День матері: Ольга Сумська, Катерина Кухар і Лілія Ребрик поділилися зворушливими історіями

Спогади з дитинства Лілії Ребрик, Ольги Сумської, Катерини Кухар про своїх матусь.

З нагоди свята Дня матері Viva.ua публікує фрагменти з книги «Мама встигне все» про Лілії Ребрик, Ользі Сумській і Катерині Кухар. Які настанови зіркам давали їх мами в дитинстві? Три історії успішних жінок про те, як формується характер у дитинстві, і материнської любові.

• Історія з дитинства актриси і телеведучої Лілії Ребрик

«Моєю першою шкільною оцінкою була четвірка з малювання. Ми малювали будиночки, а я, зізнатися чесно, малювати не вмію і не люблю… Після уроку всі діти в класі простодушно хвалилися своїми позначками: «Що у тебе?» – «У мене 5. А у тебе?». «У мене трійка». Незалежно від оцінки за виконану «роботу», всі перебували в гарному настрої. З легким серцем, безтурботно я прийшла додому і похвалилася мамі, що отримала четвірку на уроці малювання. Мама мене дуже лаяла, вона не могла зрозуміти, як я могла дозволити собі четвірку? Лаяла не за оцінку, а за мій підхід і ставлення до справи.

Мені, першокласниці, мама пояснила: «Найгірше в житті бути среднячком!». Якщо людині нецікаво, то годі й братися за справу, а якщо заняття по душі, то його потрібно виконати на найвищому рівні. «Скажи, що ти не вмієш малювати і нехай тобі поставлять двійку — я тебе лаяти не буду. Або 5, або 2!» – сказала мама. Я це так запам’ятала на все життя! Я не знаю, правильно це чи ні, але це виховує амбіції і бажання отримати 5 не з натяжкою, а щоб тобі не було соромно за цю п’ятірку. І так має бути у всьому: якщо робити, то на вищому рівні. У силу такого виховання, я закінчила музичну школу з відзнакою, в художній гімнастиці — майстер спорту, школа – із золотою медаллю, інститут з червоним дипломом».

• Історія з дитинства прими-балерини Катерини Кухар

«Мама завжди говорила: «Ти повинна бути перша і краща або не танцювати взагалі». Вони з бабусею дотримувалися жорсткої дисципліни, завжди повторювали: «Без праці не витягнеш і рибку зі ставка», «Терпіння і труд все перетруть», «Зробив діло — гуляй сміло». Ці мудрі прислів’я супроводжували і мотивували мене все життя. Але мама і бабуся не просто мене налаштовували на роботу, левову частку вони брали на себе і часто жертвували заради мене особистими інтересами, щоб здійснилася моя мрія.

Моя бабуся Олена заради мене навіть залишила керівну посаду і після мого вступу в Київське хореографічне училище влаштувалася туди на першу вакансію, що звільнилася. Тільки зараз я можу зрозуміти і оцінити, яка це була жертва з її боку. Вона це зробила, щоб возити, забирати і тримати мене під наглядом, допомагати мені і підтримувати. Фізичні навантаження в училищі були божевільними, я часто поверталася додому абсолютно вымотанная і відразу засинала, а бабуся сідала і доробляла за мене домашні завдання, потім щось мені своїми словами пояснювала. Загалом, вчилася разом зі мною. Зараз, згадуючи все це, безмірно вдячна їй. Адже це вона виконала свою мрію і допомогла мені стати примою-балериною, хоча в дитинстві усвідомити її внесок по достоїнству я не могла. У нас вся сім’я була при справі і допомагала мені».

• Історія з дитинства актриси Ольги Сумської

«Я завжди у складні хвилини згадую про свою маму – Ганні Іванівні Сумської, як їй було нелегко! Виникають асоціації з періодом, коли я народилася: Львів, комунальна квартира, чоловік, двоє дітей, головні ролі в театрі… І як же вона це поєднувала? Любов до тата і до нас. Спогади про матусі будять в мені рушійні сили, які підказують якийсь вихід».

«Я народилася і виросла за кулісами театру… Згадуючи своє дитинство, мимоволі бачу маму перед виставою, раскладывающей на столику в гримерці коробочку з гримом, прикраси; костюмери приносять корсет, капелюх, сукня… і починаються чудеса. Прямо на моїх очах мама перетворюється на розкішну Венеру з «Енеїди» – під стати самому Енею у виконанні Народного артиста України В’ячеслава Сумського. І так сотні вистав! Це було справжнє щастя для мене – бачити їх разом на сцені.

Напевно, моя доля була зумовлена ще при народженні. У п’ятирічному віці мені пощастило грати з батьками у виставі «Дженні Герхард» Драйзера Т.. Це був перший акторський досвід, моя перша роль: Звісточка. Навіть зараз чую голос помічника режисера з радиобудки в гримерці: «Оля Сумська, ваш вихід через 10 хвилин, будьте готові!». Ось як! На «Ви» в театрі звертаються навіть до маленьким артистам».