В ході пройшов минулого тижня Гайдарівського форуму 2020 однією з активно обговорюваних тем стали кріптовалюти та їх вплив на світову економічну систему.
Гайдаровский форум не раз називали «російським Давосом» – як його організатори, учасники і прихильники, так і противники. Це найбільша у всіх сенсах суспільно-політичний захід року в Росії, яке вважається науковим і багато в чому визначає наукову порядку денного.
До 2020 року форум був присвячений в тому числі і сумну дату – десятиріччя з дня звільнення Єгора Гайдара і перше – найбільш важливе і представницьке – пленарне засідання було цілком закономірно присвячено його пам’яті. «Довгий час» – як назва цієї зустрічі – зовсім не випадково, і відсилає читача до робіт Фернана Броделя, де термін «longue duree» є фундаментальна категорія, так і до широко відомій роботі економіста Джованні Аррігі «Довгий двадцяте століття».
Виявилося, що в назві присутнє подвійність, інтрига. З одного боку, можна було подумати, що Єгор Гайдар залишився в історії, в минулому, тобто в тому XX столітті, де країну «стрясали реформи», здійснені «урядом Гайдара», хоча, на думку організаторів форуму, скоріше, навпаки, його «довгий час» тільки починається.
Тим не менш дискусія, присвячена науковій спадщині Єгора Гайдара, не була і не могла бути «наукової» у загальноприйнятому розумінні, оскільки виступаючі – а це його соратники, товариші, друзі –ділилися спогадами про близьку їм людину.
Академік РАН Револьд Ентів – своїм виглядом нагадує батька Федора на вершині гори – в цей день справді був на вершині, вершині наукової. Револьд Михайлович протягом свого довгого доповіді, втрачаючи папірці з цитатами, намагався показати і довести роль Гайдара як вченого, що в рамках економічного mainstream зробити важко, практично неможливо.
Його формальний опонент, кандидат економічних наук зі спеціальності «математичні методи в економічних дослідженнях» Петро Авен був представлений як «голова ради директорів Альфа-банку». Петро Олегович буквально в двох – трьох словах впевнено довів, на мій погляд, що все-таки «древо життя пишно зеленіє», а Єгор Гайдар, звичайно, практик, що в загальному-то – цілком заслужено, до речі – і дозволить йому залишитися в історії Росії.
Голова Рахункової палати, доктор економічних наук Олексій Кудрін своє продумане і зважене виступ присвятив не тільки спогадами про товариша, але і тому, що виводило «на зв’язки з нинішнім часом», виводило зв’язок реформ Єгора Гайдара, точніше, ситуацію, їм передує, з тим, що має місце в країні сьогодні («На федеральному рівні сьогодні 2.5 тисячі об’єктів незавершеного будівництва на суму близько 500 млрд рублів», їх введення відкладається або кидається). При цьому Олексій Кудрін відзначив, спираючись на статтю Гайдара «Нульовий цикл» в журналі «Комуніст» за 1988 рік, що мова знову, як і чверть століття тому, може йти «про формування якогось бюрократичного класу».
Це порівняння сприймалося як-то апокаліптично – здивовано, а слова «вибачте, мені доведеться піти до закінчення зустрічі» так і залишилися б черговою фразою чиновника високого рангу, якби не події, що відбулися буквально через пару годин в Кремлі, події, окрасившие все подальше на цьому форумі в якісь зовсім інші – сюрреалістичні – тони і які накладали серйозний відбиток на подальше його проведення. Хто знає, можливо, це випадковий збіг, а можливо – і ні, але «довгий час» Єгора Тимуровича Гайдара і його команди, хочеться вірити, дійсно, тільки починається.
Слова «про формування якогось бюрократичного класу» підтверджувалися в рамках форуму, мабуть, неодноразово, бо і сам форум був віддзеркаленням союзу науки і влади, але на різних поверхах цієї конструкції складаються свої, часом дуже непрості, а іноді і суперечливі відносини.
Прикладом тому – експертна дискусія «Наукометрия 2.0: цифрова перевантаження», що зібрала повний зал (стояли в проході), де зустрічалися вчені (в залі) і чиновники від науки, точніше від Міносвіти (їх у президії було троє), а також чиновники від бізнесу, на цей раз на науці (їх теж було троє). Заявлений у програмі вчений Олексій Хохлов не був присутній, а заявлений як «завідувач кафедри історії економіки РАНХиГС» Роман Кончаков був представлений модератором чомусь не більше не менше як «Директор цифровий трансформації». Зустріч завершилася, на мій погляд, з розгромним рахунком 7: 0 на користь союзу наукового бізнесу та наукового менеджменту, скажімо так. KPI як елемент бізнес-процесу дуже зручні, але міністерство чомусь вирішило, що вони будуть вірно відображати прогрес у науці, якщо будувати їх на основі такої валового у принципі показника, як кількість публікацій.
Головна подія дня для читачів Bits Media – це, звичайно, те, що чомусь було визначено як «науково-експертна програма» під назвою «Цифрові валюти: потенційні ризики й вигоди».
Виступаючі: «Центр вивчення проблем центральних банків РАНХиГС» – в особі керівника та наукового співробітника, а також «Центр компетенцій та аналізу стандартів ОЕСР РАНХиГС» (не дуже зрозуміло, правда, чому) – в особі керівника. Ну, і представники Мінфіну і ЦБ як обов’язкова частина ритуалу.
Порівняно з попереднім роком рівень інтересу до цифрових валют на форумі помітно знизився: замість трьох (чотирьох) заходів у цьому році було всього одне, так і рівень представництва виявився не таким високим. Симпатичний молодий чоловік у ранзі заступника директора Департаменту фінансової політики Міністерства фінансів РФ, мабуть, залишиться в століттях з його афоризмом «Робота ведеться активно, але повільно».
В цілому «Центр вивчення проблем центральних банків» РАНХиГС і тримався впевнено, і виступив
гідно. Тим не менш презентація доповіді на форумі разюче відрізнялася від самого доповіді, який – віддамо належне організаторам – був заздалегідь надрукований, лежав тут же на вході і був затребуваний публікою. Зауважимо, що офіційною запису заходи на цей раз не велося.
Сама презентація чимало здивувала тим, що в ній геть відсутня, на мій погляд, теорія. Численні слайди рясніли питаннями і таблицями, але теорії не було. Було опис, але не теорія. Це чимале мистецтво можна поставити в заслугу Центру і говорить радше про те, що реальні проблеми йому як раз-таки стають (якщо не стали) відомі та зрозумілі.
Тому і з’явився, очевидно, якийсь новий мову, який не так-то просто було розшифрувати. Фрази стали такими «витонченими», що лише солідне знання теорії предмета, яким здебільшого публіка не блищала, дозволяла пробитися через «перську в’язь» еклектики визначень і схем.
Практично повна відсутність теорії і текст, де жодного разу не звучали слова «Биткоин» і «Эфириум», а звучало визначення «криптовалюта першого покоління», не залишає шансів на просування у нормотворчості, принаймні, найближчим часом. Разом з тим представник ЦБ РФ, так і Мінфіну РФ з практикою (зарубіжної, звичайно, адже своєю у нас (формально) немає і, мабуть, не скоро буде) були знайомі не з чуток, оскільки впевнено міркували про можливі ризики та захисту інтересів країни.
Далі, цитую, зважаючи на важливість моменту, слова з презентації на форумі директора Департаменту фінансової стабільності Банку Росії Єлизавети Данилової, яка підкреслила роль цифрових валют як альтернативи американському долару, чиє домінування у глобальній фінансовій системі несе величезні ризики», і заявила urbi et orbi :«Поява цифрової валюти, доступною економічним агентам по всьому світу, дозволило б знизити домінування долара і негативний вплив американської фінансової системи». Отже, dixi. Цей момент є принципово важливим і потребує окремого обговорення. А вже таргетувати чи цифрову валюту і яким чином, час покаже.
Спробував «врятувати» теорію – і багато в чому йому це вдалося – єдиний позасистемний учасник дискусії, професор Артем Генкін. Презентація Артема Семеновича «Кріптовалюти сьогодні: мотивації появи, проблеми, варіанти рішень» як мінімум ставила проблеми, і як максимум намагалася відповісти на них в головному. А два кулака в кольорах національних прапорів США і КНР (підкреслюю, не Китаю, а КНР) більш ніж наочно показували, що основна проблема цифрових валют, так і її рішення (поки що?) знаходяться «поза юрисдикцією Російської Федерації.
Отже, життя йде, іноді навіть вирує, але поки антагонізм – згадаймо Іммануїла Валлерстайна – двох технологічних гігантів не буде вирішене принципово, нам краще побути в стороні. На мій погляд, цей message, навіть «посил», був основним в рамках відбулася дискусії.
Спроби різношерстої публіки – а були люди не тільки в піджаках, але і в яскравих футболках – не погодитися з офіційною думкою» і в останні десять хвилин все-таки спробувати обговорити (і вирішити, як їм здавалося) актуальні проблеми розвитку криптовалютной економіки, – не увінчалися успіхом. Адже це не митап. На тому й розійшлися.
Як це не дивно, нічого трагічного не сталося. Навіть навпаки. Тема перестала бути трендової на «офіційному рівні», але нікуди не поділася, більше того, інтерес до неї як в наукових, так і в ділових колах стає, якщо не став, усвідомленим, глибоким і системним. І це не може не радувати.
Олександр Яковлєв
Автор книги «Теорія грошей: від золота до криптосистемі обміну», кандидат економічних наук, доцент кафедри економічної теорії Санкт-Петербурзького державного електротехнічного університету (ЛЕТІ).
Thanks!
Our editors are notified.