У 1989 році в економіках Східної Європи стартував перехід від соціалізму до капіталізму. З розпадом СРСР аналогічні реформи почалися в Росії і СНД. На шляху до ринку державам потрібно було пройти через хворобливу «шокову терапію», яка супроводжувалася падінням ВВП, зростанням інфляції, безробіття і бідності. З допомогою західних грошей країни колишнього соцблоку змогли відносно швидко пережити кризу, в той час як Росія і пострадянські республіки зіткнулися з затяжною рецесією. Через 30 років держави Східної Європи як і раніше багато в чому живуть за рахунок дотацій Євросоюзу. При цьому Росії вдалося досягти повної фінансової незалежності.
В кінці 1980-х — початку 1990-х років економіки колишнього СРСР і Східного блоку почали переходити до ринкового механізму. Лібералізація цін, приватизація і створення приватної власності — ці заходи повинні були підвищити продуктивність праці і ефективність підприємств.
Перші радикальні економічні перетворення почалися в Польщі в 1989 році. Після розпаду СРСР реформи стартували в Росії і СНД. Перехід до ринку виявився хворобливим: всі держави зіткнулися з падінням виробництва, галопуючою інфляцією, безробіттям і девальвацією нацвалюти. Саме так 30 років тому в колишніх соціалістичних економіках почалася «шокова терапія».
«Реформи повинні були вирішити проблеми, пов’язані з вадами соціалістичної системи. Помилки у централізованому плануванні і державне регулювання цін, м’які бюджетні обмеження, низька продуктивність праці і неефективність державної форми власності. Все це відбивалося в нескінченних чергах, суцільному дефіциті товарів народного споживання і невисокій якості продукції», — пояснив у розмові з RT професор кафедри економіки РЕШ Валерій Черноокий.
17 серпня 1998 року уряд Росії оголосив технічний дефолт за борговими зобов’язаннями країни. Нестримне зростання держборгу,…
За словами економіста, серйозним викликом на шляху до реформ став розрив виробничих зв’язків між колишніми комуністичними країнами і падіння цін на нафту. Крім того, після розпаду СРСР і Югославії ситуацію ускладнили почалися збройні конфлікти і громадянські війни. Як вважає експерт, в тих умовах «шокова терапія» залишалася єдиним способом для швидкого перекладу економік на ринкові рейки.
«В основі політики «шокової терапії» лежала концепція так званого «Вашингтонського консенсусу»: різкий шок від лібералізації економічних умов буде недовгим, а потім почнеться нормальний розвиток», — розповів у бесіді з RT завідувач лабораторією Інституту прикладних економічних досліджень РАНХиГС Олександр Абрамов.
Початок реформ спровокувало масовий економічний спад в державах. Наприклад, в 1992 році ВВП країн Східної Європи знизився на 11,4%, Росії — на 14,5%, України — на 9,7%, Білорусі — на 9,6%, Узбекистану — на 11,1%, а Грузії — на 45%. Такі дані наводить Міжнародний валютний фонд (МВФ).
«Ринкові реформи були досить болючими у всіх країнах соціалістичного блоку. Незалежно від вибору — «шокової терапії» або поступових реформ — всі ці держави пройшли через високу інфляцію, падіння виробництва і доходів населення, зростання безробіття і нерівності», — згадує Валерій Черноокий.
Згідно з підрахунками МВФ, у 1992 році інфляція у східноєвропейських країнах підскочила до 890%. У Росії показник склав 1570%, у Білорусії — 970%, а на Україні — 1210%.
У 1990-ті роки рівень безробіття в Польщі піднімався до 16,4%, в Словаччині — до 16,5%, Литві — до 14,6%, у Казахстані — до 13,5%, а в Росії — до 13%.
«Шокова терапія» вдарила по людях не тільки економічно, але і фізично, стверджують експерти Євразійського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР).
«Соціальні, економічні та фізичні витрати реформ були настільки істотні, що люди, що народилися на початку перехідного процесу, в середньому на 1 см нижче зростанням, ніж ті, хто народився трохи раніше чи пізніше цього періоду», — йдеться в дослідженні ЄБРР.
На порозі кризи
Процес проходження реформ помітно відрізнявся в різних країнах. За словами Валерія Черноокого, деякі держави Центральної і Східної Європи відносно швидко подолали кризу. При цьому в Росії та більшості республік колишнього СРСР економічні потрясіння розтягнулися аж до кінця 1990-х років.
«Еталонним прикладом успішного проведення «шокової терапії» часто називають Польщу. Прийнятий у 1989 році «План Бальцеровича» у перші роки реформ призвів лише до короткочасного, хоча і досить болючого спаду випуску продукції і сплеску інфляції. При цьому вже в 1992-му польська економіка відновила зростання, а до 1996-го вийшла на передкризовий рівень», — зазначив Черноокий.
Валерій Черноокий додав, що аналогічним чином ситуація розвивалася в Чехії, Угорщині, Словаччині та країнах Балтії.
Прискорені темпи «шокової терапії» в східноєвропейських державах економісти багато в чому пов’язують з фінансовою допомогою Європи. Так, МВФ виділив Польщі стабілізаційний кредит на $1,7 млрд. Крім того, у 1991 році Паризький клуб кредиторів списав 50% боргів Польщі урядам країн Заходу. У 1994-му таке ж рішення прийняв і Лондонський клуб кредиторів.
«Крім європейського фінансування, в країнах Центральної і Східної Європи була значно вища політична підтримка реформ. У Росії ж реформатори постійно перебували в боротьбі з комуністами і «червоними директорами». Тому процес реформ то зупинявся, то знову набирав обертів», — додав Валерій Черноокий.
Втім, після дефолту 1998 року економіка Росії повністю вийшла з кризи і почала зростати рекордними темпами. У 1999-му ВВП країни збільшився на 6,4%, а в 2000-му — на 10%. Примітно, що економіки Східної Європи в середньому показали низькі значення — 4% і 7,3% відповідно. Про це свідчать дані МВФ.
Цікаво, що вже у 2002 році рівень безробіття в Росії знизився до 8%. При цьому у Польщі показник, навпаки, зріс до 20%.
«Серед країн СНД Росія стала одним з найбільш вдалих прикладів проходження реформ. Ми зуміли в дуже складних умовах перехідного періоду — без грошей і серйозних союзників — створити ринкову економіку. Схожа ситуація була тільки в Казахстані. Інші колишні республіки СРСР проводили реформи повільніше і з оглядкою на Росію», — вважає Олександр Абрамов.
Екстремальний рівень
Після подолання важких криз колишнім соцстранам вдалося перейти до ринку, наростити темпи зростання ВВП, зупинити гіперінфляцію і скоротити безробіття. Але тільки 44% громадян цих держав скоротили розрив у доходах з розвиненими економіками, відзначають експерти ЄБРР.
За останніми підрахунками ЄБРР, ще п’ять років тому у 23% громадян колишніх соціалістичних держав рівень доходів був нижче, ніж у 1989 році.
Згідно з дослідженням ЄБРР, одним з головних викликів для держав залишається розрив між доходами найбагатших і найбідніших верств населення. Наприклад, у Польщі, Словенії, Латвії, Угорщини, Росії і Туркменістані показник помітно перевищує середній рівень. При цьому найбільш високий розрив зафіксовано в Литві, а найнижчий — у Таджикистані, Узбекистані та Киргизії.
У багатьох країнах Східної Європи досі зустрічається екстремальна бідність. Мова йде про людей з доходом менше $1,9 в день. За оцінкою Світового Банку, в Польщі та Угорщині частка таких громадян становить 0,5%, в Литві та Латвії — 0,7%, в Болгарії — 1,5%. У Росії, Білорусії та Казахстані економісти організації зафіксували відсутність екстремальної бідності.
«Високий рівень бідності у країнах колишнього соцблоку частково пов’язаний з політикою «шокової терапії». Реформи скоротили частку промислового сектору, і держави здебільшого стали аграрними. Продуктивність праці впала, люди їхали за кордон в пошуках вигідної роботи. Досі ми спостерігаємо колосальний потік емігрантів з цих країн, особливо з Литви», — розповів RT заступник декана факультету світової економіки та політики ВШЕ Андрій Суздальцев.
Нова залежність
У 2017 році Польща отримала від Євросоюзу у вигляді дотацій близько €12 млрд, але направила в європейську скарбницю тільки €3 млрд. Влади ЄС виділили Угорщині понад €4 млрд, при цьому відрахування країни до євробюджету склали €820 млн. Про це йдеться на офіційному сайті Євросоюзу.
Незважаючи на дотації ЄС, бюджети Польщі та Угорщини вже 24 роки поспіль залишаються дефіцитними. Такі дані наводить Організація країн економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР).
Від’ємна різниця між доходами та витратами державної скарбниці разом із зростаючими дотаціями з Брюсселя супроводжується зростанням держборгу східноєвропейських країн. За останніми підрахунками Євростату, рівень боргового навантаження в Угорщині становить близько 68,2% ВВП, в Польщі — 48,1%, Словенії — 67,7%.
Андрій Суздальцев підкреслив, що Росія вигідно відрізняється від держав, які свого часу швидко пройшли «шокову терапію». За даними Мінфіну, зараз держборг країни становить 15,1% ВВП, профіцит бюджету — 2,7% ВВП (на 2018 рік).
«В нульові роки Росія вийшла на дуже самобутню національну фінансову політику. Специфіка економіки та експорту, значна частина якого — це енергоносії, змушує нас уважно ставитися до своїх можливостей. Сьогодні коливання цін на сировинних ринках змушують нас формувати профіцитний бюджет і створювати резерви, не покладаючись при цьому на кредити і допомога ззовні», — підсумував Андрій Суздальцев.
Thanks!
Our editors are notified.