Якщо почати перебирати і дивитися старі фотографії радянських зенітників часів Другої світової війни, то рано чи пізно наштовхнешся на подібний знімок. Червоноармієць тримає в руці якийсь дивний прилад і при цьому дивиться через нього на небо. Що це взагалі таке? Сучасній людині може бути досить складно відповісти на ці питання.

Оптичних віддалемірів не вистачало. ¦Фото: m.fishki.net.
В епоху мультимедійних технологій, коли у кожної людини в кишені є «розумному» пристрою, складно уявити, що ще не так давно (в історичній перспективі) все було зовсім не так. Справжнім скарбом була не тільки електротехніка, але оптика – річ також складна, але все ж куди більш проста щодо електронних пристроїв. Так, наприклад, у першій половині XX століття звичайний бінокль був справжнім скарбом.

Навіть сьогодні це не дешеві іграшки. ¦Фото: naukatehnika.com.
Що ж стосується безпосередньо фотографії, то на ній зображений боєць ППО з кустарної лірою-далекоміром. Використовувалась вона для того, щоб навідник міг визначити відстані до цілі. Конкретно в цьому випадку – приблизну відстань до ворожого літака. Це необхідно було для наведення та корегування вогню зенітки. Застосовувалися ліри-далекоміри по причині того, щоб оптичних віддалемірів для ППО банально не вистачало в силу складності і дорожнечі їх виробництва в ту епоху. Стосувалося це не тільки радянської, але й будь-якої іншої армії в світі на той момент.

Тому робили кустарні далекоміри. ¦Фото: auction.ru.
Виготовлявся далекомір для наведення ППО із звичайної фанери. Як правило, це була планка з кількома зігнутими прорізами. Навколо прорізів наносилися поділу, які допомагали визначити відстань до цілі. Однак для цього слід було також вміти більш-менш точно визначати тип літака, що летить, – бомбардувальник, штурмовик або винищувач. Крім того, борець повинен був володіти різними методиками розрахунку відстані: по довжині фюзеляжу і за розмахом крил літака.
Носився далекомір на шнурку. ¦Фото: youtube.com.
Цікавий факт: дані розрахунків могли сильно спотворюватися в залежності від того, на якій відстані від очей боєць тримав ліру-далекомір. Виною тому – зміна кута зору спостерігача. Для того, щоб цього не відбувалося, далекомір мав спеціальний шнурок, який слід закидати на шию і тільки після цього витягати далекомір на руці перед собою для подальшого спостереження. За статутом, ліру потрібно було виставляти перед собою на 60 см від очей.
Ось така штука. ¦Фото: youtube.com.
Саморобні ліри бували двох типів: спеціальні і універсальні. Спеціальні ліри – призначалися для визначення відстані до конкретного типу літаків. Вони були самими простими у виготовленні. Однак у цьому випадку, бійцю доводилося носити з собою кілька таких далекомірів. Універсальні ліри – призначалися для роботи з усіма видами цілей. Вони були складні у виготовленні, зате рятували від необхідності переносити з собою набір з 3-5 далекомірів. Універсальність забезпечувалася за рахунок наявності рухомої частини, яка виставлялася в різні положення при роботі з різними цілями.
Універсальний далекомір з поворотною дужкою. ¦Фото: youtube.com.
Якщо хочеться дізнатися ще більше цікавого, то варто почитати про те, що за дивні «банки» з трубками встановлювали на кормі у німецького «Тигра».
Thanks!
Our editors are notified.