«Без карабелы — ні з постелі»: як виглядала шабля польських шляхтичів

«Без карабелы — ни с постели»: как выглядела сабля польских шляхтичей

Ще триста років тому кожен поважаючий себе дворянин не міг вийти на вулицю без клинка – вірного друга в будь-якому бою. Причому часто у знатних людей смаки на зброю відрізнялися хіба що місцем їх проживання. Бути може тому довга шабля з витонченим навершием хоч і була турецького виробництва, але міцно асоціювалася з польськими шляхтичами. Адже саме вони називали вважали своїм кращим бойовим товаришем вигнутий клинок карабелы.

Гарна і небезпечна. /Фото: popgun.ru

Справедливості заради слід зазначити, що ще на початку 17 століття у польської знаті були дещо інші переваги у виборі коханого клинка. Тоді особливою популярністю користувалася угорсько-польська шабля, яка відрізнялася наявністю напівзакритого ефеса, захищає пальці.

Але тривала ця тенденція недовго – що ближче до кінця століття традиції фехтування серед польських шляхтичів зазнали значних трансформацій. Перш за все це виразилося в необхідності пошуку клинка, який дозволяв би кисті руки відчувати себе вільніше. Тоді-то і звернули увагу на карабелу, яка залишалася в збройовий тренди на протязі століття.

Угорсько-польська шабля з напівзакритим ефесом. /Фото: wikipedia.org

Поляки не виготовляли ці клініки для себе, вважаючи за краще імпортні екземпляри. Адже карабела насправді є дітищем збройових майстрів Османської імперії – саме звідти поставлялися мечі і шаблі в багато країн Європи.

Цікавий факт: не тільки клинок полюбився шляхтичам: сама назва настільки швидко прижилося в лексиконі польських дворян, що карабелами стали іменувати та інші турецькі шаблі, як, наприклад, гаддарэ, хоч ті й відрізнялися за зовнішнім виглядом.

Підканцлер Станіслав-Антоній Щука з карабелой на поясі. /Фото: livejournal.com

Карабелу можна без перебільшення назвати шедевром збройового мистецтва. Лаконічна і навіть уявна простакуватою, вона була ідеальна для фехтувальників того часу, адже давала необхідну свободу кисті воїна, та й до того ж мала захист від вислизання з рук.

Класична карабела виглядала наступним чином: довжина клинка – 77-86 сантиметрів, ширина – 2,7-3,3 сантиметра. Шабля мала порівняно невеликий вигин: кривизна в середньому становила 7-9,5 сантиметра.

Функціональна і без надмірностей. /Фото: mechi.com.ua

Окремо варто відзначити головну відмінну рису карабелы – це навершя її рукояті. Ефес шаблі був загнутий, імітуючи пташиний дзьоб. Більш дорогі екземпляри мали набалдашник у вигляді орлиної голови. Саме ця особливість і не давала клініку вислизнути з кисті шляхтича під час бою.

При своєму розмаїтті, ефес карабелы завжди вінчає «дзьобик» /Фото: sovinteh.ru

Польські дворяни в кінці 17 – першій половині 18 століття вважалися визнаними майстрами фехтувального мистецтва. А карабела була їх вірною подругою в цій справі. Однак історія невблаганна: до кінця 1700-х річ Посполита втратила свою минулу велич, а разом з нею в історію пішла і польська школа фехтування того часу, традиції якої сьогодні все ще залишаються загубленими. Канула в лету і слава карабелы, хоча її використовували багато інших, в тому числі козаки, те визнання, яке вона отримала у поляків, турецька шабля більше не мала.