До 75-річчя визволення Таллінна Міноборони Росії розсекретило архівні документи про однойменної військової операції. Серед них — оперативні зведення, політдонесень і нагородні листи відзначилися в ході наступу бійців. За словами експертів, місто вдалося звільнити завдяки злагодженим діям всіх родів військ.
До 75-ї річниці визволення Таллінна від німецько-фашистських загарбників Міністерство оборони Росії опублікувало ряд раніше засекречених документів з фондів Центрального архіву відомства. Звільнення міста і більшої частини Естонської РСР стало можливим завдяки успішній реалізації Таллінській операції, що була частиною більш масштабної Прибалтійської операції.
«Важливий плацдарм для нацистів»
Таллін зіграв важливу роль в ході Великої Вітчизняної війни. Нацисти почали наступ на місто 1 серпня 1941 року. Чотири дні потому частини 18-ї армії вермахту вже перебували на підступах до Таллінну. Ще через два дні гітлерівці вийшли на узбережжі Фінської затоки на схід від столиці Естонської РСР. Радянські війська в Естонії виявилися розсічені — 10-й Стрілецький корпус відійшов до Таллінна, а 11-й відступив до Нарві. Оборона Талліна тривала майже місяць. Евакуація приблизно 20-тисячного гарнізону обложеного міста і судів Балтійського флоту почалася лише 28 серпня.
«Оборона Талліна скували великі сили німецько-фашистських загарбників, які були відвернені від наступу на Ленінград», — пояснив в інтерв’ю RT полковник запасу Андрій Кошкін, академік Академії військових наук.
За словами військового історика Юрія Кнутова, вже в 1941 році естонський народ виявився розколотий. Понад 20 тис. естонців в липні-серпні вступили добровольцями до лав Червоної армії, винищувальних батальйонів і радянської міліції. Загальна чисельність жителів Естонії, які брали участь у боротьбі з нацизмом у роки війни, досягла 47 тис. чоловік.
«Однак частина естонців йшли в ліси і приєднувалися до гітлерівським окупантам, щоб діяти проти Червоної армії», — підкреслив експерт.
З приходом нацистів їх пособники легализовывались як члени воєнізованої організації «Омакайтсе». В неї вступили понад 40 тис. місцевих жителів. З естонських колабораціоністів нацисти сформували три східних батальйону, східну роту і 26 батальйонів допоміжної поліції. Пізніше вони послужили базою для створення 20-ї ваффен-гренадерської дивізії СС.
У вересні 1941 року командир айнзатцкоманди 1А штандартенфюрер СС Мартін Зандбергер видав розпорядження, яке покладало на «Омакайтсе» обов’язки по знищенню в Естонії євреїв. Велика частина естонських євреїв (понад 2 тис. осіб) проживали в Талліні. Вони були звинувачені у вигаданих злочинах і вбиті в Батарейному в’язниці і концтаборі Харка менш ніж за півтора місяці. Надалі нацисти доставили в Естонію кілька тисяч євреїв з країн Східної Європи. Вони були вбиті знаходився під Таллінном концтаборі Клоога і урочище Калев-Лійва. Крім того, гітлерівці масово знищували опинилися на території Естонії радянських військовополонених і місцевих жителів, які відмовилися підтримувати нові порядки.
«Естонія була для нацистів важливим плацдармом. Завдяки їй вони отримували зручний доступ до моря, сільськогосподарські ресурси і синтетичну нафту, що видобувається з сланцевої смоли», — розповів Кошкін.
Таллінська операція
Радянські війська вступили на територію Естонії на початку 1944 року в ході Ленінградсько-Новгородської наступальної операції. Однак спочатку просунутися далеко вони не змогли.
«Нацисти створили в Естонії потужний укріпрайон, розуміючи, що республіка є воротами в Прибалтику, а сама Прибалтика — прямою дорогою до Німеччини», — розповів у бесіді з RT співробітник Музею Перемоги, режисер-кінодокументаліст Андрій Купарев.
17 вересня радянські війська почали наступ в рамках Таллінській операції. В бойових діях брав участь Ленінградський фронт, що знаходився під командуванням Леоніда Говорова за підтримки сил Балтійського флоту, який очолював адмірал Володимир Трибуц. Їм протистояла група армій «Північ» гітлерівської Німеччини, якою керував Фердинанд Шернер, і «Естонський легіон» — добровольческое підрозділ СС, набраних з числа місцевих.
Найбільш активну участь у боях брали 8-а і 2-а Ударна армії. Вони зустрілися ввечері 20 вересня.
«8-я армія, продовжуючи переслідування противника в західному напрямку і знищуючи ар’єргардні його частини, протягом дня просунулися в глибину від 15 до 20 км, оволодівши понад 60 населеними пунктами, у тому числі містом і залізничним вузлом Тапа… Інші частини армії здійснювали марш і підтягували тили», — йдеться в оперативному зведенні від 21 вересня, опублікованій Міноборони РФ.
Всього в ході боїв 8-ї армії тоді було знищено близько 400 гітлерівців, захоплено понад 300 солдатів і офіцерів, а також трофейні гармати і спорядження. В кінці дня 8-я армія і 2-а Ударна з’єдналися і почали наступ безпосередньо на Таллін.
«Війська 2-ї Ударної армії на північ і північний схід від міста Тарту і війська 8-ї армії західніше міста Нарва за сприяння авіації прорвали сильно укріплену оборону противника і, успішно розвиваючи наступ протягом декількох днів, вже вранці 22 вересня вийшли на підступи до Таллінну», — йдеться на спеціалізованому сайті Міноборони.
У зведенні від 22 вересня о 9:40 констатується: «Війська Ленінградського фронту, розгромивши противника на підступах, повністю оволоділи містом Таллінн — столицею Естонської РСР, важливим економічним і політичним центром Естонської РСР, сильним опорним пунктом німців на березі Балтійського моря і важливим військовим і торговельним портом».
У документі, оприлюдненому російським оборонним відомством, також перераховуються особливо відзначилися в ході операції офіцери, в числі яких командувач 8-ї армії генерал-лейтенант Микола Старіков і 2-ї Ударної армії генерал-лейтенант Іван Федюнінський.
Німці відступали, однак надавали «завзяте вогневе опір» і робили контратаки. Загальні втрати гітлерівських сил склали близько 1,2 тис. пораненими і убитими, в полон потрапили понад 600 солдатів і офіцерів. Радянська авіація продовжувала наносити удари по відступаючих колон — загальна кількість вильотів склало 110. Німецькі ВПС були представлені трьома літаками, які обмежилися розвідкою.
В районі 14:00 Таллінн був повністю звільнений. На честь цієї події в Москві в той же день був даний залп з 324 гармат.
«Сьогодні, 22 вересня, о 23 годині 30 хвилин столиця нашої Батьківщини Москва від імені Батьківщини салютує доблесним військам Ленінградського фронту, в тому числі естонському корпусу генерал-лейтенанта Пэрна, яка оволоділа столицею Радянської Естонії містом Таллін, — 24 залпами з 324 зброї», — йдеться в наказі верховного головнокомандувача і радянського лідера Йосипа Сталіна.
«Успіх Червоної армії був досягнутий завдяки добре організованій взаємодії всіх родів військ, створення сильних рухливих груп, широкому застосуванню маневру», — підкреслив Купарев.
«Тисячу разів дякую»
В опублікованих Міноборони документах підкреслюється, що жителі Естонії і, зокрема, Талліна в переважній більшості урочисто вітали радянських солдатів.
«Населення столиці дуже радо зустріло наших бійців і офіцерів. Житель Таллінна підійшов до самохідці лейтенанта Савченко, дбайливо погладив машину рукою і сказав: «Дорога радянська машина, дорогі радянські воїни! Ви врятували нас від німецького ярма. Дякую, тисячу разів дякую!» — йдеться в одному із звітів.
Також були відзначені випадки, коли городяни, ризикуючи життям, допомагали радянським солдатам.
За словами Юрія Кнутова, з приходом «радянських військ у жителів Естонії з’явився вибір — будувати нове життя разом з визволителями або йти в ліси, щоб прислужувати нацистським злочинцям».
«Абсолютна більшість вибрали для себе перший варіант», — підкреслив історик.
«Важливий символічний момент»
В ході наступу радянські солдати і офіцери демонстрували також і особистий героїзм. Так, майор Василь Горбань, командир 2-го танкового батальйону 15-ї танкової Ленінградської бригади в числі перших увірвався в Таллінн і знищив гарматно-кулеметним вогнем понад 150 солдатів і офіцерів, затопив дві баржі з військами і розсіяв близько двох рота автоматників, йдеться в розсекречених документах. Йому було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Такого ж почесного звання був удостоєний і старший лейтенант Яків Лобов, командир 2-ї танкової роти 27-го окремого танкового полку. Він знищив п’ять гармат, шість мінометів, два взводи солдатів і офіцерів Німеччини.
«У бою, коли командир роти був убитий, товариш Лобов, будучи командиром танкового взводу, на полі бою прийняв командування ротою, і рота виконувала всі завдання без втрат», — йдеться в опублікованому нагородному листі офіцера.
А молодший лейтенант, штурман ланки 3-ї авіаескадрильї 51-го мінно-торпедного авіаполку 8-й мінно-торпедної авіадивізії ВПС Балтійського флоту Іван Рачків, будучи в одному екіпажі з лейтенантом Борисовим, торпедним ударом затопила два транспорту німців і був нагороджений орденом Червоного Прапора. Надалі Рачків також демонстрував мужність і героїзм, за що і отримав звання Героя СРСР.
Сама Таллінська операція продовжилася і після взяття естонської столиці. В ході неї була звільнена територія материкової Естонії. Незважаючи на швидке просування червоноармійців (до 40 км на добу), німецькі сили не потрапили в оточення і змогли піти на територію Латвії.
Загальні втрати СРСР склали менше 6,5 тис. чоловік вбитими і близько 24 тис. пораненими. Гітлерівські ж сили втратили близько 30 тис. солдатів і офіцерів убитими, понад 15 тис. потрапили в полон.
Паралельно з Таллінській йшла Ризька операція по звільненню Латвії. Вона почалася раніше — 14 вересня, проте тривала довше — до 22 жовтня. Після Таллінській операції Червона армія спільно з фінськими силами в ході Моонзундской десантної операції звільнила однойменний архіпелаг. Потім послідувала Мемельская операція, яка дала змогу радянським військам вийти до Ризі і завершити Ризьку кампанію.
«Визволення Таллінна радянськими військами стало важливим символічним моментом. Червона армія принесла на естонську землю мир», — підсумував Андрій Кошкін.
Thanks!
Our editors are notified.