«Синдром Аделі» – таку назву носить в літературі хворобливий потяг, нерозділене пристрасть, яка захоплює цілком і спалює зсередини, заважаючи вести нормальне життя і бути повноцінною людиною. Історія однієї такої залежності – кохання дочки письменника Віктора Гюго – і дала ім’я цьому – на жаль – досить розповсюдженому явищу.
Молодша мадемуазель Гюго
Часто при розповіді про долю Аделі Гюго згадують лише її почуття до Альберту Пинсону, і вся історія життя цієї жінки – досить довга – стає одним лише маніфестом проти любовної адикції. Але вирвати цю життя з контексту історії, подій всередині сім’ї Гюго неможливо – і якщо їх опустити, історія виходить якийсь надто вже мелодраматичної, так і неправдоподібною теж. По всій видимості, всієї правди про події в житті цієї жінки дізнатися неможливо – надто багато було приховано від сторонніх очей, та до того ж, і очам люблячої родини було недоступне.
Адель Гюго
Адель народилася 24 серпня 1830 року в Парижі – час для Франції непроста: менше місяця тому країну охопила чергова революція, в столиці спалахнуло повстання проти існуючого на той момент режиму правління Бурбонів. А письменника Віктора Гюго ніяк не можна було назвати байдужою до політики і суспільного життя людиною. Адель, або Діда, як її звали в родині, росла у великій родині – вона була п’ятою дитиною (старший брат Леопольд помер у дитинстві), молодший з двох дочок; серед друзів і знайомих її батька були численні письменники, поети, музиканти, громадські діячі – а сама вона, ставши старше, заслужила репутацію красуні та обдарованої піаністки.
Адель Гюго, в дівоцтві Фуше, мати Діда
Адель Гюго-молодша (мати, в дівоцтві Фуше, теж носила ім’я Адель) справді була на рідкість хороша собою. Зрозуміло, у Діда були шанувальники і пропозиції руки і серця. Сама ж вона, як всі дівчата її віку, закохувалася то в одного, то в іншого, прислухаючись до порад батьків щодо шлюбу – і відмовляючи кандидатів в чоловіки.
Леопольдіна, старша сестра Аделі
Коли Адель було тринадцять, трагічно загинула її сестра Леопольдіна – потонув під час прогулянки на яхті по Сені. Разом з Леопольдіною, Дидин, пішов з життя її молодий чоловік Шарль Вакри, до останнього намагався врятувати дівчину. Подружжя поховали в одній труні. Для Віктора Гюго ця смерть стала страшним ударом, що вже говорити про дівчинку-підлітка, яка пізніше буде запевняти, що зберегла зв’язок з сестрою померлої – зв’язок через спіритичні сеанси.
Леопольдіна читає. Малюнок Аделі Фуше
Вигнання і поневіряння
Гюго, активний учасник політичного життя Франції, після революції 1848 року був обраний в Установчі збори, де виступав проти радикалів, відстоюючи необхідність скасування смертної кари, захищаючи свободу слова і друку, пропагуючи республіканські цінності. Коли стався державний переворот 1851 року і замість Другої республіки встановилася Друга імперія, Гюго був змушений виїхати з Франції, спочатку – в Бельгії, потім – на Нормандські острови Джерсі та Гернсі. Сім’я слідувала за ним – за винятком братів Аделі, ті відбували у Франції тюремні терміни за політичними звинуваченнями.
Адель Гюго в п’ятдесятих роках XIX століття
З лейтенантом Альбертом Пинсоном Адель Гюго познайомилася в 1854 році, коли жила вже на острові Джерсі. Цей її шанувальник був істотно старше дівчини, відрізнявся упевненістю в собі і ввічливістю у спілкуванні з дамами, був цікавим співрозмовником. Пінсон був захоплений дівчиною – по всій видимості, спочатку більше, ніж вона їм, він був частим гостем в будинку Гюго, приймав участь у сеансах столоверчения. Між ним і Адель виникли почуття, Пінсон був готовий одружитися на дівчині, та й вона сама була готова стати його дружиною.
Але минав час, і наречений збайдужів до мадемуазель Гюго. В 1861 році він, не оголосивши про це Аделі, відправився служити в Канаду, в Галіфакс. Батьки, впевнені в тому, що незабаром Пінсон повернеться і відбудеться весілля, ні про що не підозрюючи, відпустили Адель в поїздку по Європі, сама ж дівчина подалася за своїм вітряним залицяльником через океан.
Адель Гюго
Прибувши в Галіфакс, вона зареєструвалася під назвою «міс Льюли» та вирушила на пошуки Альберта. Є відомості, що він не надто пручався прагненню дівчини бути поруч – у всякому разі, охоче приймав від неї гроші. Але почуття його до Аделі повністю охололи, в той час як вона була вже охоплена справжньою манією – повернути у своє життя Пинсона і змусити його одружитися. Вона навіть наймала для цих цілей гіпнотизера.
В листах рідним вона повідомляла про те, що відбулося весілля, і Гюго навіть замовив оголошення в газеті острови Гернсі, де тоді жив, про радісну подію. Але ні про яке одруження Пінсон не думав – навпаки, намагався позбавитися від переслідував його молодої жінки. Ще в Канаді він зробив спробу одружитися на дочці багатого місцевого чиновника, але репутація Альберта і постійні спроби Аделі привернути до себе його увагу призвели до того, що заручини була засмучена. У 1866 році Пинсона перевели на Барбадос, Адель, зрозуміло, поїхала за ним.
З фільму «Історія Аделі Р.»
Повернення у Францію
На Барбадосі її часто бачили бродившей по вулицях, щось записывавшей, бормотавшей під ніс. Коли-то прекрасна дівчина з римським профілем, блискучими очима і проникливим поглядом, з підпеченими хвилястим волоссям, вона тепер часто була неохайно одягнена і непричесана, весь сенс життя Аделі звівся до необхідності бути поруч з Альбертом Пинсоном. Сам він в один прекрасний день поїхав в Лондон і там одружився, Адель залишалася на Барбадосі. В Європу, у Францію їй допомогла повернутися подруга. З усієї родини до того часу в живих залишався лише Гюго, який до того часу повернувся в країну. Він визначив дочка спочатку під нагляд сімейного лікаря, потім – в психіатричну лікарню під Парижем.
Віктор Гюго
Адель Гюго прожила 84 роки і померла через тридцять років після свого батька. Вона успадкувала його стан, але скористатися ним не могла та й не хотіла. Доглядали її доктора знаходили у хворої ознаки того, що Адель страждала галюцинаціями, біполярним розладом особистості, шизофренією.
Ізабель Аджані у фільмі «Історія Аделі Р.»
Збереглися щоденники Аделі Гюго – в них вона докладно описує життя сім’ї у вигнанні на Нормандських островах.
Ще про жіночу нерозділеного кохання: тут.
Thanks!
Our editors are notified.