У швейцарському аналітичному центрі, який співпрацює з урядом країни, закликали Захід перейти до політики «нового стримування» Росії. Як наголошується в доповіді, з яким ознайомився RT, ЄС і НАТО слід сконцентруватися на тому, щоб об’єднатися і протистояти стратегії Москви, нібито намагається «послабити їх згуртованість». На думку політологів, розлад в євроатлантичному співтоваристві очевидний, проте його причини криються не в міфічному впливі Росії, а у внутрішніх протиріччях між США і країнами Старої Європи.
Центр досліджень безпеки Швейцарської вищої технічної школи Цюріха підготував доповідь про те, яку стратегію слід обрати Заходу щодо Росії.
«НАТО і ЄС повинні прийняти на себе зобов’язання по стратегії «нового стримування» в якості конкретних і цілеспрямованих заходів у відповідь на виклик з боку Росії. Останній є втіленням принципу «розділяй і володарюй», ніж експансіонізмом, і прагне використовувати уразливості не у військовій стратегії Заходу, а в його стійкості», — йдеться в документі швейцарської організації, з текстом якого ознайомився RT.
Варто відзначити, що зазначений аналітичний інститут співпрацює з Міністерством оборони, захисту населення і спорту, а також з МЗС Швейцарії. Автором доповіді є старший науковий співробітник центру Хенрік Ларсен, який раніше працював у російському департаменті МЗС Данії. Крім того, він обіймав посаду радника з політичних питань при делегації Євросоюзу в Україні, а також при Консультативній місії на Україні, що діє в рамках Спільної політики безпеки і оборони ЄС.
Як вказує Ларсен, єдина реальна загроза для західних інституцій — нездатність об’єднатися і протистояти стратегії Росії, в основі якої лежить принцип «розділяй і володарюй».
«Москва більше не прагне розпочати світову революцію. Однак вона продовжує прагнути до розколу західного суспільства. Стратегія Росії полягає в ослабленні згуртованості НАТО і ЄС як геополітичних сил і витіснення Сполучених Штатів зі сфери європейської безпеки», — стверджується в документі.
При цьому автор підкреслює, що каналами «російського впливу» нібито є європейські партії правого спрямування, які скептично ставляться до політики Брюсселя. В якості прикладу таких політсил Ларсен призводить французьке «Національне об’єднання», італійську «Лігу», Австрійську партію свободи і ряд інших.
При цьому російська влада вже неодноразово підкреслювали, що Москва зацікавлена в тому, щоб ЄС був згуртованим і процвітаючим.
«У нас немає ніяких цілей що-небудь або кого-небудь розділяти в Євросоюзі. Ми, навпаки, зацікавлені в тому, щоб Євросоюз був єдиним і процвітаючим, тому що ЄС — наш найбільший торговельно-економічний партнер. І чим більше проблем всередині Євросоюзу, тим більше ризиків і невизначеностей для нас самих», — заявляв президент Росії Володимир Путін.
Москва намагається розвивати партнерські відносини з тими, хто публічно заявляє про готовність до спільної роботи, зазначив він.
«Тільки в цьому шукайте причину для контактів наших політичних партій, формувань, рухів і європейських, а не в бажанні щось там розгойдати або чогось перешкодити в самому Євросоюзі», — додав Путін.
Як підкреслив у бесіді з RT заступник директора Національного інституту розвитку сучасної ідеології Ігор Наметів, розлад в євроатлантичному співтоваристві останнім часом очевидний: позиція провідних країн Європи відрізняється від американської, так і всередині ЄС достатньо протиріч. У зв’язку з цим багато аналітики намагаються покласти провину за те, що відбувається на Росію.
«Насправді причини зовсім інші. Вашингтон активно проявляє свій утилітарний, комерційний інтерес до Європі, заснований виключно на особистій вигоді, наприклад, з приводу продажу скрапленого природного газу, і неважливо, наскільки це корисно для ЄС. А ряд країн Східної Європи на цьому тлі ставлять у главу кута свої нагальні інтереси. Все це викликає питання у засновників інтеграційних процесів — тих же Франції та Німеччини», — сказав експерт.
На думку Шатрова, Москва прагне розвивати відносини з Європою на основі взаємовигідного співробітництва. Наприклад, газопровід «Північний потік — 2» будується в інтересах і Росії, і всієї Європи.
«Росія всіляко намагається вибудовувати якісь економічні проекти, які будуть вигідні європейцям, тому що ми живемо на одному континенті, ми сусіди, і нам потрібно як мінімум торгувати», — вважає він.
Стандартний набір міфів
У своєму документі швейцарський центр використовує звичайний набір бездоказових звинувачень Заходу на адресу Росії. Зокрема, там стверджується, що Москва нібито готова застосовувати силу для відстоювання своїх інтересів у близькому зарубіжжі.
«Москва більше не загрожує вторгнутися в Західну і Центральну Європу, але вона як і раніше впевнена, що для забезпечення національної безпеки країні потрібно сфера впливу в найближчому зарубіжжі. Її готовність вести війну для захисту своїх інтересів на Україні і в Грузії вказує на аналогічні спокуси в Естонії і Латвії, де проживає значна кількість етнічних росіян», — пише Ларсен.
Нагадаємо, що Росія не є стороною військового конфлікту на Україні, як неодноразово підкреслювали в Москві. Що стосується Грузії, ймовірно, у швейцарському центрі мали на увазі п’ятиденну війну в серпні 2008 року, коли грузинські ВС завдали ударів по Південній Осетії і російських миротворців. Саме після цього Москва провела операцію з примусу до миру, ставши на захист цивільного населення і миротворців.
Однак у документі стверджується, що в Росії нібито є «спокуса» застосувати силу проти Естонії і Латвії, де проживає значна кількість етнічних росіян».
На думку глави Євроради Дональда Туска, Росія — це «стратегічна проблема» для Європейського союзу. Він також назвав політику…
Як підкреслював прес-секретар російського лідера Дмитро Пєсков, побоювання Естонії та ряду інших країн Прибалтики з приводу безпеки «абсолютно безпідставні» і «майстерно підігріваються натовських воєначальників і заокеанських політиків». Він також зазначав, що Росія не представляє загрози ні для кого з своїх сусідів.
Проте в доповіді швейцарського центру йдеться навіть про якусь російської загрози в Гренландії.
«Наміри Росії в районах, які до недавнього часу не вважалися значущими у військовому відношенні, як, наприклад, Гренландія, не без підстави викликають стурбованість», — вказується в документі.
Примітно, що жодних обґрунтувань подібних тверджень не наводиться.
До того ж автор доповіді приписав Росії, що вона, «ймовірно», була причетна до державного перевороту в Чорногорії в 2016 році: таким чином Москва нібито «намагалася перешкодити» країні вступити в НАТО.
Як підкреслював міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров, у підтвердження такого голослівної обвинувачення не було наведено жодного факту. Дмитро Пєсков, в свою чергу, зазначав, що «не може йти і мови про причетність офіційної Москви або офіційної російської сторони до якимось внутрішнім подіям в Чорногорії».
Є в доповіді швейцарського центру і твердження, що Росія нібито сприяла зростанню виступів у Греції проти Преспанского угоди про перейменування колишньої югославської республіки Македонія в Республіку Північна Македонія.
Як зазначав Сергій Лавров, ніяких фактів, що підтверджують втручання Москви, надано не було. У російському МЗС, навпаки, закликали знайти рішення «без зовнішнього тиску» і «з опорою на широку суспільну підтримку». Стурбованість відомства викликало те, що «позиція глави Республіки Македонія і думка більшості її населення, що відкидають «преспанскую угоду», ігнорувалися», а в Афінах угоду «проштовхували в обхід думки громадян країни».
Спеціаліст швейцарського центру також згадує, що Москва опинилася під підозрою на отруєння екс-співробітника ГРУ Сергія Скрипаля та його доньки Юлії. Росія неодноразово підкреслювала, що не має ніякого відношення до інциденту і готова вивчити докази по даній справі, проте вони так і не були представлені.
У доповіді також йдеться про «порушення» Договору про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності (ДРСМД) з боку Росії. Москва нібито навмисно пішла на це, щоб перевірити здатність НАТО домовитися про спільні заходи у відповідь, як підкреслює автор документа.
Нагадаємо, що США 2 серпня 2019 року в односторонньому порядку вийшли з угоди, звинувативши Росію в його порушенні. Вже через кілька днів після цього американці випробували заборонену раніше ДРСМД ракету. На думку Володимира Путіна, саме для цієї цілі Вашингтон і зрежисирував кампанію зі звинуваченнями на адресу Москви.
В Швейцарії не придумали нічого нового, а використовували стандартний набір західних ЗМІ, підкреслив у бесіді з RT професор РУДН політолог Юрій Пошта. За його словами, звинувачувати РФ у всіх неугодних події стає мейнстрімом.
«Росія уособлює якийсь «світ зла», проти якого треба згуртуватися, об’єднатися, витрачати гроші на оборону, підтримувати США як лідера так званого вільного світу. Використовуються створені ЗМІ фейкові новини, засновані на недоведених, нерозслідуваних факти. Ті ж Скрипали кудись зникли, процес слідства ховається, об’єктивної сторони немає», — сказав Пошта.
У російському зовнішньополітичному відомстві впевнені, що на Москву мають потужний тиск.
«Не секрет, що на Росію виявляється потужний тиск. Інструменти різні: від економічних санкцій до нарощування військової активності поблизу наших кордонів. Безпрецедентний розмах прийняла антиросійська інформаційна кампанія», — заявив Сергій Лавров.
В очікуванні діалогу
Розмірковуючи про «новому стримування» Росії, в Центрі досліджень безпеки прийшли до висновку, що сильний і впевнений в собі Захід змусить Москву «прагнути до діалогу і розрядки».
«Логіка «нового стримування» підказує, що Росія, яка перебуває в стагнації, перед обличчям впевненого у своїх силах Заходу в кінцевому рахунку почне прагнути до діалогу і, ймовірно, навіть до розрядки напруженості», — припускає автор доповіді.
Депутат Європарламенту Тьєррі Маріані направив в Європейську комісію запит, не розглядають там можливість реалізації нової…
Варто відзначити, що Росія ніколи не прагнула до конфронтації з Заходом і завжди виступали за діалог. Так, в 2019 році Володимир Путін на зустрічі з президентом Фінляндії Саулі Ниинисте висловився за відновлення повноформатних відносин з Євросоюзом. Тим часом у МЗС Росії зазначили, що західні партнери йдуть від предметної розмови.
Нагадаємо, російсько-європейські відносини деградували після подій 2014 року на Україні. Захід ввів проти Москви економічні санкції. У відповідь російська сторона була змушена прийняти необхідні контрзаходи.
Через деякий час в Європі почали усвідомлювати контрпродуктивності санкційної політики. Від режиму рестрикцій серйозно постраждав європейський бізнес. Так, втрати сільськогосподарського експорту Італії перевищили €1 млрд, промисловість з переробки свинини у Франції позбавляється €400 млн в рік, а збитки Угорщини оцінюються приблизно в $7 млрд. У зв’язку з цим не раз звучали пропозиції про скасування обмежувальних заходів, але поки що ситуація залишається незмінною.
Крім того, європейські лідери все активніше звертають увагу на важливість співпраці з Москвою. Так, президент Франції Еммануель Макрон вважає, що без Росії неможливий жоден проект з безпеки Європи. А канцлер Німеччини Ангела Меркель раніше заявила про необхідність довести будівництво «Північного потоку — 2» до кінця. За її словами, це важливий проект, від якого виграє не лише ФРН, але і інші європейські держави.
«Співпраця з Росією вигідно, і всі ті, хто мають можливість взаємодіяти, незважаючи на позицію США або Брюсселя, це роблять, і Росія нікому в цьому співробітництві не відмовляє», — резюмував Ігор Наметів.
Thanks!
Our editors are notified.