Голова Державного агентства по відновленню Донбасу: Донецька залізниця повинна працювати під управлінням України

Припинення залізничного сполучення вплине на цілий ряд підприємств

Можливе припинення залізничного сполучення України та тимчасово неконтрольованих територій несе серйозні ризики для економіки нашої держави та в перспективі створить додаткові проблеми після звільнення Донбасу.

Які рішення диктує закон і логіка, в інтерв’ю нашому виданню розповів голова Національного Агентства по відновленню Донбасу Вадим Черниш.

– Вадим Олегович, Президент однозначно говорить про повернення тимчасово непідконтрольних Україні територій під контроль України вже в цьому році. Має сенс розривати залізничне сполучення?

– Стосовно системи залізниць, існує два різних питання. Питання майна та питання управління рухом. І ці питання замиксованы. Але насправді це два абсолютно різних питання. Була постанова Кабміну про акціонування “Укрзалізниці” і відповідно до цієї постанови всі залізниці повинні увійти до складу однієї юридичної особи. Мова йде, я підкреслюю, про злиття. Тобто з декількох юридичних осіб буде створено одне, яке буде називатися ПАТ Українська залізниця. І немає ніяких винятків для Донецької залізниці. І при цьому злиття в єдину структуру не повинна загубитися система управління. А ця система до недавнього часу навіть на підконтрольній території Україні здійснювалася з Донецька. Тобто з непідконтрольною території. Що є неправильним. Тому якщо ми говоримо про зміну системи управління, вона не повинна бути втрачена і повинна здійснюватися з української сторони. Ось це дуже важливо зробити.

– Наскільки це реально?

– Цілком реально. Я не бачу проблеми. При правильних управлінських рішеннях з боку тієї ж Укрзалізниці можна організувати управління всією системою залізниць саме з української території. І я вважаю саме таке рішення правильним стратегічно і тактично. Вже, наскільки я знаю, є рішення про перенесення центру управління з непідконтрольного поки Донецька в українське місто Красний Лиман Донецької області.

– Якщо щось піде не так і повідомлення буде розірвано, що нам загрожує? Які ризики для України?

– Перше – постачання вугілля з непідконтрольних територій під загрозою. Якщо управління рухом не організовують належним чином, є такий ризик. Наша енергетика потребує поставок вугілля. І всього два варіанти – купувати вугілля на неконтрольованих Україною територіях або за кордоном. Згідно з даними Міненерговугілля, другий варіант дорожче. Але якщо буде припинення залізничного сполучення, то варіант у нас залишиться один – закупівлі імпортного вугілля. Це дорожче і такі контракти потрібно опрацьовувати завчасно. У даний момент потреби України у вугіллі профільним міністерством прораховані на рік по місяцях. Наскільки мені відомо – з урахуванням поставок з непідконтрольних територій. Якщо у Мінінфраструктури, Міненерговугілля та Укрзалізниці загальна позиція, тоді управління рухом буде організовано так, щоб ми отримали цей вугілля. З непідконтрольною території.

– Це критично для енергетики?

– Запас палива на Луганській ТЕС зараз приблизно на місяць. Але її потужності і зараз не вистачає для забезпечення потреб того ж Сєверодонецького Азоту. І вона безальтернативна. Тому під час Мінських переговорів ми прийшли до рішення, що дві лінії електропередач, які проходять по тимчасово непідконтрольної території, повинні бути відновлені. Для забезпечення безперебійної роботи підприємств на півночі Луганської області, яку контролює Україна. Це лінія ЛуТЭС – Ювілейна і друга лінія від Вуглегірської ТЕС на Михайлівську. Ми погодили у Мінську відновлення цих двох ліній. Вони забезпечать альтернативне енергопостачання української території – півночі Луганської області. Якщо Луганська ТЕС з якихось причин перестане працювати, це буде велика проблема для всіх. Є альтернатива – це Сєвєродонецька ТЕЦ, завод Зоря і Завод картонних упаковок, на яких є свої потужності генерації електроенергії. Але їх недостатньо і ціна набагато вище – наприклад, Сєвєродонецька ТЕС працює на газі.

– Розрив залізничного сполучення вплине тільки на енергетику?

– Припинення залізничного сполучення вплине не тільки на енергетику, але і на цілий ряд підприємств. Наприклад, в металургії. І ці підприємства, які зареєстровані в Україні, вони платять податки в бюджет. Тут цілий ряд негативних наслідків. Падіння валютної виручки – це серйозно. В Україні сьогодні не так багато підприємств, які забезпечують приплив валюти в скарбницю. Друге – податкові відрахування в бюджет України. Значні суми. Розірвавши повідомлення, ми ризикуємо втратити все це. А металургійні підприємства у разі зупинки потім запустити буде дуже складно і дорого.

– А про які суми втрат може йти мова?

– Я навіть не можу оцінити, в яку суму обійдеться Україні відновлення зупинених підприємств. Є об’єкти, які потрібно буде відновлювати за рахунок бюджету, а є приватні, які буде відновлювати власник. Чи потягне власник відновлення металургійного комбінату? Адже з бюджету на це гроші не дадуть.

– А якщо власник не потягне? Що означатиме для Єнакієве закриття металургійного заводу?

– Це буде означати великі проблеми для тих людей, які там отримують зарплату. Однозначно. І після повернення цих територій під контроль України це вже будуть наші спільні проблеми.

– Тобто Україні невигідний цей розрив повідомлення?

– У перспективі від розриву залізничного сполучення для України негативні наслідки. Я з самого початку говорив, що нам необхідно збереження залізничного сполучення при управлінні з боку України. Це самий оптимальний варіант. Він забезпечить управління і життєздатність цієї частини всеукраїнської системи залізниць. Тим більше юридичних проблем немає – підприємство перереєстровано на території України.

– Якщо все-таки повідомлення припиниться і Донецьку залізницю закриють, будуть звільнені більше 20 тисяч співробітників?

– Я не розумію, чому кажуть про звільнення працівників залізниці. Є дві постанови Кабінету Міністрів. Перше – про акціонування “Укрзалізниці”. Згідно з цією постановою всі залізниці шляхом злиття повинні об’єднатися в одну юридичну особу. Друге про афілійованих підприємствах. У цьому ключі нам цікаво саме перше постанову. Ми говоримо про злиття підприємств. Тепер беремо Кодекс законів про працю. Тридцять шоста стаття. Ми зливаємо кількох підприємств в одне і при цьому всі трудові договори для працівників залишаються в силі. Це закон України. Я не бачу проблеми в цьому питанні. Якщо управлінський апарат Укрзалізниці буде чітко виконувати вимоги українських законів, форма злиття передбачає збереження всіх трудових договорів. Всі працівники мають право продовжувати працювати у правонаступника. Якщо когось хочуть звільнити, про це повинні попередити згідно того ж Кодексу законів про працю України. Наскільки я знаю, таких попереджень ніхто не отримав. На непідконтрольної території в тому числі.

– Хто повинен вирішувати всі ці суперечки виникають проблеми?

– У постанові Кабміну чітко розписано – кожен етап. Хто готує статут підприємства, хто його подає на затвердження, хто подає кандидатури членів правління при реорганізації. Там все розписано поетапно. І при цьому система управління всією залізницею повинна функціонувати без збоїв. Без з’ясування стосунків, хто займається диспетчеризацією. Постанови Кабміну нічого не говорять про управління рухом, ця система в рамках департаменту Укрзалізниці продовжує працювати. Єдиний, на мій погляд, спосіб домовитися у форматі Мінських переговорів. Про те, що система працює, а ми їй управляємо з підконтрольній території Україні. За чинним законодавством України проблеми взагалі немає. У зв’язку зі злиттям діючі трудові угоди продовжені. Якщо діяти за законом, проблеми тут немає взагалі.

– Але вони виникають, ці проблеми. Чому?

– У практичних питань, з якими ми стикаємося, є стратегічні рішення. І тут ми стикаємося з вакуумом. У нас немає спільного для всіх органів влади на державному рівні рішення, що робити з непідконтрольними територіями. І це породжує вакуум управлінських рішень.

– Тобто у відсутності стратегії не можна приймати тактичні рішення?

– Стратегія є, але вона всеосяжна. Тому що єдину стратегію повинні сформувати три центри управління. Виконавча влада, законодавча і Президент. Законодавча взагалі усунулася. І якщо ми говоримо сьогодні про стратегіях, то навіть всередині парламенту, на рівні законодавців існує дві протиборчі, як мінімум. Наприклад я чув від лідера Самопомочи пропозицію заблокувати непідконтрольні території до якихось подій. І в зв’язку з цим логічними є якісь дії з інфраструктурою. Але якщо ми говоримо, що мають намір повернути ці території під контроль України, то потрібно зберігати загальну інфраструктуру. Природно, під управлінням України.