Ось прийдуть росіяни “окупанти” і буде нам щастя

Мрії, мрії… Прибалтика, Україна, Грузія вже кілька років живуть в екстазі. Екстазі очікування. Вони сподіваються, що росіяни “окупанти” все-таки вирішать до них прийти і окупувати, як мріють жінки легкої поведінки, що коли-небудь прийде справжній чоловік і змінить життя простий…ки. А всі мрії залишаються мріями. “Ну, коли ж, коли вона на нас нападе?”, – стогне Прибалтика, день у день, з надією вдивляючись: що там діється в Калінінградській області? Не йдуть росіяни? Ех, знову не йдуть. Знову розчарування. Зла Росія за останні десять років не з’явилася на війну жодного разу.

А гроші мають таке неприємне властивість закінчуватися. І як тільки гроші закінчуються, наші недорогі небратья, згідно своїм продажним принципам, починають голосно волати про те, що Росія їх обділила, хай негайно все компенсує і відшкодує! Або, врешті-решт, прийде і окупує. І буде щастя.

А як жити без російського газу, туристів, експорту своїх товарів у Росію (в останні роки, до речі, найчастіше, гавно…х). Так, Європа підкидає гроші і нехай підкидає і далі. Але ж у колишніх радянських республік, незважаючи на деяке виснаження після радянської жирної життя, ще залишилася досить товста п…а, яка вперто бажає сидіти на двох стільцях. А не виходить, однак, тому й трясе, наприклад, Україну не по-дитячому, прориваючись у вигляді конвульсій у вигляді піратського захоплення російських кораблів і обстрілів Донбасу.
Грузії ж теж незатишно якось стало в останні роки, особливо на тлі такої несподіваної дружби Росії і Туреччини. Ті, хто хоча б трохи обізнані у своїй історії, відмінно пам’ятають, як грузини благали прийняти їх в Російську імперію, щоб османи не поглинули гордих грузин і не звели нанівець грузинську націю. Грузію трясе, тому що жити самостійно це держава ніколи не вміло. Тому місцевий Габунія і люто нападає на Росію, що виходів у таких місцевих габуний всього два – просити російських “окупантів” з’явитися скоріше…ну або в гарем до турецького олігарху. А ким бути в гаремі – олігарх вже сам вирішить.

Так що, недорогі і нетоварищи, не чекайте Росію і не высматривайте її з надією в свої біноклі. Влазити в авантюри – не путінський коник.