Спікер парламенту Естонії Хенн Пыллуаас заявив, що підписаний у 1920 році між Москвою і Таллінном Тартуський мирний договір діє і в наші дні. Раніше естонські політики, в тому числі той же Пыллуаас, неодноразово вимагали від Росії повернути «аннексированные» території, які відійшли Естонії за договором. Однак, як відзначають експерти, Тартуський договір припинив свою дію ще в 1940 році, коли Естонія увійшла до складу СРСР. Раніше на це неодноразово вказувала Москва. Проте в осяжному майбутньому Таллін не відмовиться від територіальних домагань, вважають аналітики.
Спікер естонського парламенту Хенн Пыллуаас у своєму новорічному зверненні до співгромадян заявив про те, що Тартуський мирний договір, підписаний між Естонією і Радянською Росією в 1920 році і який регулював прикордонні питання, дійсний на даний час.
Політик нагадав про те, що 2 лютого виповниться 100 років з дня підписання договору.
Пыллуаас додав, що після відновлення незалежності Естонії вона була визнана всіма країнами правонаступницею існувала на початку XX століття Естонської Республіки з усіх питань.
Зазначимо, що це не перша подібна заява, що прозвучала з боку естонських політиків. Так, у травні 2019 року лідер естонської ультраправої партії EKRE і глава МВС країни Березень Хельма заявив, що Росія зобов’язана передати Естонії нібито окуповані території.
«Досі в руках Росії знаходиться і 5,2% території Естонії. Росія не хоче повертати нам цю територію, ні давати за неї компенсацію, ні взагалі обговорювати це питання», — заявив політик, виступаючи перед журналістами за підсумками засідання кабміну.
Як заявив у листопаді 2019 року глава МЗС Естонії Урмас Рейнсалу, Таллін не повинен відмовлятися від принципів Тартуського мирного договору заради врегулювання прикордонних питань з Росією.
«На думку Естонської Республіки, принцип статті 2 Тартуського мирного договору діє до цих пір. З ним пов’язані поняття незаконної анексії нас і відновлення нашого суверенітету, а не створення нової держави», — підкреслив міністр, додавши, що зараз естонські законодавці не бачать перспектив для ратифікації прикордонного угоди з Росією.
Спікер естонського парламенту Хенн Пыллуаас раніше теж висловлювався на тему «анексії» естонських територій. Про це політик писав у листопаді на своїй сторінці в Facebook. Пыллуаас наголосив тоді, що естонська сторона не претендує на російські землі, а лише хоче повернути своїх володінь.
Коментуючи подібні заяви, російське посольство в Талліні нагадало про те, що після входження Естонії до складу СРСР у 1940 році Тартуський мирний договір від 1920 року втратив чинність.
Москва вважає неприйнятними заяви керівництва Естонії, яке вимагає «повернути» прибалтійській республіці ряд російських…
«Переконані, що спроби спекулювати на темі якоїсь «анексії» ведуть лише до нагнітання конфронтації у відносинах з Росією, що жодним чином не відповідає інтересам і сподіванням абсолютної більшості эстоноземельцев, які прагнуть до розвитку добросусідських зв’язків з нашою країною», — йдеться в заяві, опублікованій на сайті посольства.
Заява спікера естонського парламенту тоді прокоментували і в Кремлі. Як зазначив прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков, Москва не може погодитися з такими закликами, а слова Хенна Пыллуааса у Кремлі вважають неприйнятними.
У свою чергу, губернатор Псковської області Михайло Ведерніков, коментуючи претензії естонських політиків, написав на своїй сторінці в Instagram, що такі вимоги не підкріплені здоровим глуздом», і запропонував надати російське громадянство спікера естонського парламенту, а також всім естонцям, які хочуть жити в Росії.
«Ізборськ і Печори — два прекрасних міста з надзвичайним минулим і приголомшливою природою. Багато мріють тут жити, будувати будинки, заводити дітей, зустрічати старість… Якщо пан Пыллуаас готовий слідувати своїй мрії, пропоную йому і всім естонцям, які хочуть жити в Росії, видавати наше громадянство», — написав Ведерніков.
«Відбулося багато історичних подій»
Нагадаємо, мирний договір між Естонією і РРФСР був підписаний 2 лютого 1920 року в місті Тарту (до переходу до складу Естонії місто носило назву Юр’їв — RT). Угода поклала край громадянській війні на території Естонії, яка велася між прихильниками більшовиків і «білими» естонцями. Останні користувалися підтримкою Антанти й генерала Юденича, а «червоні» — підтримкою Радянської Росії.
Підписавши мирний договір, Москва визнала незалежність Естонії, якої, за умовами угоди, відходила частина територій сучасних Ленінградської і Псковської областей.
Згідно з другою статті договору, Росія визнавала «беззастережно незалежність і самостійність Естонської держави» і відмовлялася «добровільно і на вічні часи від будь-яких суверенних прав, які належали Росії щодо до Естонському народу і землі в силу існуючого державно-правового порядку».
Однак після того, як Естонія була включена до складу СРСР, Тартуський мирний договір втратив силу.
Як відзначали в російському МЗС, після входження держави до складу федерації, воно втрачає свій статус як суб’єкта міжнародного права і стає суб’єктом федерації. Землі, передані в 1920 році Естонії, були повернуті до складу РРФСР після освіти Естонської РСР за згодою Талліна. Це рішення мало своєю метою відновлення історичної справедливості, оскільки за умовами Тартуського договору Естонії були передані споконвічно російські землі.
Задля ратифікації прикордонного договору з Росією Естонія не має наміру відмовлятися від принципів Тартуського мирного угоди, заявив…
Однак сьогодні Таллінн наполягає на скасуванні цих рішень та актуалізації Тартуського мирного договору, а відсилання до нього в питанні визначення сухопутних кордонів Естонії закріплена в конституції республіки. Як свідчить стаття 122 прийнятої в 1992 році конституції, «сухопутний кордон Естонії встановлена Тартуским мирним договором від 2 лютого 1920 р. та іншими міждержавними договорами про кордони».
Однак, як зазначив у бесіді з RT заступник директора Інституту історії і політики МПГУ Володимир Шаповалов, затвердження спікера естонського парламенту про те, що Тартуський договір нібито діє і сьогодні, далеко від істини.
«Після того, як договір був підписаний,відбулося багато історичних подій, у тому числі входження Естонії до складу СРСР, завоювання території естонської фашистами та звільнення її силами Червоної армії, а згодом і вихід Естонії зі складу Радянського Союзу. Розмови про «актуальність» Тартуського договору сьогодні виглядають недоречно. Точно також можна підняти питання про договорі, укладеному за підсумками Північної війни Петром Великим і Швецією, згідно з яким території нинішньої Естонії увійшли до складу Російської Імперії», — підкреслив експерт.
Володимир Шаповалов додав, що в міжнародному праві взагалі ніколи не розглядаються посилання на історичне минуле, оскільки «історія не є елементом правових відносин».
Провокаційні заяви
З-за позиції естонської сторони Москві та Таллінну досі не вдалося ратифікувати договір про кордон, хоча такі спроби робилися двічі. У 2005 році глава МЗС Росії Сергій Лавров і його естонський колега (тоді МЗС Естонії очолював Урмас Пает) підписали компромісний договір про державної кордоні. Однак ратифікувати угоду країнам не вдалося — після того, як естонський парламент включив до закону про ратифікацію преамбулу про дієвість Тартуського мирного договору, Росія відкликала свій підпис під угодою.
У 2014 році прикордонний договір був підписаний повторно. При цьому в ньому зазначалося, що сторони не мають взаємних територіальних претензій. Але в 2016 році естонський парламент ратифікував документ тільки в першому читанні, далі процес ратифікації не просунувся.
На думку генерального директора Центру політичної інформації Олексія Мухіна, багато естонські політики навмисно підігрівають антиросійські настрої розмовами про «анексію» естонських територій.
Росія «окупувала» 5,2% територій, які нібито належать Естонії. З таким твердженням виступили спікер парламенту Хен…
«Сьогодні в Прибалтиці присутні американські військові сили, а сама Естонія входить до НАТО. Естонським політикам здається, що, перебуваючи під парасолькою Північноатлантичного альянсу, Таллін може «дражнити» Москви провокаційними заявами. Правда, на практиці ці виступи не мають ніякого сенсу, крім інформаційного ефекту, на який вони націлені. Всерйоз ці слова сприймати не варто, політики просто намагаються самоствердитися», — пояснив експерт в коментарі RT.
Як вважає Володимир Шаповалов, в кінцевому рахунку цей курс не на користь Естонії, оскільки будь-яка держава потребує визнання своїх кордонів.
«І мова йде не тільки про укладення окремого договору, а й про всю політику естонської держави по відношенню до Росії і погляді естонської сторони на історію країн. Якщо Таллінн змінить свою політику і відмовиться від безглуздих претензій, то російсько-естонські відносини можуть отримати новий імпульс у політичній і економічній сферах, що було б вигідно Таллінну», — пояснив експерт.
Thanks!
Our editors are notified.