Дмитро ЧИГРИНСЬКИЙ: «Багато хто мене вже «поховали»

Український захисник розповів про підписання контракту з АЕКом

—

Дмитре, поясніть, чому вирішили піти з

«Дніпра», і

яким вам є ятається, період проведення у

команді Мирона Маркевича?
—

Рішення залишити «Дніпро» логічне. У

тій ситуації, яка склалася, мало хто бачить перспективу у

тому, щоб залишатися. Фактично рік мі

грали на

голому ентузіазмі. Альо при цьому період у

«Дніпрі» назвав чудовим. Небагато колективів так гідно реагували на

виклики, поставлені перед командою та

клубом. У

мене найкращі емоції від часу, проведеного у

«Дніпрі». Приємно було знаходитися в

цьому клубі. В

першу чергу, хотілося

б подякувати усім, хто був поруч. Це

було непросто, але дуже здорово. Будь-кого з

колективу я

завжди радий буду бачіті. Є

речі, які не

купиш за

гроші. Маю на

увазі людські відносини у

колективі. Дуже приємно було працювати з

Мироном Богдановичем Маркевичем та

його помічниками. Особливо, пам’ятаючи про

ті, що

до

«Дніпра» фактично три роки моєї кар’єр кур’єри випали через пошкодження та

травми. Маркевич дав мені шанс повернутися у

футбол. Також окремо хотілось бі

подякувати фізіотерапевту «Дніпра» Павлу Олександровичу Сіренку. Він багато зі

мною працював індивідуально. Мені дуже сумно усвідомлювати, що

в

таких непростих умовах мі

розходимось. Бо

контракти у

нас закінчуються, а

клуб не

виходить на

зв’язок. Кожен окремо займається своїм працевлаштуванням. Альо тім не

і я

буду згадувати період, проведений у

«Дніпрі», як

один з

найкращих у

своїй кар’єр єрі. І

так само з

великою вдячністю і

повагою до

людей, з

якими працював.

—

Сіренко розповідав, що

ві

дуже серйозно ставитесь до

свого підготовки, записуєте ледь не

кожне тренування, аналізуєте реакцію організму на

навантаження…
—

Так, мі

серйозно підходили до

цього. Аналізували, скільки давати навантажень, як

будувати тренувальний цикл. Мені пощастило зустріти таку самовіддану роботі людину. Напевне, в

цьому відношенні він ще

більший «псих», аніж

я. Було легко і

приємно з

ним працювати, бо

він профі своєї справи. В

того, що

я

вийшов на

рівень, є

велика заслуга саме Павла Олександровича.

—

Вас називали одним з

претендентів на

виклик до

збірної України та

поїздкі на

Євро-2016. Зважаючи на

гарні кондиції, ві

дуже засмутилися, що

не

потрапили до

команди Михайла Фоменка на

чемпіонат Європи?
—

Важко оцінити

ті, чого довго не

маєш. Ти

цього не

отримуєш і

вже не

так сприймаєш. Якби я

грав у

збірній рік-другий-третій і

потім вибув, тоді можна було

б засмутитися. А

коли я

не

граю більше 4

років у

збірній, і

тут мене не

викликають Це…

річ, якої не

було, і

у

підсумку її

не

сталося. Я

віддаю собі звіт, що

збірна

— це

певна квінтесенція форми футболіста. Туди викликають найкращих. Не

викликали? Значить так і

було. Я

сподівався, альо більше думав про «Дніпро», щоб демонструвати свої найкращі якості на

полі. Можливо, не

викликали через усю ситуацію, яка була до

цього. Збірної вже давно не

було у

моєму житті. Альо насправді збірна і

чемпіонат Європи це

дуже важливі речі.

—

Як

вам гралося у

центрі захисту «Дніпра» з

Папою Гуйє? Мі

звикли бачіті вас у

«Шахтарі», а

його

— у

«Металісті». А

тут ві

зустрілися в

дніпропетровській команді…
—

Мі

доповнювали один одного. Тато

— швидкісний захисник, у

нього добре виходить «підчищати» м ячі, а

я

свою функцію бачив у

тому, щоб починати атаки, організовувати структуру оборони. Довелося швидко знайті порозуміння. Зі

зборів мі

розуміли, що

будемо основними. Бо

Женя Чеберячко отримав травму, у

Дугласа було пошкодження. Розуміли, що

нам треба весь сезон грати. Може, когось це

розхолоджує, а

я

усвідомлював, що

у

нас немає права на

помилку, бо

підстрахувати нікому. Взаєморозуміння з

Папою було гарне, бо

він вільно спілкується російською. Сам по

собі він добра і

порядна людина. Його дуже любили в

колективі.

—

Чому розібрали саме грецький варіант продовження кар’єр кур’єри?
—

По-перше, АЕК проявив конкретний інтерес. А

по-друге, це

виклик. На

фоні українських проблем, не

можна нині порівнювати український і

грецький чемпіонати. Я

так кажу не

того, що

туди переходжу, а

реально так вважаю. Мене покликали у

команду з

великими традиціями. Тім паче після того, як

клуб було відправлено у

підвалини волоського футболу, АЕК набравши хід і

вже сьогодні ставити максимальні цілі. Мені це

дуже цікаво. І

цей виклик —результат моїх зусиль. Адже я

знаю, що

після великої кількості травм багато хто мене як

футболіста вже «поховав». Альо я

дуже задоволений, що

у

мене є

можливість знову грати у

Європі. Я

знову травня коказувати свій клас і

рівень. Це

нова історія, і

у

мене є

інтерес до

всього нового. В

Україні мі

просто «мучилися», я

кажу про себе та

«Дніпро». А

реально хочеться грати на

хороших стадіонах, відчувати конкуренцію та

отримувати задоволення, маючи цілі і

задачі. У

«Дніпрі» останнього не

було. Мі

самі собі їх

ставили. Набагато цікавіше, коли команда ставити перед собою максимальні цілі, вболівальники вимагають.

—

АЕК буде боротись за

чемпіонство?
—

Вголос про це

ніхто не

говорити. У

минулому чемпіонаті АЕК зайняв другу сходинку, якщо не

рахувати плей-офф. І

наше завдання

— покращити цей результат. Всі розуміють, яка у

нас ціль. До

того

ж, є

кваліфікаційний раунд Ліги Європи, і

у

нас дуже велика мотивація проявити себе в

єврокубках.

—

Як

вас зустрічали у

Греції? Адже ві

вже були на

підписанні контракту: преса, вболівальники як

сприйняли?
—

Підписували угоду тишком-нишком, особливо не

запрошуючи громадськість. Так, на

підписанні контракту були журналісти, альо це

ті, хто мав інформацію, чі

просто «виглядали» нас. Я

не

люблю підвищеного ажіотажу до

своєї персони. Відносно спокійно пройшов підписання контракту. Керівники клубу так само не

хотіли зайвого галасу. У

місті люди підходили і

бажали удачі. Було дуже приємно отримати таку підтримку.

—

Ві

не

перший українець у

складі АЕК. До

вас із

«Дніпра» до

цього клубу переходивши Олег Венглинський…
—

Так, я

знаю. Мене вже питали про українців у

грецьких командах. Я

не

думаю, що

це

має якесь значення. Так само мені казали, що

я

четвертий гравець з

«Барселони». Альо це

ніяк не

впливає. Є

одна правда

— який вигляд ти

маєш зараз. І

нікого не

турбує, де

і

як

ти

грав раніше, якщо не

показуєш відповідний рівень. У

послужний список ніхто не заглядати

буде.

Источник