Розтин на стадіоні

Слава Богу, що дебати на стадіоні обійшлися без жертв. Не, реально весь час про це думав, бо товариш загнаний в дуже глухий вольерчик і вже відчуває свій безсумнівний кінець.

Коли Порошенко раптом пішов до сцени Зеленського (а у них були різні сцени, на яких лабали різні музиканти), то аж в піт кинуло: замінували не ту локацію? Стільки всяких версій ходило, не найдурніші люди мені розповідали, як треба правильно розподілити вибухівку на площі, де найзручніше обладнати позиції снайперів… Коротше, обійшлося. Почнемо з головного підсумку: Петро Олексійович крупно, безповоротно і абсолютно очікувано обробився.

А тепер по порядку. Робота по підвозу слухняною «порохоботской» біомаси кипіла по всій країні протягом останніх двох днів. Те, що ви бачили у «фан-зоні» Петра Олексійовича, – результат кропіткої селекційної роботи його штабістів в регіонах. Так, дійсно звезли, багатьом навіть довелося ночувати в автобусах, які доставили за чотири години до початку заходу і завели на стадіон за списками. Прихильники Зеленського все більше на гальорці репетували. Найкращі місця зайняли ті, хто потрапили до «списку». Тисячі людей не потрапили на захід. Вони ж після роботи. Центр фактично заблокований. Три станції метро не працюють. Кілька кордонів поліцейських перевіряють сумки, ліфчики, труси. Вилучають свинячі голови і газові балончики. До поліції ніяких питань немає, оскільки все, повторюся, живі. На «картинці» як би спостерігався перекіс у бік Петра Олексійовича, але він, повторюся, обісрався. Сподіваюся, так можна писати в пристойному виданні?

Ломанул з сімейством Зеленського. Потім за ним на сцену протиснулись якісь особливо довірені ветерани в камуфляжі. Під сценою істеричною болонкою металася Ірина Геращенко, яку поспіхом «відсікли» від «еліти». Але не важливо. Вона потім приперлась гімн співати. Власне самі дебати – це навіть не випади, якими обмінювалися Зеленський і Порошенко, а загальне емоційний стан. Як дебатантов, так і стадіону. Порох з ходу не потрапив в тональність. Він почав кричати, бігати, істерично вітатися з «порохоботами». Пафос, високі ноти, якісь дивні підходи до опонента з видом альфа-самця. Зеленський його дратував. До судом в досить дебелих ніжках. Ні, були моменти, коли він виглядав більш виграшно. Однак «наркоман» його переміг. Петра Олексійовича переклинило в бік на цукеркових «обгортках». Він був у такій люті, що просто не міг згадати інші свої заготовки. За п’ять років його ніхто і ніколи так публічно і зі смаком не принижував. Це правда. Як? Як цей клоун може таке казати про великого полководця?

В результаті Зеленський став «обгорткою», в якій ховалися: Ігор Валерійович Коломойський, Микола Янович Азаров, Володимир Володимирович Путін, якісь дуже агресивні олігархи з замашками агресорів, а також фейки російської пропаганди. Потім, схаменувшись, головком згадав про «кота в мішку». Проте нарвався на домашню заготовку команди «95-го Кварталу»: «краще бути котом в мішку, ніж вовком в овечій шкурі». Формат «питання народу президенту», який використовував «дебіл», довів головкому до точки кипіння. Безпрограшний удар. А колективне вставання кандидатів на коліна? Петро Олексійович вже дійшов до того, що став переказувати затерті до дірок репризи «порохоботов». Навіть у їхньому середовищі вважається моветоном говорити про готовність Зеленського встати на коліна перед Путіним і про його вибачення Кадирову. Порошенко не погребував. Довів-таки Вову до люті. Було видно, що він злий, але контролює себе. І став на коліна перед матерями, які втратили синів. Встав обличчям до стадіону. А Петро Олексійович, значить, схибив і продемонстрував стадіону свій досить об’ємистий зад, оскільки преклонив коліна перед прапором, який тримала його дружина. Вийшло дуже символічно, епічно і на цьому, власне кажучи, можна було ставити крапку.

Зовсім різні манери триматися були у кандидатів. Порошенко намагався вилізти за регламент, щоб підлити побільше пафосу. Зеленський відповідав як простий хлопець з Кривого Рогу. Ні, переконати зомбі, які скакали зі сльозами на очах у фан-зоні, йому не вдалося. Але стадіон явно був на його боці. В обличчя гаранта лунало «У-Хо-Ді». Свезенная масовка Порошенком вела себе як звичайна свезенная масовка. Орала неохоче, махала прапорцями і лякливо озиралася по сторонах. Не знаю, як ви, а я особисто бачив заключний акт трагедії п’ятирічної. Прості репліки Зеленського, то, як він збивався на російську мову, його відверті погрози посадити Петю – все це якось ободряло. Ясна річ, що деякі пасажі кандидата про майдані та інших сакральних (поки ще) темах революції, явно не доставляли. Однак на тлі Петра Олексійовича навіть хом’ячок виглядає на порядок приємніше.

Скотився президент до абсолютно вульгарних речей. Ну типу «від повісток бігав», а він на білому коні громив позиції бурятського спецназу. Маячня якась. Але це зараз стадіон кричить «Ганьба!», а п’ять років поспіль якось канало. Впав він, значить, в такий особливий стан, коли стоїш перед кривдником, весь трясешься і не знаєш, що ще таке сказати. А ти… та я… ми… томос. Ось підколка з Московським патріархатом була хоч і на межі фолу, але в тему. Порошенко адже був затятим прихожанином МП, який потім спробував зжити зі світу. Зеленський на дебатах виконав надзавдання. Без жартів. Він розкрив, яке реальне обличчя у Петра Олексійовича. Що ховається за тоннами пафосу, які він вивергає з продуктивністю комбінату по виробництву сантехніки. Під кінець Порошенко взагалі загубився. Хотів, щоб стадіон разом з ним виконав гімн. Каже, у нас така традиція в країні. Все сімейство дружно заорало. Вибігла десь із-під стіни Ірина Геращенко і теж стала подвывать. А ніхто не співає. Поруч Зеленський цілується з дружиною, показує два пальці аудиторії. Зовсім інший світ. Ці ж зі скорботними особами співають. Як на власних похоронах. Дарма прихильники Зеленського переживали за результат дебатів. Нормально все пройшло. Підсумок, на мій погляд, однозначна. Стадіон теж охолодив розпалений мозок «лідера». Проводи президента Петра Порошенка пройшли весело, «небіжчик» намагався штовхнути дотепну мову, але заплутався в «цукеркових обгортках». Хоча повинен розбиратися в фантиках. Все-таки кондитер.

Источник