Фінансова перебудова: як Бреттон-Вудська валютна система змінила світову економіку

75 років тому країни антигітлерівської коаліції затвердили створення Бреттон-Вудської валютної системи. Долар США був твердо прив’язаний до золота і став головним розрахунковим засобом для всіх держав. Новий фінансовий устрій дозволив вивести світову економіку з післявоєнної кризи, але при цьому привів до грошової гегемонії Штатів. Через 30 років вади системи стали очевидні всім учасникам угоди і було вирішено знову змінити глобальний валютний порядок. Чому країни не витримали доларової монополії — в матеріалі RT.

Влітку 1944 року, коли вже був ясний результат Другої світової війни, уряди різних держав задумалися про заходи по наведенню порядку в глобальній економіці в повоєнний час. Обговорення відповідного механізму стабілізації відбувалося з 1 по 22 липня в американському місті Бреттон-Вудс (штат Нью-Гемпшир) на Валютно-фінансовій конференції Об’єднаних Націй. Учасниками події стали делегати з 44 країн — членів антигітлерівської коаліції, включаючи СРСР, США і Китай.

За підсумками тритижневої дискусії держави змогли домовитися про впровадження нових принципів грошових відносин і торговельних розрахунків. Так 75 років тому була створена Бреттон-Вудська світова валютна система.

7 червня 1934 року Міністерство торгівлі США вперше опублікувало інформацію про ВВП. Автор дослідження, американський економіст…

Новий фінансовий порядок замінив собою колишній уклад «золотого стандарту». Раніше в кожній країні одиниця національної валюти була безпосередньо прив’язана до деякого фіксованого кількості дорогоцінного металу. При цьому керівництва держав встановлювали обмінний курс самостійно.

Разом з тим з початком Першої світової війни і приходом глобальної економічної кризи кінця 1920-х — початку 1930-х років багато держави стали відмовлятися від золотомонетне стандарту і переходити на золотозлиткову, зупиняючи таким чином вільну конвертацію банкнот на золото. При цьому для отримання торгових і економічних переваг перед своїми партнерами держави почали масово девальвувати власні валюти, що додатково посилювали загальну фінансову нестабільність.

В результаті для відновлення торгових відносин і справедливої конкуренції було вирішено суворо прив’язати до золота тільки одну валюту і використовувати її в міжнародних розрахунках. Так, згідно з умовами Бреттон-Вудської угоди, як грошового еталону обрали долар, а відповідний обмінний курс зафіксували на рівні $35 за унцію золота.

Примітно, що в якості другого претендента на статус головної світової резервної валюти розглядали британський фунт стерлінгів. Але, як зазначають опитані RT експерти, оскільки економіка США менше за інших постраждала від війни, вибір учасників угоди автоматично упав на американську нацвалюту.

«До того часу економіка Штатів посилилася після війни, і США вибрали за принципом фінансової та економічної стабільності. В Європі все ще йшла війна, країни були роз’єднані, тому давати пріоритет Великобританії було не дуже зручно», — розповів у бесіді з RT завідувач лабораторією Інституту прикладних економічних досліджень РАНХиГС Олександр Абрамов.

За підсумками досягнутих домовленостей валюти інших держав безпосередньо прив’язали до долара. Як зазначає Абрамов, обмінні курси були «залізно» зафіксовані й підтримувалися національними банками. Допомога регуляторів і урядів надавали спеціально створені інститути стабілізації. Так, у 1946 році почав працювати Світовий банк, а в 1947-му — Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Світовий банк сприяв державам в реконструкції та розвитку економік після війни, а МВФ надавав кредити для підтримки валютних курсів і покриття дефіциту платіжних балансів. Робота ГАТТ полегшувала торгівлю учасникам договору за рахунок усунення тарифних бар’єрів і зниження митних зборів. З 1995 року об’єднання було перетворено у Всесвітню торговельну організацію (СОТ).

Доларова голка

Опитані RT експерти підкреслюють, що новий механізм багато в чому впорався зі своїм завданням і привів до помітного розширення торгівлі та прискорення світової економіки після війни.

Якщо ще з 1913 по 1950 рік середні темпи зростання глобальної економіки становили близько 1,82% в рік, то вже з 1950 по 1973 рік показник збільшився майже втричі — до 5,3%. Про це йдеться в дослідженні британського історика-економіста Ангуса Мэддисона.

«Стабільні курси дозволили добре планувати міжнародні операції. Це означає, що світова торгівля стала значно простіше, і підприємці могли розраховувати на повернення своїх інвестицій, у тому числі через успіхів на чужих ринках», — пояснив у розмові з RT професор фінансів РЕШ Олег Шибанов.

Згідно наявної інформації у базі статистичних даних ООН з торгівлі товарами, в 1938 році обсяг світового експорту становив $22,7 млрд. При цьому за перші кілька років дії Бреттон-Вудської системи це значення збільшилося майже в три рази і в 1950 році досягло $61 млрд, а до 1960-го — $127 млрд.

1 січня 1999 року влада ЄС ввели в безготівковий обіг єдину європейську валюту. За 20 років єврозона відчула на собі всі торгові…

«Система спонукала країни до розвитку різних координацій на рівні тарифів та митної політики, а також призвела до відновлення економік багатьох держав. У той же час, хоча угода забезпечувало стабільність в інвестиціях і товарних взаєминах, ціною цього було зростання гегемонії США і долара», — зазначив Олександр Абрамов.

Як відзначають експерти, у відповідності з умовами договору рівень грошової маси в економіці потрібно прирівняти до обсягу золотовалютних резервів (ЗВР). Іншими словами, країна не могла надрукувати певну кількість нових грошей до тих пір, поки не продасть що-небудь на світовому ринку за долари і не поповнить ними свої ЗВР. Таким чином, по мірі посилення ролі американської валюти росло і вплив ФРС США на інші центробанки.

Примітно на цьому тлі, що Радянський Союз після підписання договору не ратифікував угоду і, отже, не став приєднуватися до роботи МВФ і Світового банку. Як підкреслив Абрамов, в СРСР високо оцінювали значимість власної валюти і не хотіли встановлювати рівноважний курс між доларом і гривнею.

Збій системи

У загальній складності Бреттон-Вудська угода проіснувало близько 30 років, після чого на початку 1970-х років втратило свою ефективність. Експерти вважають, що причиною цьому послужили внутрішні вади системи, так і загальні тенденції в світовій економіці.

«Коли глобальна економіка почала швидко зростати і країни відновилися після війни, золотовалютний стандарт став тягарем для всіх, тому що країна не може використовувати більшу кількість грошей, якщо у неї немає необхідного золотовалютного запасу», — пояснив Олександр Абрамов.

За словами Олега Шибанова, погіршення ситуації сприяли політичні розбіжності ЄС і США, різке зростання світових цін на нафту, а також високий рівень інфляції в багатьох державах. Так, у 1971 році американський президент Річард Ніксон оголосив про припинення обміну доларів на золото і тим самим фактично повідомив про вихід Штатів з договору.

«Система більше не могла існувати. Урядам не подобалося домінування долара і обов’язкова прив’язка національної валюти до американської. Країнам було зручніше перейти на плаваючі курси, залежні від ступеня успішності внутрішньої економіки, експортного та імпортного потенціалу», — додав Олександр Абрамов.

У 1976 році була прийнята нова Ямайська валютна система, яка діє досі. Згідно з новими умовами, валютні курси більше не прив’язані до золота, а визначаються ринком в більшості країн і стають плаваючими.

Догляд долара з позицій головного грошового мірила у світовій фінансовій системі призвела до помітного посилення ролі інших валют. За словами експертів, особливо помітно це стало проявлятися в останні роки. Так, за даними МВФ, за останні 20 років частка долара в міжнародних резервах скоротилася з 71,2% до 61,8%, а частка євро, навпаки, збільшилася з 18,1% до 20,2%. При цьому аналітики відзначають значне зміцнення юаня (з 1,2% до 1,9%), який лише в 2016 році увійшов до числа головних резервних валют світу.