Юлія Тимошенко

Дата народження: 27.11.1960

Місце народження, освіта. Народилася в Дніпропетровську. У 1984 році з відзнакою закінчила економічний факультет Дніпропетровського держуніверситету за спеціальністю економіст-кібернетик. Ю. Тимошенко — кандидат економічних наук, автор понад 50 наукових робіт.

Великий бізнес. Після закінчення вузу за розподілом надійшла працювати інженером-економістом на дніпропетровський машинобудівний завод ім.Леніна. У 1988-му з чоловіком починає бізнес-кар’єру: відкрили мережу відео-салонів. З 1989 по 1991 рр. займає пост комерційного директора Дніпропетровського молодіжного центру “Термінал”.

З 1991 року Ю. Тимошенко-гендиректор корпорації “український бензин” (КУБ), яка займається торгівлею паливно-мастильними матеріалами. У 1995-му стає президентом корпорації «Єдині енергетичні системи України» (ЄЕСУ), створеної на базі КУБа. Компанія заробляє гроші на бартерних угодах-збуває продукцію українських підприємств (переважно в Росію) в обмін на енергоресурси. В кінці 1996 року у корпорації з багатомільйонним капіталообігом починаються «політичні» і, як наслідок, фінансові труднощі. Ю. Тимошенко вирішує йти в політику.

Велика політика. У січні 1997-го безпартійний гендиректор ЄЕСУ вперше займає посаду народного депутата України, вигравши проміжні вибори у мажоритарному окрузі на Кіровоградщині. Недруги ставлять Ю. Тимошенко в претензію як Ділове, так і політичне співробітництво з одіозним персонажем української політики Павлом Лазаренком. За офіційною версією кінця 1990-х, саме завдяки протекції з боку тепер вже колишнього губернатора Дніпропетровської області та Прем’єр-міністра ЄЕСУ досягла свого фінансового розквіту. Політичний ж зв’язок виявився очевиднішим. У вересні 1997-го П. Лазаренко очолив Всеукраїнське об’єднання «Громада». Першим заступником лідера партії стала Ю. Тимошенко.

У 1998-му Ю. Тимошенко вдруге обирається народним депутатом. У грудні 1999-го стає лідером Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина». І практично відразу з Верховної Ради йде на пост віце-прем’єра з питань ПЕК в уряд Віктора Ющенка. Її діяльність не влаштовує багатьох великих політиків і бізнесменів. Ю. Тимошенко потрапляє в опалу. У серпні 2000 року заарештовують її чоловіка — одного з керівників ЄЕСУ. 15 січня 2001-го Генпрокуратура пред’являє куратору ПЕК звинувачення в контрабанді і службовому підробленні. Ще через чотири дні Ю. Тимошенко відправляють у відставку. 13 лютого її заарештовують, в камері СІЗО вона проводить більше місяця.

У цей складний період Ю. Тимошенко цілком йде в політичну боротьбу проти режиму Леоніда Кучми і за своє місце у владі. Стає лідером Форуму національного порятунку, який складався з кількох опозиційних партій і незабаром перейменувався в Блок Юлії Тимошенко. На чолі БЮТ у березні 2002-го Ю. Тимошенко втретє отримує мандат народного депутата. У вересні того ж року стає одним з лідерів акції «Україна без Кучми».

У 2004 році БЮТ і блок “Наша Україна” створюють коаліцію “Сила народу” для підтримки кандидатури В. Ющенка на виборах Президента України. В листопаді-грудні того ж року Ю. Тимошенко бере найактивнішу участь у «помаранчевій революції», чим піднімає свою і без того високу популярність серед населення.

Після перемоги опозиційного кандидата в лютому 2005-го очолює перший «помаранчевий уряд». Через сім місяців позбавляється поста Прем’єр-міністра. Одна з основних причин — напружені відносини з людьми з близького оточення президента. Одночасно з відставкою Ю. Тимошенко отримує звання «Людина року Центрально-Східної Європи» на Економічному форумі в Криниці Гурській (Польща).

У березні 2006-го БЮТ на виборах до Верховної Ради отримав 129 депутатських мандатів з 450 (друге місце після Партії регіонів). Ю. Тимошенко (член Комітету з питань правової політики) розраховувала на створення демократичної («помаранчевої») більшості в парламенті і повторного набуття посади Прем’єр-міністра. Однак переговори БЮТ з «Нашою Україною» і СПУ зайшли в глухий кут, коаліція цих сил не відбулася. Ю. Тимошенко практично відразу стала формальним і неформальним лідером парламентської опозиції. Чи не з самого початку роботи Верховної Ради V скликання заявила про необхідність провести дострокові вибори, оскільки перехід соціалістів в коаліцію з «регіоналами» і комуністами обдурив очікування більшої частини виборців. Невипадково навесні 2007 року Ю. Тимошенко активно підтримала ініціативу В. Ющенка щодо дострокового розпуску парламенту.

30 вересня 2007-го на дострокових виборах Блок Юлії Тимошенко перевершив результат 2006 року, взявши 156 мандатів-на 27 більше). 29 листопада БЮТ і пропрезидентський блок «Наша Україна — Народна самооборона» (незважаючи на протидію кількох його членів), як і обіцяли виборцям, уклали угоду про створення демократичної коаліції. Після чого було прийнято рішення про висунення на пост спікера парламенту» нунсівця ” Арсенія Яценюка, а на пост Прем’єра — Ю. Тимошенко. При голосуванні за кандидатуру Тимошенко з другої спроби був набраний необхідний мінімум в 226 голосів.

У 2010 році Юлія Тимошенко балотувалася на пост президента України. За підсумками другого туру голосування вона програла своєму візаві Віктору Януковичу з розривом в 3,48%. Після виборів у Верховній Раді була створена нова коаліція і Тимошенко позбулася поста прем’єр-міністра.

Під час президентства Віктора Януковича проти Юлії Тимошенко було порушено кілька кримінальних справ, які стосувалися, в першу чергу, діяльності ЄЕСУ (у 1996-1997 роках), а також кримінальні справи про «Кіотські гроші» і «автомобілі сільської медицини» (2007-2010 роки). Але найбільший резонанс викликала “газова справа”, яка полягала в звинуваченнях Юлії Тимошенко в складанні кабального для України газового договору з Росією в 2009 році. У жовтні 2011 року, після довгих судових розглядів, Печерським районним судом було винесено вирок Тимошенко про взяття на 7 років та виплату 1,5 млрд грн компанії Нафтогаз за нанесення фінансових збитків.

Вирок викликав широкий міжнародний резонанс, світові політики підтримували позицію про політичні мотиви ув’язнення опозиційного лідера. Незважаючи на резонанс, в 2011 Юлія Тимошенко була поміщена в Качанівську колонію №54 для відбування покарання. В період перебування в колонії у Тимошенко були серйозні проблеми зі здоров’ям, вона вимагала лікування в закордонних клініках, але в цьому їй відмовили. Лікування Юлія Володимирівна проходила в лікарні ЦБК Української залізниці в Харкові.

Після трагічних подій у центрі Києва 18-20 лютого 2014 року і втечі президента Януковича, ВР України прийняла постанову «Про виконання міжнародних зобов’язань України про звільнення Тимошенко Ю. В.». 22 лютого 2014 року Юлія Тимошенко з’явилася на сцені Майдану Незалежності, виступивши перед активістами. 14 квітня 2014 Вищий Суд України закрив «газову справу» Тимошенко через відсутність складу злочину.

В результаті президентських виборів 2014 року посіла 2-е місце серед усіх кандидатів з результатом 13,13%.

За результатами позачергових виборів Верховної Ради в жовтні 2014 року очолювана Юлією Тимошенко партія “Батьківщина” потрапила в український парламент, показавши результат 5,68%.

Погляди та оцінки. За оцінками експертів, Ю. Тимошенко-прихильниця ринкової економіки, значною мірою контрольованої державою. Багато хто вважає її політиком-популістом, який розраховує на велику симпатію, в першу чергу, серед малозабезпеченої частини населення. У питаннях зовнішньої політики — прозахідниця. Не приховує неприязні особисто до Прем’єр-міністра Віктора Януковича і Партії регіонів. “Наш блок може об’єднатися з “регіонами” тільки за умови, якщо НЛО забере мене на тарілку, проведе наді мною незаконні дослідження і позбавить мене пам’яті і розуму”, – говорить вона. Також не може похвалитися теплими відносинами з рядом колишніх союзників з «Нашої України» (Петром Порошенко, Олександром Третьяковим, Миколою Мартиненком та ін) і СПУ (насамперед, Олександром Морозом).

Сама про себе як про політика говорить так: «Як правило, межі в політиці не переходжу, конвенцій не порушую, але доводиться проламувати стіни і вибивати двері… Враховуючи, що всі події в українській політиці відбуваються здебільшого в тіні, постійно відчуваю себе «нічним дозором».

На питання про свої доходи і дорогих нарядах відповідає: «Жінка може виглядати на мільйон, не маючи в кишені ні гривні. І може виглядати на гривню, маючи навіть мільярд. Я вже давно не займаюся бізнесом і сподіваюся, мій чоловік і надалі зможе мене забезпечити сукнями».

Серед прізвиськ Ю. Тимошенко — Леді Ю (за аналогією з Леді Ді — харизматичною англійською принцесою Діаною), «жінка на мільярд доларів», «газова принцеса».

Сім’я. Чоловік Ю. Тимошенко-Олександр-бізнесмен із солідним стажем. За словами дружини, останнім часом він заробляє на виробництві і продажу перепелиних яєць, хоча багато в такому “основному джерелі доходів” сім’ї Тимошенко сильно сумніваються. Донька Євгенія — випускниця Лондонської школи економіки (за спеціальностями політика і філософія), займається «відродженням народних промислів України». Колишній зять-англієць Шон Карр, власник декількох магазинів і рок-музика.