Навіщо насправді Сталін ввів указ про захист соціалістичної власності, і чому пізніше від нього відмовилися

Постанова Центрального виконавчого комітету та Раднаркому Радянського Союзу, відоме під назвою «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації і зміцненні суспільної (соціалістичної) власності» та прийняте 7/08 1932-го (звідки, власне, і негласну назву – «Указ 7-8»), найчастіше трактується як яскравий прояв репресивної сталінської політики щодо села. Однак, до сьогодні не вщухають суперечки щодо того, чи був цей законодавчий акт своєрідним караючим мечем на селянські голови або ж для його прийняття були об’єктивні раціональні підстави.

Коли був прийнятий «Закон про три колоски», та що передбачав цей указ

«Закон про три колоски» був спрямований на запобігання масового розкрадання державного і колгоспного майна./Фото: favor78.ru

Поштовхом до розробки «Указу 7-8» послужила заява глави держави Йосипа Сталіна про те, що в країні склалася ситуація, коли розкрадання соцвласності різними антигромадськими елементами досягли катастрофічних масштабів, а законодавство вкрай м’яке по відношенню до злочинців. Якщо умисне вбивство каралося не більш ніж десятьма роками ув’язнення, то покарання за крадіжку було чи не символічним. Звідси випливало, що громадяни, викриті у розкраданні колгоспного і кооперативного майна в особливо великих розмірах, поставали перед судом як звичайні злодії і отримували від сили пару років в’язниці, з яких відсиджували всього кілька місяців.

Країні потрібен був дієвий інструмент для боротьби з цією категорією злочинців, яким і став горезвісний Указ сім-вісім», він же «Закон про трьох (в іншому варіанті – п’яти колосків». Законопроект передбачав жорстких заходів по відношенню до злісних розкрадачам. Замах на колгоспне і кооперативне майно, а також на вантажі на державному транспорті (як залізничний, так і водному) загрожував розстріл, плюс повна конфіскація майна. Наявність пом’якшуючих обставин дозволяло замінити вищу міру терміном понад десять років. Особливістю закону було примітка, що потрапили під його дію порушники позбавляються права на амністію.

Невдалий інструмент для боротьби з розкраданням, або як використовували на практиці «Указ 7-8»

За розкрадання колгоспного і кооперативного майна, розкрадання вантажів на залізничному і водному транспорті вводився «розстріл із конфіскацією всього майна і з заміною за пом’якшуючих обставин позбавленням свободи на термін не нижче 10 років з конфіскацією майна»./Фото: icdn.lenta.ru

На жаль, під карає рука Постанови від 7 серпня потрапляли не тільки затяті розкрадачі. Виною цьому – «перегини на місцях», які траплялися завдяки зайвої запопадливості деяких слуг закону. Вироки з вельми серйозними заходами соціального захисту найчастіше виносилися за мізерно дрібні порушення. Ось кілька прикладів кричущої несправедливості судової. Ціла сім’я отримала суворий вирок за ловлю риби у річці, що протікала по території колгоспу. Позбавлення волі – за жменьку зерна, яку з’їв колгоспник, зголоднілий і виснажений до такої міри, що не міг працювати. Працівник, який залишив під відкритим небом частина сельхозинвентаря після ремонту, отримав 10 років в’язниці. При цьому вони не спромоглися навіть встановити, чи дійсно інвентар отримав пошкодження.

Немолодий священик, наводячи порядок на дзвіниці свого храму, знайшов там 2 мішки кукурудзи. Будучи законослухняним громадянином, він одразу ж сповістив про знахідку сільрада. Перевіряльники знайшли ще й мішок пшениці, після чого не стали обтяжувати себе розслідуванням і відправили батюшку за грати на 10 років. Траплялися також епізоди, які можна було б назвати анекдотичними. Так, серйозний термін отримав хлопець, який влаштував у стодолі веселі забави з дівчатами. Молодій людині інкримінували заподіяння занепокоєння колгоспного поросяті, тобто замах на колгоспну власність.
За статистичними даними, пік дії «Закону про три колоски» припав на першу половину 1933 року. За цей період в СРСР було засуджено близько 70 тисяч осіб.

Допомогли «драконівські заходи»

До червня 1933 року кількість розкрадань на транспорті знизилась майже в чотири рази, різке зниження було зафіксовано і в колгоспах і кооперативах./Фото: cont.ws

Слід віддати належне – Закон від 07.08.1938 справив належне дію. Органи юстиції відзначали, що менш ніж за рік кількість великих розкрадань у колгоспах, кооперативах та на транспорті знизилась майже у 4 рази. Перед правоохоронцями постало величезна кількість досвідчених розкрадачів. Серед гучних справ, викритих працівниками ОГПУ, – злочину в системі Ростпромхлебокомбината. Ростовським зловмисникам зіграли на руку відсутність чіткого обліку і контролю, а також пустила глибокі коріння сімейність на підприємствах. Широку кримінальну мережу (понад 60 осіб) виявили в Таганрозькій відділенні Союзтранса. Здобиччю цієї злочинної організація ставали вантажі, що перевозяться з порту.

Однак у цілому результати запровадження «Указу сім-вісім» не можна було назвати коректними, про що заявляв тодішній Прокурор СРСР Андрій Вишинський. У зверненні до керівництва держави Андрій Януарьевич наполягав на необхідності перегляду кримінальних справ у відношенні осіб, засуджених за вищезазначеним законом. На думку Вишинського, практика «стрижки під одну гребінку» привласнили кілька колосків селян і проворачивающих масштабні схеми розкрадання ділків нівелювала ці категорії зловмисників і в кінцевому підсумку відволікала від боротьби з реально небезпечними для країни злочинцями.

Як проводилася масова реабілітація осіб, раніше засуджених за «Законом про три колоски», і коли був скасований указ зловісний

Всього було перевірено понад 115 тисяч справ, і більш ніж в 91 тисячі випадків застосування закону від 7 серпня 1932 року визнано неправильним./Фото: porosenka.net

З часом стало очевидним, що політика судових органів потребує перегляду в бік більш чітко спрямованого удару по класовому ворогу. На підставі цього в січні 1936 року було розроблено постанову, що пропонує правоохоронним та виконавчим органам зайнятися перевіркою правильності вживання «Закону про три колоски». Через півроку Андрій Вишинський рапортував, що масштабна робота по перегляду кримінальних справ завершена. Після перевірки понад 115 тисяч судових розглядів було реабілітовано понад 90 тисяч ув’язнених.

Крім того, на застосування Постанови від 7.08 були введені обмеження: відтепер він поширювався виключно на великомасштабні розкрадання. Як результат – зменшення кількості осіб, які трималися у виправно-трудових таборах, і зниження відсотка смертних вироків. З допомогою таких заходів радянської влади довелося налагоджувати використання закону, початковою метою якого була турбота про збереження соціалістичної власності, а в 1947-му і зовсім скасувати його.

А ось такими оригінальними були шлюбні оголошення в 20 столітті.