Перший етап Великої Вітчизняної війни був дуже важким, зокрема, складна ситуація була під Москвою. Тому радянське командування в спробах знайти ефективний засіб боротьби з німецькими танками, покладало великі надії ампуломету – метательному зброї нового покоління. От тільки на ділі воно виявилося не настільки успішним, і швидко зійшло з арени військової історії.
Предтечею радянського ампуломета був бомбомет Нільса Азена, розроблений в 1915 році для французької армії. Це зброя являло собою «обріз» від гвинтівки Гра на лафеті з чотирма ніжками. Для снаряда бомбомети були обрані холості патрони від тієї самої гвинтівки Гра: це дозволяло йому метнути ампули або гранати на відстань 250-350 метрів зі скорострільністю 6-8 пострілів в хвилину.
Схема бомбомети Азена в російській дореволюційній військової літератури. /Фото: norwegianamerican.com
На практиці нове зброю виявилося не таким ефективним, як передбачалося, тому на 1917 рік його виробництво припинилося. А ось історія не закінчилася: про цю зброю знову заговорили більше ніж через двадцять років – у 1940 році. Причому не у французькій, а у британської армії: тоді в результаті поспішної і важкої евакуації з Дюнкерка на озброєнні місцевих частин залишилося всього 167 протитанкових гармат.
Бомбомет Азена не здобув слави на фронтах Першої світової, але про нього згадали пізніше. /Фото: livejournal.com
Грунтуючись на конструкції бомбомети Азена, майор Гаррі Нортовер створив власний гранатомет, який випробовувався при особистій присутності прем’єра Черчілля. Зброя останнього задовольнило, і він дав розпорядження запустити його у виробництво.
Але і ця модифікація бомбомети не здобула успіху: виявилося, що зброя стріляла на відстань всього 120-140 метрів, до того ж не могло похвалитися точністю і надійністю. Тому, поки випуск гранатометів не зупинили, британське командування направляло їх у тилові частини.
Британська модифікація вогнемета під час бою в 1941 році. /Фото: wikipedia.org
А ось в СРСР про це зброю англійців не тільки знали, але й трактували його поява по-своєму: мовляв, ті знайшли дешеву альтернативу протитанкової гармати. Тому було вирішено створити схожу конструкцію.
Не можна точно сказати, коли саме було розпочато виробництво ампуломета, однак приблизно це сталося ще до вторгнення армії Третього рейху на СРСР, або одразу після 22 червня 1941 року. Випуск зброї було розгорнуто на заводі №145 імені Кірова С. М. групою інженерів, чиї імена історія не зберегла, проте точно відомо, що керував ними головний конструктор підприємства Іван Картуков.
Конструкція радянського ампуломета. /Фото: yaplakal.com
Принцип роботи ампуломета був наступним: капсула з займистою сумішшю відправлялася в ціль не за рахунок власного двигуна або силою реактивного заряду, а метальним снарядом. Оболонка капсули виготовлялася зі скла або тонкого заліза, щоб без праці розбитися по прибутті до місця призначення.
Розробка тривала менше шести місяців і вже 3 листопада 1941 року двом майбутнім міністрам оборони, які на той момент були в командуванні Західним фронтом — Георгію Жукову та Миколі Булганіну — було представлено нову зброю під час випробування. І вона їм сподобалася.
На початку війни ампуломет був багатообіцяючою розробкою. /Фото: topwar.ru
Маса ампуломета могла становити від 10 до 15 кілограмів. Така серйозна різниця в габаритах пояснювалося тим, виробництво було розгорнуто не тільки на заводі №145, але і на інших підприємствах. Так, наприклад, ампулометы збирали навіть у блокадному Ленінграді, де вони завоювали особливу популярність. Правда, виробництво там було напівкустарним: важкі умови і неможливість поставки деталей примушувала використовувати для стволів навіть обрізки водопровідних труб.
Цікавий факт: незважаючи на свою назву – ампуломет – зброя була здатна стріляти не тільки ампулами з запальною сумішшю, але і мінами, димовими шашками і навіть футлярами з зарядженими в них пропагандистськими листівками.
Такі ампулометы випускали в блокадному Ленінграді. /Фото: blokadamuseum.ru
Коли перші ампулометы вступили в бій, за рапортами про результати бойового застосування складалася абсолютно неоднозначна картина – в одних випадках одна зброя допомагало захопити дот, а в іншому – виявлялося мало не марним, адже до мети долітав лише восьма частина від усіх випущених капсул. Причому у своїй первісній функції – протитанкової – ампулометы взагалі не показали особливих результатів. А ось при використанні їх в атаках на ворожі укріплення зброя виявилася настільки ж ефективним, як і вогнемет.
Дуже суперечливі відомості про використання поклали край епосі ампуломета. /Фото: rambler.ru
В кінцевому підсумку, запал командування по відношенню до ампулометам вщух, і вже до 1943 році їх виробництво припинилося. Моделей нового зброї, яке б ґрунтувалося на них, також не було вироблено, проте ряд конструктивних рішень був використаний при розробці капсульних вогнеметів.
На додаток до теми: Феномен «Прогріву-Т»: як монструозну машину використовували під час війни у 1980-х
Thanks!
Our editors are notified.