За час дії закону про декомунізацію влади змінили назви 52 000 вулиць, майже 1000 міст та 26 районів. Про це заявив керівник українського Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович. Втім, як зазначають експерти, зараз процес сильно сповільнилося, оскільки президент України Володимир Зеленський не зацікавлений у продовженні політики, розпочату його попередником Петром Порошенком. Однак, на думку аналітиків, український лідер не стане повністю від неї відмовлятися, щоб не налаштувати проти себе націоналістів.
Голова Інституту національної пам’яті України Володимир В’ятрович підсумував політики декомунізації в країні.
«Ми вирішували і вирішили самі, як по-новому назвати або повернути найдавніші імена 52 000 вулиць, 989 містам, 26 районів, а також скверах, горам, річкам», — написав він на своїй сторінці в Facebook.
На думку В’ятровича, декомунізація має велике символічне значення для України.
«Ми довго жили в країні, імена на карті якої давали чужинці. Ми жили як у гостях. І тільки тепер повернулися додому», — зазначив В’ятрович.
Мер Києва Віталій Кличко та голова українського Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович заявили, що будуть боротися за те, щоб…
Нагадаємо, закон «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів на Україні і заборону пропаганди їх символіки» був прийнятий Верховною радою 9 квітня 2015 року. З цього моменту почалася кампанія по зміні назв, даних в радянський час.
Так, наприклад, місто Дніпропетровськ, названий на честь одного з керівників УРСР Григорія Петровського, який був перейменований в Дніпро. Кіровоград, у свою чергу, став носити ім’я українського драматурга Марка Кропивницького, Дзержинськ перетворився в Торецк, а Дніпродзержинськ — в Кам’янське.
Однак при перейменуваннях влади намагалися уникати повернення дорадянських назв, пов’язаних з Російською імперією. Наприклад, Дніпропетровськ-до 1926 року носив ім’я Катеринослав на честь імператриці Катерини II, а Кіровоград був названий Єлисаветградом на ім’я імператриці Єлизавети.
У травні 2019 року тодішній президент України Петро Порошенко заявив, що процес декомунізації «фактично завершено».
Уповільнений процес
Після приходу до влади Володимира Зеленського перейменування вулиць і міст припинилися. В окремих випадках став спостерігатися зворотний процес. Так, у червні Окружний адміністративний суд Києва скасував рішення Київської міськради про присвоєння Московському проспекту і проспекту Ватутіна імен лідерів Організації українських націоналістів (ОУН-УПА)* Степана Бандери і Романа Шухевича. Їм були повернуті колишні назви.
Харківська міськрада у червні цього року повернув на карту міста проспект Маршала Жукова. У 2016 році його перейменували, назвавши на честь радянського дисидента Петра Григоренка.
Президент Центру системного аналізу та прогнозування Ростислав Іщенко вважає, що не варто на підставі цих фактів робити висновки про те, що процес декомунізації повернули назад. Експерт звертає увагу на те, що закон «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів на Україні і заборону пропаганди їх символіки» не скасовано. Більше того, Конституційний суд у липні визнав його правомірність.
«Інститут національної пам’яті працює при Зеленском на підставі того ж законодавства, що і при Порошенко. А значить, політика відмови від радянського минулого продовжиться», — сказав в бесіді з RT Іщенко.
Разом з тим він підкреслив, що процес декомунізації тепер не буде проходити так голосно і шумно, оскільки знакові назви, пов’язані з радянським минулим України, вже змінені.
«Не можна ж щось декоммунизировать двічі», — зазначив політолог.
Схожу точку зору висловив і заступник директора Інституту країн СНД Костянтин Жарихін. На його думку, перейменування міст і населених пунктів триватимуть, але «без колишнього ентузіазму, який закінчився вже при Порошенко».
Президент України Петро Порошенко, який складе свої повноваження 20 травня, заявив про фактичне завершення процесу декомунізації в…
Експерти підкреслюють, що декомунізація була тісно пов’язана з курсом на дистанціювання від Росії. Про це говорив і сам В’ятрович, який заявляв, що, борючись з радянською спадщиною, українська влада насправді борються з впливом «країни-агресора».
«Декомунізація буде проходити на Україні, поки такі люди, як Володимир В’ятрович, будуть перебувати у владі. Вони завжди раді підмінити складну роботу по підняттю економіки і рівня життя населення простою роботою з перейменування міст», — сказав Жарихін в інтерв’ю RT.
За словами Іщенка, українські борці з «спадщиною комунізму» не будуть діяти так активно ще й тому, що нинішній президент не зацікавлений у педалюванні цієї теми.
«Процес декомунізації не може додати Зеленському політичних очок. Нова влада, як і українське населення, більше цікавляться рівнем життя народу і проблемами економіки, а також питанням завершення війни», — заявив він.
Відсутність запиту у суспільстві на боротьбу з комуністичним спадком стало помітно вже під час президентських і парламентських виборів, зазначив експерт.
«Тема перейменувань вулиць і міст практично не обговорювалася в ході виборчої кампанії. Вона була цікава людям. Команди Порошенка і Зеленського вважали, що ця тема не зможе суттєво змінити їх позиції на виборах, тому вони не приділяли їй особливої уваги», — сказав Іщенко.
Жарихін не виключив, що в майбутньому Зеленський може урізати повноваження В’ятровича, однак сам Інститут національної пам’яті залишиться. Іщенко між тим нагадав, що дана установа працювала і при президенті Вікторі Януковичі, хоча тоді його намагалися «використовувати в мирних цілях».
«Найкраще, на що варто розраховувати, так це на те, що В’ятровича коли-небудь знімуть з посади і там виявиться більш розсудлива людина», — сказав Іщенко.
Особливості національної декомунізації
Експерти звертають увагу, що зміна назв, що з’явилися в роки існування комуністичних режимів, не є суто українським винаходом.
«Декомунізація властива усім посткомуністичним країнам. Але справа в тому, що на Україні це приймає такі форми, які виглядають вже досить потворно», — сказав Жарихін.
У свою чергу, доцент кафедри політичної теорії МДІМВ Кирило Коктиш називає ще одну специфічну рису української декомунізації: вона проходила без врахування думки народу.
«Українське суспільство ніхто ні про що не питав. Не проводилося місцевих референдумів, були лише рішення органів влади. Як українці дійсно відносяться до перейменувань і радикальної риторики, краще судити за результатами Порошенка на виборах: адже він був ініціатором декомунізації», — сказав він в бесіді з RT.
Експерти звертають увагу на те, що в ході виборчої кампанії в українському суспільстві була затребувана не права націоналістична риторика, а, навпаки, ліві ідеї, які у частини населення асоціюються з радянським минулим.
«Ліві настрої на Україні природні, так як це найбідніша країна в Європі», — вважає Жарихін.
Разом з тим експерти відзначають, що націоналістично настроєні радикали раніше досить впливові, і згортання політики декомунізації загрожує конфліктом з ними. Це Зеленському невигідно. Однак, на думку Коктиша, в тому випадку, якщо український президент вирішить переглянути політику декомунізації, можливий і інший сценарій.
«Оскільки радикали є лише інструментом внутрішньої політики, їм не дадуть грати центральну роль на Україні. До того ж в українському суспільстві радикальні настрої аж ніяк не домінують. Навпаки, є сильний запит на нормалізацію у всіх сферах життя», — уклав експерт.
* «Українська повстанська армія» (УПА) — українська організація, визнана екстремістською і заборонена на території Росії (рішення Верховного суду РФ від 17.11.2014).
Thanks!
Our editors are notified.