Зеленський – Путіну: треба поговорити

За ініціативою президента України Зеленського відбулася телефонна розмова з президентом Росії Володимиром Путіним. Вперше з часу його офіційного вступу на посаду. У розмові не брали участі Тереза Мей, Дональд Трамп, Еммануель Макрон і Ангела Меркель, яка останнім часом погано себе почуває. Її буквально трясе від того, що відбувається. Але не суть. Контакт відбувся, результати, природно, не відомі. Чи має це хоч якесь значення?

Питання, звичайно, цікаве. У нас відбувається фіналізація виборчої парламентської кампанії. Рада офіційно закрита, Парубій може лише ностальгувати за «крутим часами», коли він був першим в світі спікером-дегенератом. Справа наближається до проміжної розв’язці, і перед днем виборів – 21 липня – кожен порух основних гравців впливає на результат голосування. Основна проблема, яка хвилює виборців, природно, наступна: війна чи мир?

Зеленський в цьому відношенні потрапив у класичну «вилку». З одного боку, волає про «п’ятій колоні» Порошенко, який лякає націю «реваншем Шарія». Будь-яка заява президента про світ в Донбасі зустрічає скоординовану істерику залишків армії «порохоботов» і активістів. І ця схема мобілізації електорату, вкрай примітивна й на протязі останніх років, працює досі. Обпльований, постійно посилається на хрін під час зустрічей з виборцями як у Західній, так і Центральній Україні, екс-«гідрант» все-таки просувається у Раду. П’ять-шість відсотків він набирає і проводить новий парламент чергову «партію війни». Їх буде два десятки, не більше, але будуть, ось що найсумніше. А сьогодні, завдяки збереженим у владі чиновникам, Порошенко заганяє Зеленського в глухий кут щодо проблеми війни і миру. Картавий имбецил Клімкін, якого Рада два рази показово не звільнила з посади міністра закордонних справ, зірвав пропозицію РФ щодо повернення українських моряків. Пам’ятайте обмін нотами Мзс України і Росії, а також нервову реакцію на це президента Зеленського? Ніяка це була не «пастка», як намагається довести Курт Волкер, який, до речі, досі перебуває на утриманні Порошенко. Росії українські моряки і на фіг не потрібні. Вона лише пропонувала українській стороні формально «продовжити їх переслідування по російському законодавству». А як інакше? Просто взяти і відпустити без покарання за порушення російського кордону? Від Києва вимагалося лише погодитися на такий «формат». Ніхто ж не вимагав, щоб вони містилися, приміром, у Лук’янівському СІЗО. Проведіть формальне засідання суду, відпустіть під поручительство того ж Зеленського, і можна починати діалог. Однак президента переграв Клімкін, якого науськивал Порошенко.

І ще є ГПУ, де Юрій Луценко активно заводить справи за будь-які спроби змінити офіційну міфологію «українсько-російської війни». Ось прес-секретарку Зеленського намагається допитати з приводу «обстрілу ВСУ цивільних об’єктів у Донбасі».

З іншого боку президента блокує Віктор Медведчук, який просуває ідею «одноканального спілкування з Кремлем». По суті його ініціатив мирного врегулювання ніяких питань немає. З того, що є – це найкраще. На тлі відверто розгубленого Зеленського, який тільки в останні дні намагається якось вирулити ситуацію, Медведчук просуває чітку альтернативу. Проблема в тому, що таке протиставлення не працює, хоч ти трісни. Прості закони математичної логіки. Є два «мінуса»: Порошенко і один з лідерів Опозиційної платформи». У підсумку отримуємо збереження поточної ситуації: ні миру, ні війни. Більше того, виходить навіть тандем Порошенко–Медведчук. Останній награє зручні для екс-«гідранта» ситуації, на які той роздратовано реагує. В результаті такого діалектичного єдності і боротьби протилежностей «ПЕС» пролазить в Раду. Рейтинг «Оппоплатформы» зростає, але дуже, с…ка, повільно. Ще раз повторю: не працюють прямолінійні методи. Монополізація контактів з Кремлем не конвертувалася в рейтинги «Оппоплатформы». Перетікання електорату від «Слуги народу» до «Платформі» намітився, але це взагалі не прорив. Коротше, обклали Зеленського з двох сторін. Патова ситуація.

Взагалі не маю жодних ілюзій з приводу прагнення екс-шоумена до вирішення проблем війни і миру. Але є запит суспільства на припинення війни. Це об’єктивна «річ», яка призводить до просідання рейтингу тієї ж «Слуги народу». Після похеренного телемосту «Треба поговорити» і відсутності навіть натяку на домовленості з РФ електоральні показники «СН» просіли. Я б не дуже довіряв останньої соціології, оскільки ситуація зараз як в дурдомі. Всі показники середньої температури по палаті» плавають. Шість відсотків виборців хочуть повернення до порошенківськоі моделі конфронтації з Росією. До вічного «війні з п’ятою колоною» за допомогою томосу, мови і «самої сильної армії на континенті». Інші хочуть альтернативи. І тут з’являється Медведчук, який заявляє: всі питання вирішуємо через мене. А він об’єктивно є фігурою, що травматичне вплив на мізки злегка прозревающего виборця. «Кум Путіна», «рука Москви, скуповує всі телеканали нації». Мене, природно, все влаштовує, однак треба пам’ятати про те, що у мільйонів українців мізки начисто промиті. Вони ж обрали президентом клоуна тільки з-за того, що взагалі нікому не вірять. Якесь своєрідне дія «психологічного захисного механізму». Не готові відразу перейти від «повернення в європейський лоно» до «реваншу п’ятої колони». Щось заважає. Всі розуміють, що саме, але мовчать. Зеленський дійсно намагався «протруювати» ідею з референдумом по Донбасу, регіональним статусом російської мови, скасуванням «мовных квот», але кожен раз лякався жорсткої реакції залишків «порохобыдла», звинувачували його в роботі на «п’яту колону Кремля». А хто лідер колони? Правильно, Медведчук. Його образ в черговий раз демонізували. Канал зв’язку з РФ не працює так, як треба. Зеленський вже дозрів до якихось дій. Ви ж бачите, як він заметушився за останні п’ять днів. Показові розборки з держчиновниками, вигнання «бютівця-розбійника» з наради, ініціатива з люстрацією всіх чиновників, які прийшли до влади після революції гідності», і дзвінок Путіну.

Він не сказати, що в ж…пі, але явно в цейтноті. І в глухому куті: з одного боку – Порошенко з залишками старої системи влади, з іншого – Віктор Медведчук. Біполярна модель, яка не працює. Тільки сприяє вползанию Порошенко в наступний політичний цикл.