Sport.ua розповідає про ймовірне суперника збірної України в плей-офф Євро-2016
Швейцарський футбольний союз заснований в 1895-му році
Член ФІФА з 1904-го року
Член УЄФА з 1954-го року
Рейтинг УЄФА – 15-е місце
Головний тренер – Володимир Петкович (працює з 2014-го року)
Капітан – Стефан Ліхтштайнер («Ювентус»)
Досягнення: чвертьфінал ЧС 1934, 1938 та 1954 років.
Прізвиська: Scweizer Nati
Збірна Швейцарії ніколи не хапала зірок з неба, і це незважаючи на те, що саме ця країна вважається столицею світового футболу. До здобутків цього скромного за футбольними мірками держави можна віднести хіба що три чвертьфіналу чемпіонатів світу, останній з яких припав ще на 1954-й рік. Тим не менш, в пам’яті українського вболівальника ця команда ще надовго залишиться в пам’яті, як співучасник найгучнішого успіху вітчизняної збірної у своїй історії. Саме в матчі проти Швейцарії в 2006-му році команда Олега Блохіна здобула собі путівку у чвертьфінал чемпіонату світу в серії післяматчевих пенальті. Матч, після якого країна об’єдналася і ще довгий час жила в стані фурору.
У це важко повірити, але з тієї пори минуло рівно 10 років, а збірна Швейцарії, на відміну від України, встигла взяти участь у двох чемпіонатах світу і прийняти домашній чемпіонат Європи. Більш того, в 2014-му році в Бразилії команда Оттмара Хітцфельда змогла дійти до 1/8 фіналу, де поступилася в овертаймі майбутньому фіналісту Мундіалю, команді Аргентини – 0:1. Але давайте поговоримо про справи насущні, а саме про шляхи швейцарців на Євро-2016.
Шлях у Францію
Після чемпіонату світу в Бразилії біля керма Швейцарії став відомий фахівець Володимир Петкович, який пропрацював тривалий час у цій країні і до недавнього часу працював з римським «Лаціо». У Швейцарському футбольному Союзі на Петковича покладали величезні надії, навіть незважаючи на те, що 50-річному фахівцеві довелося замінити справжню брилу сучасного футболу, Оттмара Хітцфельда, вчинила з командою значний стрибок. Знаючи вимоги Петковича, було зрозуміло, що з цим тренером збірна Швейцарії продовжить прогресувати і як мінімум досягне виходу у фінальну частину чемпіонату Європи. Для цього збірної Швейцарії посприяла і жеребкування відбірного етапу, за результатами якої в суперники команда Петковича отримала Англії, Словенії, Естонії, Литви та Сан-Марино.
З цієї когорти команд лише Англія виділялася в якості фаворита, і свій авторитет підтвердила в обох матчах проти швейцарців, обігравши команду Петковича з рахунком 2:0 на виїзді і домігшись вікторії з аналогічним рахунком у рідних стінах. Напруга на швейцарців зросла після того, як у двох стартових турах відбору у команди в графі «набрані очки» маячив нуль після поразок у матчах проти Англії та Словенії, основними конкурентами за вихід з групи. Однак далі клас гравців Швейцарії взяв своє. Команда Петковича здобула чотири перемоги поспіль над менш сильними суперниками і підійшла до матчу проти (на той момент) свого основного конкурента за другу сходинку в групі у всеозброєнні. Для того щоб фактично гарантувати собі вихід у фінальну частину Євро-2016 Швейцарії необхідна була тільки перемога, але не все пішло за планом Петковича…
До 80-й хвилині гри господарі програвали з рахунком 0:2 після голів словенців Миловойе Новаковича і Ботьяна Цезара. Здавалося, що гол Йосипа Дрмича на 80-й хвилині лише скрасить поразку швейцарців, але в цей момент команда Словенії просто зупинилася і дозволила супернику робити з собою все, що той побажав. На 84-й хвилині гри Валентина Штокера вдалося зрівняти рахунок в матчі, а на 90-й хвилині результативний дура того ж Дрмича подарував Швейцарії вольову перемогу і впевнену другу сходинку у групі, яку команда не відпустила до самого фінішу відбору. За підсумками групового етапу команда Петковича зазнала трьох поразок, здобувши 7 перемог, що віддалило цю команду від першого місця на цілих 9 очок, хоча і відрив від Словенії був не так вже й поганий – 5 очок.
Головний тренер
Володимир Петкович – це як раз той випадок, коли нікому невідомий футболіст стає тренером і домагається більш значного успіху на новому для себе терені. В бутність гравцем Петкович був старанним і працьовитим півзахисником, який, тим не менш, фактично ні в одному клубі, в якому встиг пограти, не вважався гравцем основного складу. У 1987-му році Петкович отримав запрошення від швейцарського клубу «Койра» і з тоді ще існувала Югославії переїжджає в нову для себе країну, де й оселився на довгий час.
З 1997-го року, граючи за скромний клуб «Беллінцону» (відому українському вболівальнику по матчах проти «Дніпра»), Петкович отримує пропозицію поєднати дві посади – футболіста і тренера, і з гідністю приймає цей виклик. Через два роки він став головним тренером вже в іншій швейцарській команді «Мальканторе Агно», з якої домігся перемоги в третьому дивізіоні Швейцарії і вивів команду в Челлендж лігу. Більше того, через рік Петкович зумів довести цю команду до четвертого місця в чемпіонаті.
Проте в 2004-му році «Мальканторе» через фінансові проблеми припинив своє існування і змушений був об’єднатися з «Лугано», перед яким стояло завдання виходу в елітний дивізіон. У 2005-му році Петкович повернувся в «Беллінцону», з якою дістався до другого місця в Челлендж лізі і вийшов у фінал Кубка Швейцарії, поступившись там тільки «Базелю». А через якихось півроку «Беллінцона» вже під керівництвом іншого тренера здолала український «Дніпро» з загальним рахунком 4:4 і за рахунок більшої кількості голів, забитих на виїзді, пройшла далі в Кубку УЄФА.
Головним же досягненням Петковича, як тренера, стала його робота в Італії з римським «Лаціо», який вміє відкопувати тренерські таланти в самих незвичайних місцях. У 2013-му році після року роботи у Римі Петкович зумів привести «орлів» до перемоги в Кубку Італії, здолавши у фіналі головного ворога «Рому» (1:0). Саме робота Петковича в Італії змусила керівництво Швейцарського футбольного Союзу в грудні 2013-го року підписати попередній контракт з 50-річним наставником, який повинен був замінити після ЧС-2014 у відставку Хітцфельда. Чемпіонат Європи у Франції стане першою серйозною перевіркою для Петковича і його команди, яку очікує непростий іспит в матчах проти Албанії, Франції та Румунії.
Зірка збірної
Головна ударна сила нинішньої збірної Швейцарії – це її фланги. Лівим флангом справно заправляє Рікардо Родрігес, відомий за виступами за «Вольфсбург», а праворуч незамінний атакуючий захисник «Ювентуса» Штефан Ліхтштайнер, який у відсутності Гекхана Інлера буде виводити на поле свою команду в якості капітана.
Минулий сезон став справжнім випробуванням для екс-гравця «Лаціо» і «Лілля», який на його початку переніс серйозну операцію на серці і тривалий час перебував у лазареті клубу. Тим не менш, саме з поверненням Ліхтштайнера пов’язують ударну серію «Ювентуса» в Серії А, яка дозволила команді завоювати п’ятий титул поспіль.
У збірної Швейцарії Ліхтштайнер – це справжня легенда, людина з двома серцями і не сумує лідер, здатний погнати свою команду вперед навіть у дуже непростій ситуації. У минулому сезоні за «стару синьйору» 32-річний футболіст провів 37 матчів, забив 2 голи і віддав 2 результативні передачі, а зараз чутки активно сватають цього захисника до складу «Челсі», де його хоче бачити давній знайомий Антоніо Конте.
Перспективи на Євро
Володіючи такими виконавцями, як Роман Бюрки, Стефан Ліхтштайнер, Рікардо Родрігес, Джердан Шакірі і Граніт Джака, збірна Швейцарії виглядає фаворитом у боротьбі за друге місце з Албанією і Румунією. Однак історія та статистика кажуть, що ця команда вкрай невдало проявляє себе на європейських форумах і ні для кого не стане подивом, якщо команда Петковича поступиться другу сходинку в своїй групі одному зі своїх суперників.
Навряд чи зможе на рівних Швейцарія змагатися з французами, але навіть нічийний результат у цьому поєдинку стане гарною підмогою для майбутніх успіхів. Все буде залежати від того, як «червоні» проведуть два стартові матчі на Євро-2016 проти Албанії та Румунії, де команді Петковича необхідно буде добувати дві перемоги, щоб заключний поєдинок проти французів перевести в розряд товариських. Крім того, в 1/8 фіналу Швейцарія – це потенційний суперник збірної України, адже перше місце Групи А виходить в плей-офф на третє місце Групи С/D/Е, а друге місце зіграє з другим місцем Групи З…
Заявка
Воротарі: Роман Бюрки («Боруссія» Дортмунд), Марвін Хитц («Аугсбург»), Янн Соммер («Боруссія» Менхенгладбах);
Захисники: Йохан Джуру («Гамбург»), Ніко Эльведи («Боруссія» Менхенгладбах), Міхаель Ланг («Базель»), Стефан Ліхтштайнер («Ювентус»), Франсуа Мубандже («Тулуза»), Рікардо Родрігес («Вольфсбург»), Фабіан Шер («Хоффенхайм»), Стів фон Берген («Янг Бойз»);
Півзахисники: Валон Бехрамі («Уотфорд»), Блер Джемайлі («Дженоа»), Желсон Фернандес («Ренн»), Фабіан Фрай («Майнц»), Джердан Шакірі («Сток Сіті»), Граніт Джака («Арсенал» Лондон), Денис Закарія («Янг Бойз»);
Нападники: Ерен Дердійок («Касимпаша»), Адмір Мехмеді («Байєр»), Брель Эмболо («Базель»), Харіс Сеферович («Айнтрахт» Франкфурт), Шані Тарашай («Грассхопперс»).
Розклад ігор:
11.06.2016 – Албанія – Швейцарія (Ланс)
15.06.2016 – Румунія – Швейцарія (Париж)
19.06.2016 – Швейцарія – Франція (Villeneuve-Аск)
Thanks!
Our editors are notified.