До 75-річчя звільнення Бухареста радянськими військами Міністерство оборони Росії представило ряд архівних історичних матеріалів. Зокрема, розсекречено постанову Державного комітету оборони СРСР про вступ Червоної армії на територію Румунії і відозву командування до народу цієї країни, журнали бойових дій, а також копії политдонесений, нагородних документів та статей з фронтової преси. В матеріалах містяться відомості про героїзм червоноармійців і втрати німецьких військ.
До 75-річної річниці звільнення Бухареста в ході Великої Вітчизняної війни Міноборони РФ розсекретила ряд документів, присвячених боїв на території Румунії і найбільш значним подіям Бухарестско-Арадской операції.
Так, відомство розмістило в мультимедійному розділі фотокопії постанов, журналів бойових дій, политдонесений, газетні публікації та нагородні листи на найбільш відзначилися бійців.
Переворот і війна
У роки Першої світової війни Румунія воювала на стороні Антанти, підтримуючи близькі відносини з Францією. Після війни контрольовані Бухарестом території зросли приблизно вдвічі. Румунія приєднала входили раніше в Австро-Угорщину, Трансільванію і Буковину, а також анексувала Бессарабію, яка була до цього частиною Російської імперії. Між світовими війнами румунські влади продовжили співпрацю з Парижем, а в 1940 році стали зближуватися з Берліном.
4 жовтня 1943 року Державний комітет оборони СРСР, погодившись на пропозицію частині румунських військовополонених, схвалив створення…
У червні того ж року Радянський Союз в ультимативній формі зажадав від Румунії звільнити Бессарабію та Буковину, і Бухаресту довелося поступитися. Згідно з рішенням Другого Віденського арбітражу, Румунія передала Угорщині Трансільванію. Із-за територіальних втрат король Кароль II був скинутий. Уряд очолив колишній міністр оборони Іон Антонеску, який став диктатором і ініціював укладення союзу з Адольфом Гітлером. Новий король Міхай I був змушений підкоритися Антонеску.
22 червня 1941 року Бухарест прийняв участь у нападі на Радянський Союз і з згоди Гітлера окупували Бессарабію і територію УРСР між Південним Бугом і Дністром. Румунські війська понесли важкі втрати в боях під Одесою і Севастополем, на Північному Кавказі і в Сталінграді. Поразки та економічна криза спричинили гостре невдоволення румунського населення політикою Антонеску і призвели до зростання популярності комуністів. Звільнення Одеси в квітні 1944 року стало свідченням того, що Червона армія неминуче вступить на територію Румунії.
«Румунські війська зазнали важкі поразки. Опинилися в котлах кавалеристи були змушені їсти своїх коней, щоб вижити», — розповів в інтерв’ю RT військовий історик Юрій Кнутов.
Серед архівних документів Міноборони РФ є постанова Державного комітету оборони СРСР від 10 квітня 1944 року про те, що вступ радянських військових на румунську територію викликано виключно військовою необхідністю, триваючим опором німецьких військ і військових частин союзної Румунії з Німеччиною.
У документі підкреслюється: «У зайнятих Червоною Армією районах рад і органів радянської влади не створювати, зберегти без зміни всі існуючі в цих районах румунські органи влади та існуючу систему економічного і політичного устрою. До румунського цивільному населенню ставитися з радянським гідністю, не допускати ніяких самочинних і довільних дій».
Військовому керівництву СРСР зобов’язувалися забезпечувати збереження особистих і майнових прав румунських підданих і надавати всіляке сприяння роботі лікарень, шкіл, телеграфів і телефонного зв’язку.
Крім того, задокументовано складений на двох мовах відозву командування Червоної Армії до народу і військовим Румунії.
«Румуни! Червона Армія вступила на вашу територію, щоб добити німецьких розбійників. Інших цілей у неї немає, — йдеться у зверненні. — Ми не хочемо нав’язувати вам наші порядки. Після вигнання німців ви встановите на своїй землі такі порядки, які ви самі побажаєте».
«Давно очікувана подія»
Міхай I прийшов до висновку про те, що продовжувати війну недоцільно. Він став готуватися до перемир’я з членами Антигітлерівської коаліції і встановив контакти з опозицією. У свою чергу, румунські комуністи почали переговори про співпрацю з високопоставленими командирами збройних сил. 20 червня 1944 року партії національно-демократичного і лівого спрямування створили єдиний блок для повалення диктатури.
До 75-річчя визволення радянськими військами Кишинева Міноборони Росії представило ряд архівних історичних документів. Зокрема,…
23 серпня Міхай I спробував переконати Антонеску припинити бойові дії з СРСР, а коли той відмовився, наказав його заарештувати. Одночасно комуністи підняли повстання в Бухаресті проти прихильників поваленого диктатора.
Нацистські війська спробували встановити своєї контроль над столицею Румунії, але зазнали поразки. Про ці події йдеться в розсекречених документах гітлерівської групи армій «Південна Україна».
На захист своєї столиці стали жителі міста і добровольці. Так, Міноборони РФ опублікувало доповідь начальника німецької військово-повітряної місії в Румунії, генерала від авіації Альфреда Герстенберга, начальника генерального штабу вермахту, про те, що можливості прорватися у Бухарест немає, оскільки румуни чинять сильний опір.
31 серпня в Бухарест вступили перші підрозділи 6-ї танкової і 53-ї армії 2-го Українського фронту, а також 1-ою румунською добровольчою дивізії імені Тудора Владимиреску. Жителі столиці Румунії вітали червоноармійців.
«Велика частина населення Румунії закінчення війни з Радянським союзом зустріла з великим полегшенням, як давно очікувана подія», — йдеться в политдонесении 53-ї армії.
Згідно з документом, вступ Червоної армії у Бухарест пройшло без інцидентів. Жителі міста проклинали уряд Антонеску, піднімали червоні прапори і дарували радянським воїнам квіти.
«Радянське командування визнало, що румуни самі піднялися проти нацистів», — зазначив Юрій Кнутов.
Мужність в боях
Після вступу в Бухарест радянські війська стрімко рушили на захід, долаючи впертий опір німецько-угорських частин. Червоноармійці проявляли мужність в боях з нацистськими окупантами, про що свідчить ряд розсекречених нагородних документів.
«За проявлений героїзм та мужність, за стійкість, мужність дисципліну, організованість і вміле виконання бойових завдань перетворити 6 танкову армію в 6 гвардійську танкову армію», — йдеться у витягу з наказу верховного головнокомандуючого № 00307.
Так, ордена Вітчизняної війни II ступеня був представлений командир кабельно-жердинної роти 60-го окремого батальйону 49-го стрілецького корпусу старший лейтенант Сурен Абрамов. Завдяки його зусиллям командування корпусу постійно перебував на зв’язку з підпорядкованими підрозділами в ході боїв в районі Бухареста.
У документах також зазначається, що гвардії старший сержант Прокопій Баранов, який командував самохідної установкою ІСУ-122, в бою при Плоєшті ціною свого життя знищив три знаряддя великого калібру, шість автомашин, 30 солдатів і офіцерів противника. А санінструктор 6-го гвардійського повітряно-десантного стрілецького полку гвардії молодший сержант Омелян Бєлінський евакуював з поля бою 25 осіб, загинувши сам. Ці два бійці були посмертно нагороджені орденами Вітчизняної війни II ступеня.
Серед розсекречених матеріалів представлений наказ верховного головнокомандувача СРСР Йосипа Сталіна від 31 серпня 1944 року про присвоєння найбільш відзначилися частинам у боях на підступах до Бухаресту почесного найменування «Бухарестських».
«До початку жовтня 1944 року завдяки спільним зусиллям радянських і румунських військ практично вся територія країни була визволена від нацистів», — зазначив Кнутов.
Таким чином, за словами експерта, Червона армія створила плацдарм для звільнення Угорщини, Чехословаччини і Балкан.
Thanks!
Our editors are notified.