Українська «Семибоярщина» імені Зеленського. Головні кроки вже зроблені

У серіалі «Слуга народу», де майбутній президент України Володимир Зеленський грав майбутнього самого себе, виведені образи трьох олігархів. Перший – Михайло Семенович Ройзман, другий – Андрій Миколайович Немчук, третій – Рустем Ашотовіч Маматов. У них, цікавиться політичним життям країни глядач, без праці дізнається відповідно Ігоря Коломойського, Віктора Пінчука і Ріната Ахметова.

Не знаю, наскільки саме ці три персонажі випадково з’явилися у фільмі, але за дивним збігом обставин саме вони після перемоги Зеленського навесні 2019 року на виборах раптом об’єднали свої зусилля з перехоплення влади в країні.

Навіщо «слуги народу» зібралися у Трускавці

Вчора велика частина з 254 «слуг народу», тих, яких обрали українці під час позачергових парламентських виборів, розмістилися в двох фешенебельних готелях Трускавця. Зібрані вони були на гроші Ігоря Коломойського з метою збити з цієї різношерстої натовпу команду однодумців. Точно таку ж команду, як це часто роблять всередині великих бізнес-корпорацій.

Власне, саме її і збирається зробити з майбутніх депутатів одіозний український олігарх, а тому після короткого вступного курсу для преси, де народні обранці «шукали оленів в лісі», в рамках закритих семінарів їм розповідатимуть, як вони зможуть послужити громаді.

Яким товариству»? Давайте розбиратися.

Коломойський-Ахметов

Дивно все-таки, як точно автори серіалу «Слуга народу» (задуманого, до речі, ще в 2015 році) «вгадали» з іменами тих трьох українських олігархів, які після весняних президентських виборів 2019 року об’єднали свої зусилля для перекроювання українських бізнес-потоків.

Схема «Роттердам+», яку в хвіст і в гриву критикував президент Голобородько (персонаж Володимира Зеленського), на сьогодні за фактом не скасована. І ті 12 млрд. грн, які за словами кіношного президента щорічно клали в кишеню Рустем Маматов і «минула влада», сьогодні продовжують класти Рінат Ахметов та Ігор Коломойський. Так, тепер вона не називається «Роттердам+», але головне залишається без змін. Українські ТЕС, використовуючи різні тіньові схеми, продовжують купувати вугілля з «окупованих територій», де його собівартість з урахуванням доставки коливається від 600 до 1100 гривень за тонну, а в тариф він вже включається за ціною 1800 – 2000 гривень за тонну. Але тепер цю різницю ділять між собою не Порошенко і Ахметов, а Коломойський і Ахметов.

Та й взагалі, якщо придивитися до історії ворожнечі Ахметова і Коломойського, то ми побачимо, що вона закінчилася навесні 2019-го, відразу після особистої зустрічі двох олігархів. І дуже схоже, що саме тоді було прийнято рішення використовувати інформаційні та політичні ресурси Ріната Ахметова для роботи на Зеленського та партію «Слуга Народу».

Давайте проаналізуємо подальші дії Ріната Леонідовича. Його політичні активи – «Радикальна партія Ляшка», «Оппоблок» (Вілкула-Мураєва) і в якійсь мірі Партія Шарія (не думаю, що там були прямі вказівки, швидше блогеру хтось дуже рекомендував піти на вибори окремою політсилою) дуже цікаво «вистрілили» на парламентських виборах. І якщо перших два фактично залишили на голодному пайку, що завадило їм провести ефективну виборчу кампанію, то третій працював на знос і показав дуже вражаючу ефективність. В результаті, всі три політсили взяли цілком пристойні відсотки (4%, 3%, 2,2%), … але не пройшли в Раду, при цьому відібравши значну частину голосів у головних конкурентів «Слуги Народу». А адже, як мінімум перші два проекти (РПЛ і «Оппоблок») з урахуванням приєднання до останнього ресурсів Шарія, однозначно могли б пройти в Раду. Але Ахметов свідомо пішов на гру в «піддавки» і отримав за це частина впливу в проекті «Слуга народу», який в свою чергу набрав потрібну кількість голосів і тепер зможе сформувати одноосібну уряд.

Загалом, Рінат Леонідович знатно «прогнувся» під нову владу, і як результат зберіг всі важелі впливу на економіку країни, а значить і схеми обиранию українського бюджету.

Що цікаво, Анатолій Шарій, при всій моїй до нього повазі до цих пір не помічає гріхів, як Ахметова і Коломойського, що, погодьтеся, не може бути чистою випадковістю.

Отже, зі зв’язкою Коломойський-Ахметов ми визначилися, а як у нас йдуть справи на лінії Коломойський-Пінчук

Коломойський-Пінчук

Вони домовилися точно так само, як домовилися між собою «король» Дніпропетровська і «король» Донбасу. Причому, схема взаємодії і взаєморозрахунків двох олігархів була дуже схожою.

Віктор Пінчук свідомо пригальмував у чому контрольовані ним політичні проекти «Сила і Честь» та «Голос». І якщо перший пролетів повз Ради, відірвавши частину голосів у конкурентів, то другий завдяки раптом відкрився таланту Святослава Вакарчука йти на рожен зі своїми «геніальними» ідеями, швидко розгубив підтримку електорату і ледве-ледве проліз у нову Раду, де, о диво, став єдиним можливим майбутнім партнером «Слуги народу».

А вчора стало відомо, що людей Пінчука (екс-главу його особистої медіагрупи StarLightMedia Володимира Бородянського) почали призначати в команду нового президента. І саме він буде курирувати в неї гуманітарні питання, ті самі за які всі 28 років української незалежності відповідав перед Заходом Віктор Пінчук.

Таким чином і Віктор Пінчук, отримавши частину впливу на ТОВ «Слуга народу», сприяв тому, щоб ця політична сила змогла взяти в новій Раді більшість і тим самим допомогла побудувати в країні «семибоярщину» XXI століття. І як результат, він зберіг свої, такі важливі для нього і для соросовцев гуманітарні важелі впливу на країну.

Отже, ми бачимо, як вже вимальовується нова схема управління Україною. Три олігарха розписали її як кулю в преферансі і тепер готуються до великої приватизації залишків народної власності (до речі, вже анонсованої). І поки майбутні «слуги народу» проходять у Трускавці на гроші цих самих олігархів прискорений тренінг на тему «як управляти країною», ці самі їх спонсори вже всі між собою поділили.