В атаці на нафтову інфраструктуру Саудівської Аравії є «китайський слід»

Ситуація з атаками на критичну інфраструктуру СА серйозно підриває авторитет США як світового гегемона і гаранта безпеки своїх союзників

Атака на два ключові об’єкти нафтової інфраструктури державної компанії Saudi Aramco була проведена рано вранці 14 вересня 2019 року. Під удар потрапили найбільший в світі нафтопереробний завод в Абкейке і найбільше в Саудівській Аравії нафтове родовище Хурайс.

Точна оцінка завданих збитків поки не проведено. Однак загальновідомі цифри говорять самі за себе. Завод в Абкейке виконував дуже важливу функцію – наводив видобуту нафту до єдиного стандарту Arab Light. Його добова потужність становила 5 мільйонів барелів.

За офіційними даними, Ер-Ріад відправляє на експорт близько 7 мільйонів барелів нафти на добу, всього видобуває 10,5 мільйонів барелів. Відповідно, експорт нафти з королівства з-за зупинки заводу повинен впасти на 5 мільйонів барелів у добу, якщо не брати до уваги накопичені запаси.

Крім того, отримала пошкодження інфраструктура нафтових полів родовища Хурайс. А дане родовище дає близько 50% саудівської нафти.

У зв’язку з даним інцидентом, швидше за все, буде відкладений вихід на IPO Saudi Aramco. За даними американського видання The Wall Street Journal, капіталізація компанії може знизитися на 300 мільярдів доларів. Існує ризик повторення атак на нафтову інфраструктуру компанії. І немає ніяких гарантій, що дані атаки можна буде запобігти.

Відповідальність за удари взяли на себе єменські хуситы і зробили з цього приводу офіційну заяву. Вони розповіли, що атаки були здійснені 10 безпілотниками у співпраці з людьми всередині королівства. Хуситы також охарактеризували ці дії як своє право відповісти на авіаудари Саудівської Аравії на їх території, в тому числі, за цивільним особам.

Сполучені Штати звинуватили в причетності до атак Іран. Держсекретар США Майк Помпео заявив, що Тегеран «розпочав безпрецедентну атаку на світове постачання енергетичними ресурсами». Королівство Саудівської Аравії поки не назвав винуватців атаки. МЗС Ірану назвав брехнею заяви США про те, що за атаками на Саудівську Аравію нібито стоїть Тегеран.

Катарський телеканал «Аль-Джазіра» 16 вересня провів детальний аналіз ситуації, що склалася. В рамках цього дослідження прозвучала цікава думка. Його висловив Ервін ван Вин, старший науковий співробітник відділу дослідження конфліктів Нідерландського інституту міжнародних відносин Клинендал (Netherlands Institute of International Relations Clingendael).

«Ми спостерігали значну ескалацію схвалених США ізраїльських авіаударів по Лівану, Іраку і Сирії», – сказав він, маючи на увазі серію нападів протягом останніх місяців на підтримувані Іраном сили в трьох країнах. На думку Ервіна ван Вина, Іран може протистояти їм тільки асиметрично, і це була відповідь США в дусі «відкличте вашу атакуючу собаку».

«Аль-Джазіра» також нагадує, що раніше президент Ірану Хасан Рухани попередив про те, що якщо кампанія «максимального тиску» США призведе до зниження експорту іранської нафти до нуля, «то нафта з Перської затоки експортуватися не буде». За деякими оцінками, в липні 2019 року Тегерану вдалося продавати лише за 100 000 барелів нафти на добу, що становить приблизно одну десяту від обсягу експорту, на який був розрахований річний бюджет уряду.

Виходить, що удар по об’єктах критичної інфраструктури нафтової промисловості Саудівської Аравії практично повторює це попередження.

В аналізі «Аль-Джазіри» висловлюються різні думки з приводу авторства атаки. Називають і іракський шиїтський ополчення «Аль-Хашд аш-Шааби», як і хуситы підтримувана Іраном, і навіть безпосередньо іранський Корпус вартових ісламської революції.

Пряма участь Тегерана в такій операції Ервін ван Вин виключає, оскільки ці дії не узгоджується зі стратегією регіональної безпеки Тегерана за непрямим і асиметричному взаємодії з умовно переважаючими супротивниками при збереженні оптимального «правдоподібного заперечення».

Проте є один важливий фактор, який не відображений в аналізі «Аль-Джазіри». Ситуацію треба розглядати під більш широким кутом, стратегічно. Навіть якщо припустити, що Іран діяв руками своїх союзників в Ємені або Іраку, він навряд чи зважився б на таке різке загострення обстановки в регіоні, не забезпечивши свій тил, свою економіку.

В цьому контексті треба звернути увагу на візит міністра закордонних справ Ірану Мохаммада Заріфа до свого китайського колегу Ван І в кінці серпня 2019 року, щоб представити дорожню карту для всеосяжного угоди про стратегічне партнерство між Китаєм та Іраном, підписаного в 2016 році. У ході зустрічі сторони підписали оновлений документ. Угода укладена на 25 років.

Видання Petroleum Economist вже назвало її вражаючої: вона може ознаменувати сейсмічний зсув у світовому секторі вуглеводнів. Китайський бізнес отримує значні привілеї в тендерах на освоєння іранських нафтогазових родовищ, а також тендерах у сфері нафтохімії. КНР, у свою чергу, інвестує в Іран як мінімум 400 мільярдів доларів.

Центральним елементом нової угоди є те, що Китай вкладає 280 мільярдів доларів у розвиток нафтогазового і нафтохімічного секторів Ірану. Ця сума може бути попередньо виділена вже в перший п’ятирічний період угоди, додаткові суми будуть доступні в кожному наступному п’ятирічному періоді за умови згоди обох сторін.

У модернізацію транспортної і виробничої інфраструктури Ірану будуть вкладені ще 120 мільярдів інвестицій, які можуть бути доступні вже в першу п’ятирічку, додаткові кошти можуть бути додані в кожний наступний п’ятирічний період, якщо обидві сторони домовляться.

Petroleum Economist також звертає увагу на той факт, що угода включає знаходження до 5000 китайських співробітників безпеки на місцях в Ірані для захисту китайських проектів. Крім того, буде виділено додатковий персонал і матеріальні засоби для захисту транзиту нафти, газу і поставок продукції нафтохімії з Ірану до Китаю, в тому числі, через Перську затоку.

Слід підкреслити, що ситуація з атаками на критичну інфраструктуру Саудівської Аравії серйозно підриває авторитет Сполучених Штатів Америки як світового гегемона і гаранта безпеки своїх союзників. Малоймовірно, що США зважаться впливати на Іран військовими засобами тому, що їх бази на Близькому Сході знаходяться в радіусі досяжності іранських ракет.

Крім того, на думку ряду експертів, пряме військове протистояння між Іраном і США може переміститися і на американський континент, так як у Латинській Америці знаходиться достатня кількість «сплячих» угруповань іранських проксі.

Таким чином, активізація асиметричної війни Ірану безпосередньо пов’язана з укладенням угоди про стратегічне партнерство з Китаєм. Альянсу США, Ізраїлю та Саудівської Аравії дали зрозуміти, що продовження кампанії «максимального тиску» на Тегеран і його союзників може призвести до досить значних витрат.

Як тут не згадати китайський трактат «Мистецтво війни»: «Ніколи ще не бувало, щоб війна тривала довго, і це було б вигідно державі. Якщо ведуть війну і перемога затягується, – зброя притупляється і вістря обламуються».