Довге очікування: чому багатообіцяюча авіаційна гармата Б-20 не встигла на війну

Долгое ожидание: почему многообещающая авиационная пушка Б-20 не успела на войну

Коли один з провідних радянських конструкторів з власної ініціативи вирішив розробити нову авіаційну гармату, керівництво не заперечувало. Тим більше, що вже на стадії розробки зброю здалося перспективним і вже тоді на нього стали покладати певні надії. Але великого прориву так і не сталося – до досконалості доопрацювати 20-мм авіаційну гармату Березина вчасно не встигли, і на війну перспективне коли-то зброя просто запізнилася.

До весни 1941 року на озброєння ВПС СРСР ось-ось повинен був встати 12.7-мм кулемет УБ, також відомий як ШВАК, автором якого був провідний конструктор тульського ЦКБ-14 Михайло Євгенович Березін. Однак зброя тоді перебувала на стадії пуску в виробництва і ще не встигло впоратися зі своїми «дитячими хворобами». Але кулемет виходив багатообіцяючим, тому Березін самовільно вирішив втілити в життя ідею розширити калібр зброї до 20 мм, при цьому загальну конструкцію він міняти не збирався. Так і почалася історія 20-мм авіаційної гармати Березіна.

Багатообіцяючий проект конструктора Березіна. /Фото: Wikipedia.org
Крім уже відомої йому компонування конструктор як боєприпасу взяв існуючий досвідчений боєприпас 20х110, який розробили у 1937 році для потреб радянської авіації і зенітної артилерії. Проектування була завершена досить швидко, і вже в перші дні війни гармата Березина проходила свої перші випробування.

Результати були багатообіцяючими: по вазі гармата була зовсім трохи важче ШВАКа, але потужніше і з великим темпом стрільби. Наступні випробування проходили в серпні 1941 року вже на базі винищувача ЛаГГ-3. А ось на Іл-2 їх не встановили: віддачі гармати з більш потужним набоєм виявилася надто чутливою для перших машин Мулу.

Читайте также:

У Гарварді розробили методику 4D-друку

Зброя виходило скорострільним і потужним. /Фото: airfiles.ru
Історія установки Б-20 на Іл-2 набула дивний поворот, коли з’ясувалося, що командування з різних місць надходять різні відомості про силу віддачі гармати. Але толком розібратися з цією ситуацією не встигли: ЦКБ-14, на базі якого розробляли знаряддя, було евакуйовано в Челябінську область.

Але проблеми, сума яких в кінцевому підсумку і стала причиною провалу перспективною гармати Березина, тільки починалися. Переїзд з міста в місто відняв у проектувальників час на доопрацювання Б-20. Але тут же прийшла ще одна біда: конструктор Березін потрапив в аварію, серйозно травмувавши хребет – терміни виконання робіт посунулися ще далі.

Встановити Б-20 на Іл-2 на перших порах не вийшло. /Фото: alternathistory.com
Потім в командуванні не зрозуміли ідею проектувати зброю під нестандартний патрон, тим більше, що в умовах евакуації «штампувати» новий боєприпас було б вкрай складно. У підсумку, надійшов наказ переробити гармату під серійний патрон від ШВАК, хоча той був менш потужним. Ця міра змусила Березина повністю переобладнати затвор гармати.

Патрони, перероблені під Б-20. /Фото: wiki.warthunder.ru
За однією доопрацюванням прийшла інша, потім третя, і в результаті доведення Б-20 була закінчена лише в кінці 1943 року. Радянські військові покладали чималі надії на нову зброю. Через два місяці, у лютому 1944 року вийшов перший винищувач Ла-7, розроблений спеціально під оснащення її трьома гарматами Б-20. Але і на цьому етапі не обійшлося без доопрацювань.

І хоча такі випробування пройшли успішно, дорогоцінний час, який могло б дати Б-20 можливість «вистрілити» у вирі бойових дій, було втрачено: до 1944 року були спроектовані як мінімум дві нові авіаційні гармати калібром 20 мм Нехай обидва конкуруючих проекти виявилися менш перспективними і все ж програли дітищу Березина, на це «змагання» також пішло чимало часу. Б-20 взяли на озброєння лише 11 жовтня 1944 року.

За роки війни гармата постійно вдосконалювалася. /Фото: airwar.ru
В період кінця 1944-1945 років було випущено в цілому 9515 одиниць зброї. Але перші серійні гармати не витримували стандартний відстріл в 5000 пострілів. Тому чимало одиниць Б-20 припадали пилом на складах, а Ла-7 в більшості своїй оснащували ШВАКами: по інформації Novate.ru з 6 тисяч винищувачів тільки 368 була озброєна усіма трьома гарматами Березіна.