Украинский защитник рассказал о подписании контракта с АЕКом
—
Дмитре, поясніть, чому вирішили піти з
«Дніпра», і
яким вам запам’ятається, період проведений у
команді Мирона Маркевича?
—
Рішення залишити «Дніпро» логічне. У
тій ситуації, яка склалася, мало хто бачить перспективу у
тому, щоб залишатися. Фактично рік ми
грали на
голому ентузіазмі. Але при цьому період у
«Дніпрі» назву чудовим. Небагато колективів так достойно реагували на
виклики, поставлені перед командою та
клубом. У
мене найкращі емоції від часу, проведеного у
«Дніпрі». Приємно було знаходитися у
цьому клубі. В
першу чергу, хотілося
б подякувати усім, хто був поруч. Це
було непросто, але дуже здорово. Будь-кого з
колективу я
завжди радий буду бачити. Є
речі, які не
купиш за
гроші. Маю на
увазі людські відносини у
колективі. Дуже приємно було працювати з
Мироном Богдановичем Маркевичем та
його помічниками. Особливо, пам’ятаючи про
те, що
до
«Дніпра» фактично три роки моєї кар’єри випали через пошкодження та
травми. Маркевич дав мені шанс повернутися у
футбол. Також окремо хотілось би
подякувати фізіотерапевту «Дніпра» Павлу Олександровичу Сіренку. Він багато зі
мною працював індивідуально. Мені дуже сумно усвідомлювати, що
в
таких непростих умовах ми
розходимось. Бо
контракти у
нас закінчуються, а
клуб не
виходить на
зв’язок. Кожен окремо займається своїм працевлаштуванням. Але тим не
менш я
буду згадувати період, проведений у
«Дніпрі», як
один з
найкращих у
своїй кар’єрі. І
так само з
великою вдячністю і
повагою до
людей, з
якими працював.
—
Сіренко розповідав, що
ви
дуже серйозно ставитесь до
свого підготовки, записуєте ледь не
кожне тренування, аналізуєте реакцію організму на
навантаження…
—
Так, ми
серйозно підходили до
цього. Аналізували, скільки давати навантажень, як
будувати тренувальний цикл. Мені пощастило зустріти таку самовіддану роботі людину. Напевне, в
цьому відношенні він ще
більший «псих», аніж
я. Було легко і
приємно з
ним працювати, бо
він профі своєї справи. В
тому, що
я
вийшов на
рівень, є
велика заслуга саме Павла Олександровича.
—
Вас називали одним з
претендентів на
виклик до
збірної України та
поїздки на
Євро-2016. Зважаючи на
гарні кондиції, ви
дуже засмутилися, що
не
потрапили до
команди Михайла Фоменка на
чемпіонат Європи?
—
Важко оцінити
те, чого довго не
маєш. Ти
цього не
отримуєш і
вже не
так сприймаєш. Якби я
грав у
збірній рік-другий-третій і
потім вибув, тоді можна було
б засмутитися. А
коли я
не
граю більше 4
років у
збірній, і
тут мене не
викликають… Це
річ, якої не
було, і
у
підсумку її
не
сталося. Я
віддаю собі звіт, що
збірна
— це
певна квінтесенція форми футболіста. Туди викликають найкращих. Не
викликали? Значить так і
було. Я
сподівався, але більше думав про «Дніпро», щоб демонструвати свої найкращі якості на
полі. Можливо, не
викликали через усю ситуацію, яка була до
цього. Збірної вже давно не
було у
моєму житті. Але насправді збірна і
чемпіонат Європи це
дуже важливі речі.
—
Як
вам гралося у
центрі захисту «Дніпра» з
Папою Гуйе? Ми
звикли бачити вас у
«Шахтарі», а
його
— у
«Металісті». А
тут ви
зустрілися в
дніпропетровській команді…
—
Ми
доповнювали один одного. Папа
— швидкісний захисник, у
нього добре виходить «підчищати» м’ячі, а
я
свою функцію бачив у
тому, щоб починати атаки, організовувати структуру оборони. Довелось швидко знайти порозуміння. Зі
зборів ми
розуміли, що
будемо основними. Бо
Женя Чеберячко отримав травму, у
Дугласа було пошкодження. Розуміли, що
нам треба весь сезон грати. Може, когось це
розхолоджує, а
я
усвідомлював, що
у
нас немає права на
помилку, бо
підстрахувати нікому. Взаєморозуміння з
Папою було гарне, бо
він вільно спілкується російською. Сам по
собі він добра і
порядна людина. Його дуже любили в
колективі.
—
Чому обрали саме грецький варіант продовження кар’єри?
—
По-перше, АЕК проявив конкретний інтерес. А
по-друге, це
виклик. На
фоні українських проблем, не
можна нині порівнювати український і
грецький чемпіонати. Я
так кажу не
тому, що
туди переходжу, а
реально так вважаю. Мене покликали у
команду з
великими традиціями. Тим паче після того, як
клуб було відправлено у
підвалини грецького футболу, АЕК набрав хід і
вже сьогодні ставить максимальні цілі. Мені це
дуже цікаво. І
цей виклик —результат моїх зусиль. Адже я
знаю, що
після великої кількості травм багато хто мене як
футболіста вже «поховав». Але я
дуже задоволений, що
у
мене є
можливість знову грати у
Європі. Я
знову маю показувати свій клас і
рівень. Це
нова історія, і
у
мене є
інтерес до
всього нового. В
Україні ми
просто «мучались», я
кажу про себе та
«Дніпро». А
реально хочеться грати на
хороших стадіонах, відчувати конкуренцію та
отримувати задоволення, маючи цілі і
задачі. У
«Дніпрі» останнього не
було. Ми
самі собі їх
ставили. Набагато цікавіше, коли команда ставить перед собою максимальні цілі, вболівальники вимагають.
—
АЕК буде боротись за
чемпіонство?
—
Вголос про це
ніхто не
говорить. У
минулому чемпіонаті АЕК зайняв другу сходинку, якщо не
рахувати плей-офф. І
наше завдання
— покращити цей результат. Всі розуміють, яка у
нас ціль. До
того
ж, є
кваліфікаційний раунд Ліги Європи, і
у
нас дуже велика мотивація проявити себе в
єврокубках.
—
Як
вас зустрічали у
Греції? Адже ви
вже були на
підписанні контракту: преса, вболівальники як
сприйняли?
—
Підписували угоду тишком-нишком, особливо не
запрошуючи громадськість. Так, на
підписанні контракту були журналісти, але це
ті, хто мав інформацію, чи
просто «виглядали» нас. Я
не
люблю підвищеного ажіотажу до
своєї персони. Відносно спокійно пройшов підписання контракту. Керівники клубу так само не
хотіли зайвого галасу. У
місті люди підходили і
бажали удачі. Було дуже приємно отримати таку підтримку.
—
Ви
не
перший українець у
складі АЕК. До
вас із
«Дніпра» до
цього клубу переходив Олег Венглинський…
—
Так, я
знаю. Мене вже питали про українців у
грецьких командах. Я
не
думаю, що
це
має якесь значення. Так само мені казали, що
я
четвертий гравець з
«Барселони». Але це
ніяк не
впливає. Є
одна правда
— який вигляд ти
маєш зараз. І
нікого не
турбує, де
і
як
ти
грав раніше, якщо не
показуєш відповідний рівень. У
послужний список ніхто заглядати не
буде.
Спасибо!
Теперь редакторы в курсе.