А чи був хлопчик?

Акценти на матчі «Шахтар» – «Сельта»

Отже, «Шахтар» вибув з Ліги Європи. Чи Могло бути інакше? Могло, і тоді б це сталося суперником-іншим пізніше. Чи Могла команда Паулу Фонсеки претендувати на більше? Боюся, що ні. Оскільки ми маємо справу з класичним випадком, коли бажане видавалося за дійсне. І вже неважливо, ким саме – нехай вболівальниками.

Про вчорашній грі. У порівнянні з Віго, вона була набагато більш видовищною і привабливою.

В чому я бачу, в тому числі, і заслугу зголоднілим по Грі публіки. Обидві команди таки грали у футбол. Правда, в додатковий час тільки одна.

Можна, звичайно, звалити все на суддівство і нарікати на те, що господарів поля підкосила несправедливий пенальті. Але Ви ж самі все бачили: в екстра-таймі «Шахтар» елементарно здувся, його просто на нього не вистачило.

І тут, справедливості заради, нам потрібно згадати про те, що це був перший досвід підготовки команди в умовах довгої зимової паузи для Фонсеки. І це не вина його, а біда. Хоча слід визнати, що той же Луческу впорався з цим завданням краще в першому ж своєму сезоні в Донецьку. А ще – що порівнювати цих двох тренерів, мабуть, не варто. Різниця очевидна.

Гра тримала в напрузі майже до останнього. Інтрига у матчі прожила до кінця основного часу. Пенальті пробивався на першій компенсованій хвилині. А от у додатковий, на жаль, «Шахтар» швидше виглядав приреченим. І повністю провалив другий екстра-тайм.

Безсумнівно, гол під занавісочку став потужним психологічним фактором на користь «Сельти», під впливом якого пройшов залишок гри. Можна сказати, що надії «Шахтаря» звалилися саме тоді, коли рахунок за сумою двох матчів зрівнявся. А потім, таке враження, його залишили сили. Що, ймовірно, було неминуче.

Вся штука в тому, що «Шахтар» повинен був вирішувати гру на свою користь ще в основний час. Якщо у Віго йому вдалося використати свій єдиний справжній гольовий шанс, то у Харкові недоліку в них не було. Втім, були вони й у «Сельти».

До перерви суперники двічі обмінялися серйозними уколами. І обидва рази гості відповідали на випад «Шахтаря» своїм. В актив команди Фонсеки запишемо моменти Коваленко на 10-й хвилині і Тайсона – на 38-й. У «Сельти» двічі міг забити Аспас – на 28-й і 42-й хвилинах. У всіх випадках на висоті були голкіпери. Гра виглядала багатообіцяюче.

На початку другого тайму сталися п’ять хвилин, які потрясли «Сельту». Втім, не до підстави, оскільки її киперАльварес знову впорався з ударами Фреда і Бланко-Лещука (двічі). Це були останні аргументи «Шахтаря»: в атаці його вистачило рівно на годину. І, якщо хочете, це і був свого роду момент істини.

Незабаром «Сельта» відповідає подвійним випадом Аспаса, коли протягом однієї атаки П’ятов ліквідує відразу дві загрозу своїм воротам. Йшла 62-я хвилина.

І все. В останні півгодини основного часу мало-мальськи вартого уваги можна згадати лише напівмомент Сісто на 76-й хвилині, заблокований Ордецом. Де був «Шахтар» «з восьми до одинадцяти»? Захищав виїзні 1:0? Тоді заслужено. Або, закрадається зрадлива думка, сили почали залишати його вже тоді?

Пенальті, звичайно, стоїть осібно. І про нього – нижче. З точки ж зору ігрової логіки, «Шахтар» повинен був вигравати в основний час. З трудом, з натяжечкой, але десь на умовні 2:1 «награли». Однак нічого не реалізували. Ні ті, ні ці.

А екстра-тайм пройшов під диктовку «Сельти», яка закономірно його виграла. Ще б, чотири шансу за півгодини проти напівмоменту Ордеця. Правда, останні два вже після другого голу, коли картковий будиночок Фонсеки остаточно завалився.

По суддівству. Воно дійсно було поганим – вже тому, що помилка арбітра вирішила долю двоматчевій дуелі і виходу в наступний раунд. Але давайте по порядку.

21-я хвилина. Малишев «вішається» на Ернандеса в штрафній «Шахтаря». Свисток мовчить. Коментар мого експерта: «При бажанні, після фолу Малишева можна ставити крапку».На щастя, такого бажання у словенця Винчича не виникло.

59-я хвилина. Коваленко забиває з очевидного офсайду. Очевидного для всіх, крім Фонсеки, який після матчу за гарячими слідами буде його оскаржувати, але, охолонувши до прес-конференції, про це забуде. Зате згадає якусь «гру рукою». Чесно кажучи, я не пригадаю: напевно, для цього потрібно було дуже сильно вболівати за «Шахтар».

90-я хвилина. Гвідетті йде від Ракицького. Коментар експерта: «Перед голом чиста боротьба».Ви можете з цим не погоджуватися, але таке цілком можуть і не судити. І це вже гримаси сучасного футболу. Ну, я з Вами згоден з приводу поштовху в спину. Як говорив товариш Саахов: «Що не треба? Сам не хочу!» Але що нам з цього?

Далі Гвідетті виходить на П’ятова. Коментар: «Пенальті «лівий». Гравець почав падати до можливого контакту».Як мовиться, ось де собака порилася.

Результативна помилка? Так. Вирішила результат зустрічі? Так. «Шахтар» вилетів з Ліги Європи із-за цього? Не тільки.

Повинен бути найпомітнішою фігурою у складі команди, яка претендує на перемогу і грає на своєму полі, воротар?

Буде така команда міняти в кінцівці основного часу свого кращого гравця атаки на того, про кого згадати-то нічого?

При сильному бажанні, Ви можете поповнити список цих риторичних питань самостійно.

Не те, щоб я критикував Паулу Фонсеку. Не стріляйте в музиканта – він грає, як уміє. А вміє посередньо. Тобто, не по кишені навіть нинішнього «Шахтаря». У мене часом виникає враження, що «Шахтар» тихенько регресує у бік «Браги».

Звинувачувати в цьому тренера нерозумно. Він робить, що може. А от сам факт його запрошення в «Шахтар» був досить красномовний. Він, як би, повинен був говорити нам про зниження планки амбіцій команди. Адже навіть в Україні, на мій погляд, можна було знайти більш підходящого цій команді спеціаліста. Але це, як завжди, особиста думка.

Минулого разу ми з Вами говорили про те, що «Шахтар» у нинішньому сезоні так і не зустрівся з суперником, який міг би проекзаменувати його на предмет відповідності хоча б рівню команди Луческу останнього скликання. Тепер вже і не зустрінеться. Якщо, звичайно, не вважати таким суперником «Сельту», яка у Харкові виглядала таки пристойніше, ніж у Віго.

Що ж, давайте тепер простежимо, наскільки довгим виявиться її шлях до Стокгольму: це допоможе внести деяку ясність. А що нам ще залишається? Але, як на мене, це суперник класом не вище того ж «Динамо». Тобто, звичайного среднееврокубкового рівня.

До чого я хилю? «Шахтар» Фонсеки в першому сезоні його благополучно уникнув дійсно серйозних випробувань. У порівнянні з якими наша група ЛЕ – дитячий лепет на галявині. А авансів, авансів!

У «Динамо» поки що вдалося виграти один матч з трьох, з рахунком 4:3. По ходу, це єдиний залік. Ще «Зоря» могла б поупираться, коли б її не «кастрували», заборонивши грати орендованим. В Україні, як би, все.

І Ви хочете, щоб ця команда добивалася більшого в Європі? Проводячи весь інший час в такому куцому чемпіонаті? Куцому – не в сенсі кількості, в сенсі якості. А чи був хлопчик?

Що ж, давайте ще раз згадаємо.

Першими, як і належить за статусом, у цьому сезоні пішли з Європи «Олександрія» та «Ворскла». Програвши в першому ж своєму раунді кваліфікації.

Наступними – «Зоря» і «Динамо». Благо, вони починали відразу з групи. А тому потрепыхались в ній належний час, фінішувавши останніми. Словом, за великим рахунком, та ж фігня.

«Шахтар» з Ліги чемпіонів вибув також в першому ж раунді кваліфікації. Слід розуміти, що після цього талони на посилене харчування

він отримав в якості учасника втішного турніру. Де на славу і потішив невзыскательную публіку погромами суперників по групі «санаторного режиму».

У Лізі Європи щось варте уваги, по суті, починається навесні, коли в плей-офф збираються пройшли груповий відбір і що приєдналися до них не гірші «емігранти» з Ліги чемпіонів. І тут «Шахтар» знову-таки вилетів у першому раунді.

Як і належить кращій команді країни в цьому сезоні, він пішов останнім. Але, як і всі інші, навіть чайку не попивши.

Мораль цієї байки? Ноги… Крила… Головне – хвіст!!! Неадекватне суддівство лише прискорило неминучий процес. Не відповідає амбіціям клубу тренер – побічний продукт «смутного часу». Подобається Вам це, чи ні, але поки що в нашому чемпіонаті розбрід і хитання, ловити кайф від успіхів в Європі нам не судилося. Це я можу Вам обіцяти твердо.

І, з філософським розумінням цього, запрошую вернути свої погляди на нашу грішну землю, де вже завтра відновиться внутрішній сезон. Буде день

– буде і їжа. Дорогу здолає той, хто йде, а їжу засвоїть жующий.

Источник