рівня 150% ВВП протягом 2-3 років, а військовий конфлікт буде заморожено моделі Сектора Газа.

При реалізації сценарію консервування кризи, думаю, ми ніколи не зможемо зробити ривок з розряду “друге” країн “перші”. Ми залишимося сировинним придатком Європи. Країною, яка переважно експортує сировину і низкотехнологичную продукцію з малою доданою вартістю, талановитих людей і зароблені в Україні доходи, а імпортує готову продукцію з високою доданою вартістю і міжнародну фінансову допомогу.

Потрібні величезні зміни, щоб настав оптимістичний сценарій розвитку України.

2.

Те, що робить економічний блок уряду недостньо для стрибка з розряду “друге” країн “перші”. Ми багато уваги концентруємо на горизонтальних реформи. Мало думаємо про вертикальних реформи, про драйвери економічного розвитку держави. Немає системного бачення реформування державних органів. Реформи проводяться дуже повільно. Наприклад, ключова реформа для економіки – судова. Беззаконня – жах для інвесторів і населення. При створенні поліції – всіх замінили. Так і суддів треба заново набирати. І чим раніше ми це зробимо, тим краще. А не дискутувати зможемо чи не зможемо провести цю реформу…

Друга ключова реформа стосується податків. В тіні майже 50% економіки. Така кількість податків непід’ємні для бізнесу. Адміністрування податків важке і складне. Ми потрапили в податкову пастку.

У той же час радикальні погляди на зразок 5.10 я не підтримую. У якихось країнах це працює? Ні на яких. У свій час, Каху Бендукідзе запитали: А ви думали відмовитися від ПДВ? Він відповів: Так, але ми не змогли знайти замінник цього податку.

І я за те, щоб повністю приватизувати державні підприємства. Навіть в умовах кризи. Стратегічні також. Більшість підприємств де-факто керуються не державою, а “прихватизовані”. Ефективність роботи низька. Нові інвестори забезпечать і прибуткову діяльність і надходження до бюджету коштів…

3.

Треба максимально забезпечити економіку грошима. Чому б не створити державний банк розвитку; експортно-кредитне агентство; агентство із залучення інвестицій? В інших країнах вони працюють! Ліберальний принцип невтручання в економіку, який у нас був до цього, однозначно невірний.

У нас є посольства, торгові представництва – вони повинні також лобіювати інтереси українських підприємств. Держава повинна бути “водієм”, а не “пасажиром”…

Нам давно потрібно створити експортно-кредитне агентство, яке працює майже у всіх європейських країнах і підтримує експортно орієнтовані підприємства.

Що таке банк розвитку? Це державний банк першого рівня, який фінансує великі пріоритетні галузі. Або інфраструктурні проекти, або будівництво нових великих підприємств. Повірте, такі проекти виступлять каталізатором розвитку держави. Внутрішній інвестор буде прокладати шлях іноземної. Інакше не буде.

4.

Дефолту не відбулося, тому що ми однозначно зменшили навантаження на бюджет у 2015 році. В першу чергу завдяки реформам в енергетичній сфері (підвищення тарифів) і реструктуризації державного боргу. У 2014 році зарубіжних доларів ми отримали 9 млрд, але віддали – 14. У цьому році планувалося щось подібне. І після реструктуризації, кредити МВФ та інших інвесторів, які зайдуть в Україну, не будуть віддаватися на виплату боргів попередників. Важливо, щоб вони були витрачені не на проїдання, а на інвестування.

Бюджет 2015 не є бюджетом розвитку (як і попередні бюджети). Дай Бог, щоб ми з нього вийшли з мінімальним падінням ВВП, хоча воно все одно буде вимірюватися двозначними цифрами. Від бази 2013, думаю, ми впадемо за два роки на 25%.

Також потрібно розуміти, що навантаження на бюджет, враховуючи девальвацію гривні, стало менше. Сьогодні ми маємо навіть позитивне торговельне сальдо. Девальвація сильно вдарила по імпортерам.

Є передумови дефолту зараз? Ймовірність існує. Третій сценарій вчених так і називається – суверенний дефолт. Але зараз ситуація контролюється.

5.

В торгових війнах програє той, хто слабкіше. На початку року звучала інформація, що заморожування будь-яких торгових відносин з Москвою завдасть шкоди Україні на суму близько $5 млрд в рік (Росія втратить близько $6 млрд). Але вже зараз є інші цифри. У 2013 році товарообіг був на рівні 38 млрд, у 2014 – 22 млрд. Мінус 16 всього за рік (звичайно, тут враховані і зниження обсягів поставок газу з Росії, на чому ми багато зекономили).

Коли зупиняються заводи, а на заводах працюють тисячі робітників – це величезна проблема для власників підприємств, для працівників і місцевої влади. І в таких випадках ми бачимо, наскільки недалекоглядною була стратегія акціонерів таких підприємств, тому що вони не модернізували їх (як правило, виводили кошти за кордон або ж купували інші активи або проїдали кошти), недиверсифицировали ринки збуту.

6.

Чому інші країни з допомогою емісії грошей можуть фінансувати ті чи інші галузі, наповнюючи економіку грошима? Навіть деякі провідні країни світу здійснюють експорт емісії… Коли гроші йдуть на виробництво, будівництво, створення нових робочих місць, емісія суттєво не впливає на інфляцію. Інфляція при такому инвестированни завжди буде, але тут вона сприяє розвитку економіки і її можна контролювати.

Держава повинна визначити, які кластери вона інвестує.

Правильна стратегія – експортувати не сировину, а робити глибоку переробку. Це нові робочі місця і доходи. Наприклад, глибока переробка 1 тонни зерна вартістю 250 дол. США забезпечує виробництво продукції на суму ~ 600 дол. США, і створює ~ 300 дол. США доданої вартості.

В аграрній країні на кілометр квадратний кілометр живе близько 40 чоловік; якщо країна індустріальна – вже 400. Тобто, якщо ми залишимося сировинним державою, нам не потрібно 40-мільйонне населення. Якою б не була індустріальна економіка, вона повинна бути. Індустрія забезпечує зайнятість, вище розмір зарплат, ніж в аграрному секторі. Ці речі треба розуміти.

Повинно бути 7 головних кластерів розвитку економіки держави. Мова в першу чергу про аграрному кластері, ВПК, інформаційно-комунікаційних технологіях, створення нових речовин і матеріалів (нанотехнології), енергетиці, технологічному машинобудуванні, науці і туризмі.

7.

Ми неправильно зробили, відкривши ринки для міжнародних компаній. Треба було максимально підготуватися до вільної конкуренції, тому що слабкий ніколи не буде працювати на рівних з сильним. ЄС ми вигідні як сировинний придаток.

Всі класні ідеї, які працюють у світі, у нас в зв’язку з корупцією і слабкістю державних органів, не працюють. Наприклад, спеціальні економічні зони (території із застосуванням процедури державних та / або муніципальних преференцій, можуть включати індустріальні та технологічні парки). Всі думають, що через них крадуть кошти. І дійсно крадуть! Тому що не побудовані прозорі правила гри, монополізували ринок. Але, наприклад, у Туреччині працюють понад 345 зон, у Польщі – близько 80…

8.

На сьогоднішній день, головним торговельним партнером України є не росіяни, а ЄС. Як з експорту, так і імпорту. У 2014 році 35% торгівлі з ЄС. Але при такому падінні торгівлі з Росією, це важко назвати успіхом. Зростання товарообігу з ЄС на рівні 5%.

Я за те, щоб повністю не розривати відносини з Росією. Де можливо – їх треба зберігати. Думаю, в майбутньому, після відновлення територіальної цілісності нашої держави, ринки Росії ми будемо відкривати по-новому. Але туди ми будемо експортувати високотехнологічну продукцію чи продукцію з високою доданою вартістю…

9.

У 1 кварталі цього року падіння ВВП нашої держави склав близько 17%. Частка Донбасу в цьому падінні становить понад 50%. Донбас і війна на Донбасі є головними причинами падіння економіки держави. Донецьку і Луганську області потрібно однозначно відновлювати вже зараз на територіях, підконтрольних нам, і згодом на інших після відновлення територіальної цілісності держави. Ні в якому разі не можна відмовлятися від економіки Донбасу. Якщо у людини, наприклад, болить нога, то краще її лікувати або відразу ампутувати? При будь-яких умовах її потрібно лікувати. Так само і з Донбасом.

Після відновлення Україною суверенітету на сході дійсно треба робити щось на зразок аналога вільної економічної зони.

10.

Щоб написати довгострокову стратегію розвитку України потрібно не менше півроку. Багато напрацювання вже є. У Китаї, Сінгапурі стратегія розвитку держави написана на 100 років вперед. Зрозуміло, що її потрібно коригувати раз в 2-3 року. Але це напрямки розвитку і збагачення держави.

Сьогодні багато питань до швидкості дій Уряду, прийняття законів Верховною Радою.

Каха Бендукідзе любив повторювати, що для проведення реформ потрібно три людини: перший змінює закони; другий садить всіх, хто порушує закони; третій кожен день повинен виступати по телевізору, пояснюючи, що ці зміни означають.

Вони це робили в Грузії. Нам теж треба це робити.