У другому турі президентських виборів у Хорватії перемогу здобув колишній прем’єр-міністр, кандидат від Соціал-демократичної партії (СДП) Зоран Мілановіч. Він набрав 52,7% голосів, його конкурента — чинного главу держави Колинду Грабар-Китарович — підтримали 47,3% населення. Аналітики називають обраного президента «неоднозначною фігурою», оскільки у період його прем’єрства країна зіткнулася з низкою криз, викликаних у тому числі ускладненням відносин з Угорщиною і Сербією. На думку політологів, одним із пріоритетних завдань Милановича стане пошук компромісу з Белградом.
Новим президентом Хорватії став екс-прем’єр, кандидат від Соціал-демократичної партії (СДП) Зоран Мілановіч. Згідно з даними виборчої комісії, за нього проголосували трохи більше 1 млн громадян. Чинний глава держави, представник Хорватського демократичного співдружності (ХДС) Колинда Грабар-Китарович набрала 929 тис. голосів.
У своєму Facebook Мілановіч назвав цю перемогу справедливою. У промові перед виборцями він заявив, що продовжить проєвропейський курс розвитку країни. При цьому новообраний глава держави пообіцяв відстоювати національні інтереси.
Незважаючи на те, що Хорватія є парламентською республікою, її президент володіє широким колом повноважень, особливо в зовнішній політиці. Глава держави обирається на п’ятирічний термін. На попередніх виборах 2014-2015 років Грабар-Китарович з невеликим відривом обійшла незалежного кандидата Іво Йосиповича.
«Несподіванка для аналітиків»
Президент Хорватії був обраний простою більшістю у другому турі. Перший раунд голосування пройшов 22 грудня. Мілановіч отримав підтримку 29,5% виборців, Грабар-Китарович — 26,7%, співак і музикант Мирослав Шкоро, який висувався як позапартійний кандидат, — 24,4%.
Міністри оборони Хорватії, Угорщини, Словаччини та Словенії підписали меморандум про взаєморозуміння, що стосується створення регіонального…
У загальній складності на пост глави держави претендували 11 кандидатів, більшість з яких — представники правого табору. До їх числа, крім Грабар-Китарович, відносять Шкоро. Однак співак, який користується досить великою популярністю в суспільстві, не став закликати своїх прихильників підтримувати діючого президента, зазначив у розмові з RT співробітник Інституту європейських досліджень в Белграді Стеван Гайич.
«Шкоро ідейно близький до чинного президента, тим не менш він негативно ставиться до ХДС, і тому не став підтримувати кандидатуру Грабар-Китарович. Я думаю, що позиція Шкоро фактично визначила підсумок виборів, тобто перемогу Милановича. Як мінімум частина електорату музиканта вирішила не голосувати за нинішнього президента», — пояснив Гайич.
Експерт нагадав, що Мілановіч брав участь у виборчій кампанії як лідер опозиційної партії. На позачергових виборах 2016 року СДП поступилася ХДС, хоча і отримала третину місць у парламенті. Перемогу соціаліста на президентських виборах Гайич пояснює втому суспільства від риторики Хорватського демократичного союзу.
«З одного боку, успіх «комуніста» Милановича — це велика несподіванка для багатьох аналітиків. З іншого боку, громадянам Хорватії, на мій погляд, набрид яскраво виражений прозахідний акцент у політиці правих. Люди хочуть уваги до внутрішніх справ та проблемам, хоча фігура майбутнього президента вельми неоднозначна», — зазначив Гайич.
Мілановіч очолював Соціал-демократичну партію з 2007 по 2016 рік. Номінально СДП — спадкоємиця хорватського відділення Союзу комуністів Югославії. Мілановіч запам’ятався досить жорсткими політичними ходами в період перебування на посаді прем’єр-міністра у 2011-2016 роках.
Мабуть, найбільш резонансним рішенням Милановича стала відмова приймати близькосхідних біженців у вересні 2015 року, коли Європа переживала небувалий наплив переселенців, відзначають політологи. Мілановіч тоді заявив, що Загреб не збирається реєструвати і розміщувати мігрантів.
«Європейський союз повинен знати, що Хорватія не стане центром тяжіння для мігрантів. У нас є серце, але у нас є і голова», — сказав глава хорватського уряду.
Мілановіч підкреслив, що Хорватія може виконувати тільки функцію транзитної території. Загреб почав перенаправляти потоки біженців в інші країни. Наприклад, 18 вересня угорські власті затримали на своїй території поїзд з мігрантами, в якому знаходилися 40 хорватських поліцейських. Будапешт звинуватив Їх у порушенні суверенітету.
Також в розпал міграційного кризи уряд Милановича зіпсувало відносини з Сербією, яка намагалася встановити контроль над потоками переселенців. У вересні 2015 року Загреб на кілька днів заблокував прикордонні переходи. Белград, за словами Милановича, проігнорував пропозиції щодо організації перевезення мігрантів.
У розмові з RT старший науковий співробітник Інституту слов’янознавства РАН Олександр Пивоваренко назвав період прем’єрства Милановича не дуже вдалим. За його словами, низка криз, з якими зіткнулася країна, призвела до того, що політик був змушений скласти з себе повноваження глави уряду. В той же час його нинішній тріумф експерт пояснює фактором «протестного голосування».
«Перемога Милановича — це певною мірою наслідок розчарування політикою чинного президента, яка не могла вирішити системні проблеми. Однак навряд чи це зможе зробити Мілановіч, враховуючи результати його прем’єрства», — вважає Пивоваренко.
Гострі питання
Відносини з Сербією раніше залишаються однією з основних проблем зовнішньої політики Хорватії, відзначають аналітики. Проте сторони ніяк не можуть налагодити повноцінний діалог. Крім того, в 2019 року сталося кілька інцидентів, які, як вважають експерти, свідчать про відсутність передумов для нормалізації контактів на вищому рівні.
У лютому минулого року МЗС Сербії направив посольство Хорватії ноту протесту через побиття трьох гравців ватерпольной команди сербського клубу «Црвена Зірка» в кафе міста Спліт. Невідомі люди, озброєні палицями і арматурою, напали на спортсменів перед матчем з місцевою командою «Морнар».
У вересні хорватські прикордонники не пропустили курсантів Військової академії Сербії, які прямували на церемонію пам’яті жертв концтабору Ясеновац. Загреб угледів провокацію у візиті майбутніх офіцерів. У свою чергу, президент Сербії Олександр Вучич звинуватив хорватів у небажанні згадувати своє минуле і те, що відбувалося у Другій світовій», натякаючи на широко відомі факти пособництва хорватів німецьким загарбникам.
Керівництво РПЦ назвала «цинічним ударом по церкві» і «актом підтримки розколу» рішення влади Чорногорії прийняти закон про…
У лютому посол Сербії в Росії Славенко Терзич на полях конференції, присвяченій пам’яті колишнього постпреда РФ при ООН Віталія Чуркіна, заявив, що загрозою для Белграда є героїзація нацизму на Балканах, в тому числі в Хорватії, а також розширення НАТО в регіоні.
Олександр Пивоваренко вважає, що між Белградом і Загребом залишається безліч невирішених проблем, у тому числі виплата компенсацій за передбачуваний геноцид в період війни 1991-1995 років.
У липні 1999 року Хорватія подала в Міжнародний суд ООН в Гаазі позов проти Сербії. Проте його розгляд почалося лише в 2008 році, а в 2010 році Белград подав зустрічний позов. В лютому 2015 року суд ООН завершив процес, не встановивши провини Сербії та Хорватії.
«Сторони не змирилися з таким рішенням і продовжують вимагати один від одного компенсацій. Також гостро стоять питання біженців і положення національних меншин. В принципі, це вирішувані проблеми, але пошук компромісу може розтягнутися на досить довгий термін», — міркує Пивоваренко.
У свою чергу, Стеван Гайич впевнений, що в період президентства Милановича не варто очікувати позитивних зрушень у відносинах між Белградом і Загребом.
«Милановича не можна назвати радикалом. Його можна віднести до табору поміркованих націоналістів, незважаючи на формальну приналежність до соціалізму. Можливо, його риторика до Белграду кілька пом’якшиться, але якихось передумов для поліпшення відносин з Сербією і вирішення ключових проблем я поки не бачу», — резюмував Гайич.
Thanks!
Our editors are notified.