«Якщо PayPal зайде в Україну – країна починає одужувати»
Ілля Кенигштейн – IT-активіст, який лобіює в Україні економіку інновацій. Ініціатор впровадження 3G в Україні, зараз разом з партнерами займається залученням міжнародної платіжної системи PayPal на український ринок.
Підприємець і громадський діяч розповів «Фактам» про те, які перешкоди стояли на шляху зв’язку третього покоління в нашій країні; про те, що варто зробити, щоб PayPal заробив і про те, що в Україні багато грошей, але немає тямущих стартапів.
Далі – розповідь від першої особи.
3G обійшовся операторам в 1 мільярд доларів
Величезна кількість можливостей, які можуть змінити економічний ландшафт України, лежать на поверхні. 3G була однією з них.
Важливо розуміти, що все може вийти, тому що доступ до розв’язання проблем набагато ближче, ніж здається.
Рік тому, коли ми з другом Владом Воскресенським, творцем компанії Invisible CRM, почали думати про те, що необхідно впровадити 3G, всі говорили, що це неможливо, і це один з каменів спотикання існуючої олігархії, адже 3G в Україні був лише у компанії «Трімоб». Її бізнес-модель полягала в тому, щоб, маючи ексклюзивну ліцензію на 3G, бути проданою за величезні гроші, які не відповідають реальним показникам цієї компанії. Це було абсолютно корупційна історія.
Ми з Владом прийшли в «Реанімаційний пакет реформ», громадське об’єднання, яке вийшло з Майдану. Воно тоді було зовсім хуліганським, свіжим, бурхливим і хаотичним. Ми запропонували їм ідею впровадження 3G – нас підтримали, і ми створили команду, в яку увійшли відразу кілька серйозних професіоналів IT, в тому числі в сфері телекому: Дмитро Шимків, Олена Мініч, Тетяна Попова, Олег Ахтирський, Ганна Гопко, Олег Мацех. Створивши групу, ми почали лобіювати 3G. Завдяки тому, що один з учасників нашої групи, Дмитро Шимків, потрапив в Адміністрацію Президента – Петро Порошенко досить скоро видав указ про необхідність тендеру на 3G-мережу. Ми вже хотіли відкривати шампанське, але з’ясувалося, що Кабінет міністрів не поспішає виконувати цей указ і став всіляко цьому чинити опір. Не питайте чому – напевно, були якісь причини.
Одним з методів опору з ініціативою 3G в Україні було оголошення про боротьбу з російським капіталом на ринку операторів. Незрозуміло, чому боротися з російським капіталом не починали з банків, заправок або торговельних мереж. Ми знали, що все закінчиться погано, якщо ми не почнемо активно боротися, тому вийшли «на вулицю». Дістали стару телефонну будку і привезли її під Кабінет Міністрів. Приїхало багато телеканалів – вийшло шоу, в рамках якого ми говорили про те, що Кабмін «зливає» 3G.
У той же день у наших хлопців була зустріч з представниками Кабінету міністрів, вони сказали, що нас почули, і буде три ліцензії на мережу замість однієї. Але довгий час ніхто не поспішав втілювати це в життя. Як тільки ми зібралися з «Автомайданом» влаштувати більш масштабну акцію – Арсеній Яценюк підписав умови тендеру, підвищивши в останній момент вартість лота на додаткові 400 мільйонів. Тим не менш, тендер не відбувся, у скарбницю зайшло 9 мільярдів гривень.
За нашими підрахунками, оператори заплатили близько 700 мільйонів доларів за обладнання. В сумі вся ця історія з 3G обійшлася операторам в 1 мільярд доларів. Відповідно, це позначиться на цінах, які ми будемо за нього платити. Але так чи інакше, це була перемога.
Коли PayPal зайде в Україну – значить, вона почала одужувати
PayPal – це криголам, з допомогою якого ми хочемо вирішити проблему електронних платежів. Зі своїми актами про виконані роботи та мокрими печатками Україна знаходиться в повному Середньовіччя. Впровадження PayPal – це, в хорошому сенсі, впровадження Троянського коня, щоб в результаті змінити зайві, ускладнюють життя, закони.
Я написав в PayPal – запитав, чому їх немає в Україні?
Вони відповіли, що поки не розглядають Україну як країну, цікаву для свого розвитку, тому що існує три проблеми: законодавство, антилоббинг з боку приватних фінансових структур і держави, в особі цього законодавства, і третє – Україна є лідером серед інтернет-шахрайства в світі.
Тим не менш, PayPal вдалося зацікавити.
Я домовився про зустріч зі своїм товаришем Владиславом Рашкованом – заступником голови Національного банку України і запитав його, чи він хоче впровадити PayPal в Україні. Він сказав, що хоче – з цього моменту ми почали над цим працювати.
Першим ділом ми вирішили, що потрібно гармонізувати вимоги PayPal до ринку та діючого українського законодавства. Я звернувся в «Deloitte Україна» (фірма, яка надає послуги аудиту та консалтингу в галузі економіки. – Ред.) – запропонував їм приєднається до впровадження PayPal в Україні. Пізніше підключилися «Baker&McKenzie» (юридична фірма, що працює в сфері глобальної світової економіки. – Ред.) які, в свою чергу, підключили до процесу Американську торгово-промислову палату в Україні.
У підсумку, ми прийшли до висновку, що є два шляхи впровадження PayPal.
1. Короткий шлях: зміна певних інструкцій всередині НБУ, без необхідності міняти якісь закони. На це ми зараз і сфокусувалися.
2. Довгий шлях: необхідність міняти близько семи законів і пропускати їх через Верховну Раду.
Але в останньому випадку проект може затягнуться мінімум на кілька років. Частина людей в НБУ зацікавлені у другому сценарії розвитку. Вони розуміють, що процес неминучий, але хочуть віддалити його. Ми ж говоримо – у нас немає часу, нам необхідно зробити це швидко. Вони вставляють палиці в колеса, використовуючи бюрократичні моделі, які існують всередині НБУ.
Мабуть, вони бояться тому, що PayPal зведе нанівець багато сірих схем з боку вже існуючих фінансових структур.
Крім того, PayPal не буде платити відкати і хабарі або купувати ліцензію, оплачуючи її подвійну вартість.
PayPal – це благо не тільки для фрілансерів, у яких з’явиться можливість зробити щось своїми руками і продати за кордоном. Це – барометр для світових інноваційних компаній. Побачивши, що PayPal зайшов в Україну вони зрозуміють, що країна починає одужувати.
Не важливо, хто «драйвит» цей процес, найголовніше, що він неминучий.
Держава змушує людей себе обманювати
Сьогодні корупціонери і ті, хто мислить на рівні 70-х років, розуміють, що їх кудись «несе», і якщо вони не зміняться, їх просто винесе на смітник. Хоче держава впровадження PayPal в Україні або не хоче, зацікавлений у цьому Президент чи ні, – нас це не цікавить. Тому ми вважаємо, що Президент і Прем’єр – це найняті суспільством менеджери, а не вершителі доль.
Існують напівлегальні способи отримати гроші з електронних платежів – наприклад, через польські рахунку, тому що в Польщі є система PayPal. Багато хто так і вирішують ці проблеми. Люди змушені весь час якимось чином вишукувати варіанти, які ведуть до обману держави, навіть тоді, коли вони не хочуть його обманювати. Але держава сама змушує до обману, тому що створило мені такі перепони.
Приїзд представників PayPal в Україну зараз знаходиться в процесі обговорення.
Вони, природно, знають про всіх наших ініціативах. Там були в шоці, коли побачили, скільки людей підписалося на сторінку «PayPal в Україні і були вдячні нам.
Ми ще не закінчили цю задачу, тому говорити про результати, навіть попередніх, поки дуже рано.
Проблеми українських стартапів
В Україні багато грошей, але немає тямущих стартапів. Загальний рівень розвитку стартап-екосистеми поки що досить проблемний. Тут є ряд бізнес-інкубаторів, які займаються розвитком стартапів, але зараз було б доречніше робити бізнес-інкубацію інвесторам – спочатку потрібно навчити їх ризикувати, а після цього давати можливість вивчати і навчати інших. Тому що коли ми говоримо про інвестиції, ми маємо на увазі не тільки фінансовий, але й інтелектуальний капітал. Так от, якщо з фінансами тут більш-менш нормально, то з розуміємо, в які команди інвестувати – проблема.
Інноваційних стартапів, які вирішували б якусь глобальну проблему – мало, тому як тільки з’являються більш-менш розумні, з ними одразу починають працювати потужні структури і фонди.
Сама провальна ідея – запустити стартап не перевіривши, чи існують її аналоги у світі.
Прийшовши до інвестора, засновники кажуть, що розробили унікальну модель, а він йме їм віри. Виходить подвійна невдача: з боку стартапу, який йде по помилковому шляху і з боку інвестора, який підкріплює цю ідею незнанням – інвестуючи гроші, час, увагу і зв’язку.
У мене немає даних статистики, але мені здається, 99% всіх українських стартапів не доживають до рівня, коли можна сказати, що проект відбувся. 1% доживає, але їм з самого початку займається потужна команда – не просто хіпстери з «макбуками», а «гіки» з досвідом, у яких є розуміння того, що відбувається в світі.
Три проблеми українських стартапів:
1. Неправильний фокус на ідею.
2. Відсутність бізнес-компетенції у стартапів і технолоигческой компетенції у інвесторів.
3. Нестійка команда, у якої немає бажання у що б то не стало добитися успіху.
У нас, на жаль, багато стартапів заради стартапів.
«Не завдяки», а «всупереч»
Поки що в Україні стартапи виникають не завдяки підтримці держави, а всупереч. З його боку постійно є спроби регулювати цю сферу – чого тільки варта остання ініціатива по створенню Міністерства інформаційних технологій. Це такий же жахливий маячня, як і Міністерство інформаційної політики. Можливо, на папері у держави благородні наміри, але на практиці виходить «як завжди». Замість таких провінційних і дурних кроків, держава могла зробити кілька елементарних речей, які дійсно могли б допомогти стартапам.
Наприклад:
1. Організувати найпростіше, що складається з кількох осіб, агентство, які вже існують в Європі. Наприклад, у Литві створили агентство під Міністерством економіки – Enterprise Lithuania, яка займається розвитком інфраструктури для стратап-індустрії. Це свого роду міст між державою і стартапами. Агентство організовує для них кілька мероприятияй в рік, популяризує стартапи по всьому світу через своїх агентів, які знаходяться в посольствах цієї країни, допомагають отримати стратаперам бізнес-консультантів та юристів.
2. Держава повинна навчитися розрізняти стартапи, в яких може працювати кілька людей, від IT-індустрії (компанії, з штатом 3 000 співробітників). Цей ринок дуже сегментований, і в 2015 році називати аутсорс, стартапи, e-commerce, венчурний капітал збірним поняттям «IT» – абсолютно неправильно.
Інноваційна економіка та Україна
Якщо проводити паралель з Ізраїлем – його інноваційна галузь була побудована саме в той момент, коли державі було найбільш важко. Було кілька спроб, і одна з них – остання, спрацювала, на початку 90-х років, коли почалася війна американців з Іраком. Тоді на Тель-Авів падали ракети, а всередині країни ще витав соціалізм. Великий бізнес тоді тільки починав придивлятися до країни саме в контексті високих технологій. На той момент уже кілька років існував Microsoft, Intel, але ще не було запуску інноваційної економіки. Тим не менш, ізраїльтяни запустили цю модель.
В Україні ж все це схоже на якісь відмовки, що у нас немає для цього відповідного часу. У держави, швидше, немає компетенції – вони не розуміють, з чого починати і не хочуть чути інших – користуватись їх досвідом і розумінням.
Для будь-якого осмисленого руху вперед, так само як і самого життя людини, необхідно спочатку щось визнати за цінність. Цінність – основне мірило і мотиватор усіх поглядів, намірів і дій, вибраних окремо взятою людиною або суспільством в цілому. Основною цінністю для людини є саме життя, тоді як основною цінністю будь-якого суспільства, держави, є людина. Це – безцінний капітал.
Аліна Швидко
фото: Facebook, WannaBiz, Reanimation Package of Reforms, PayPal Initiative for Ukraine
Источник:ictv.ua
Thanks!
Our editors are notified.