25 грудня 1954 року в серійне виробництво був запущений турбогвинтовий двигун ТБ-12 (НК-12), який став найпотужнішим агрегатом в своєму класі. Ця силова установка створювалася з метою оснащення стратегічного бомбардувальника Ту-95 «Ведмідь». НК-12 проектувався на основі німецького двигуна JUMO-022. Проте ключовий внесок у розробку вніс колектив під керівництвом знаменитого радянського конструктора Миколи Кузнєцова. Як вважають експерти, вітчизняні вчені змогли істотно поліпшити характеристики зарубіжного прототипу. НК-12 зіграв велику роль у розвитку вітчизняної авіації. Цим двигуном оснащувалися протичовнові, пасажирські і транспортні літаки, а також екраноплан «Орлятко». На думку аналітиків, із завершенням модернізації Ту-95 НК-12 отримає нове життя.
65 років тому в СРСР почалося серійне виробництво авіаційного двигуна ТБ-12 (НК-12), який згодом став найпотужнішою в світі турбогвинтовий силовою установкою. Даний агрегат призначений для оснащення стратегічного бомбардувальника Ту-95 «Ведмідь». Завдяки вітчизняному двигуну ця машина досі зберігає статус самого швидкісного турбогвинтового літака у світі.
«Довели до розуму»
Створення надпотужного турбогвинтового двигуна (ТВД) стартувало в Радянському Союзі в 1946 році з залученням німецьких учених, котрі раніше більших успіхів у розробці різних авіаційних агрегатів. З цією метою під Куйбышевым (Самара) з’явилися два конструкторських бюро (ОКБ), а з Німеччини було доставлено трофейну обладнання.
ТВД призначався для перспективного бомбардувальника, здатного здійснювати міжконтинентальні перельоти. Його розробку з 1949 року здійснювало КБ Андрія Миколайовича Туполева. Керівництво країни наполягало на необхідності якнайшвидшого будівництва реактивного бойового літака, однак прославлений радянський конструктор відстояв концепцію турбогвинтового літака.
На цьогорічному 17 листопада в ОАЕ міжнародному авіасалоні Dubai Airshow 2019 вперше буде представлений російський навчально-бойовий літак…
На думку Туполєва, створення реактивного стратегічного бомбардувальника не могло обійтися без істотних матеріальних і тимчасових витрат. Зокрема, для виконання цієї мети на той момент був відсутній відповідний за рівнем витрати палива двигун. У зв’язку з цим Туполєв підтримав дослідно-конструкторські роботи по ТВД, які очолював знаменитий радянський вчений Микола Дмитрович Кузнєцов.
«Головна перевага турбогвинтового двигуна — це економічність. Після війни СРСР не мав настільки розвиненою двигунобудівної школою, щоб практично з нуля і в найкоротші терміни створювати передові зразки, тим більше реактивні. У такій ситуації було прийнято розумне рішення — зробити ставку на відносно простий ТВД і доступні технологічні рішення», — пояснив у розмові з RT головний конструктор КБ-602 Московського авіаційного інституту Дмитро Дьяконов.
В 1949 році під Куйбышевым почалися випробування першого дослідного турбогвинтового двигуна ТВ-022 (друга назва — ТБ-2). Силова установка була прямим аналогом першого в світі серійного газотурбінного агрегату JUMO-022 компанії Junkers Motorenbau.
ТВ-2 відповідав загальним тактико-технічним вимогам, що пред’являються до літака стратегічної авіації. Однак перед групою Кузнєцова була поставлена задача створити силову установку потужністю не менше 12 тис. л. с. Новий агрегат отримав позначення ТБ-12, а в серійне виробництво пішов під індексом НК-12 (за ініціалами Миколи Кузнєцова). ДКР по надпотужного радянському двигуну були завершені в надзвичайно короткі терміни, зазначає Дияконів.
«Після війни всі держави-переможниці активно запозичували досягнення німецької науки. Природно, що СРСР не став винятком. Треба сказати відверто: німці домоглися вражаючих успіхів в авіаційному двигунобудуванні. Проте вітчизняні вчені внесли багато істотних змін в проект ТВД і довели цей двигун, як кажуть, до розуму», — підкреслив Дияконів.
Аналогічної точки зору дотримується і заслужений льотчик РФ, генерал-майор Володимир Попов. У коментарі RT він заявив, що ключову роль у створенні ТБ-12 зіграв «конструкторський геній Миколи Кузнєцова». За його словами, радянський вчений зміг адаптувати турбовинтовую силову установку під серійне виробництво.
«Кузнєцов досить вдало вирішив безліч найскладніших питань. У ті роки було потрібно не просто створити двигун для стратегічного бомбардувальника, його було необхідно поставити на конвеєр без втрати якісних характеристик. Для цієї мети він знайшов необхідні матеріали і технології. Тому неправильно називати НК-12 німецьким. Це радянський продукт, що значно перевершує за характеристиками JUMO-022», — підкреслив Попов.
Сам Микола Кузнєцов досить скромно відгукувався про свій внесок у розробку НК-12 і інших силових установок, вказуючи, що вирішальну роль при створенні двигунів грає саме командна робота. За його словами, «ніякої генеральний конструктор ніколи особисто нічого не зробить, якщо не буде спиратися на колектив».
Друга життя НК-12
Низька питома витрата палива дозволяв Ту-95 без посадки і дозаправки долати до 15 тис. км. Стратегічний бомбардувальник отримав чотири турбогвинтові двигуни. Бойова навантаження літака склала 12 т. Концепція «Ведмедя» виявилася настільки вдалою, що він як і раніше знаходиться на озброєнні і виконує регулярні польоти над Норвезьким морем і поблизу берегів Аляски.
До кінця 2021 року Міноборони Росії отримає перший побудований з нуля стратегічний ракетоносець серії Ту-160М. Про це повідомив…
В даний час ПАТ «Туполєв» проводить чергову модернізацію Ту-95. Як повідомив 24 грудня міністр оборони РФ Сергій Шойгу, в 2020 році ВКЗ Росії отримають шість оновлених «Ведмедів». На літаки будуть встановлені сучасні навігаційні, радіотехнічні системи, а також комплекси радіоелектронної боротьби.
Разом з Ту-95 вітчизняні інженери неодноразово вдосконалювали НК-12. Модернізація зачіпала заміну матеріалів і апаратури управління. У результаті потужність силової установки на злітному режимі зросла до 15 тис. л. с. При цьому двигун зберіг головні переваги, закладені Кузнєцовим: надійність, економічність, невибагливість в експлуатації.
У радянський період модифікації НК-12, крім Ту-95, були встановлені на літак дальнього радіолокаційного виявлення Ту-126, протичовновий літак Ту-142, далекомагістральний пасажирський лайнер Ту-114, важкий транспортний літак Ан-22 «Антей» та транспортно-десантний екраноплан А-90 «Орлятко».
У 1970-ті роки на основі НК-12 вітчизняні інженери розробили турбовальні газоперекачувальний агрегат (НК-12СТ), який генерував необхідну потужність (6300 кВт) і частоту обертання ротора (8200 об/хв). Вдосконалені версії цього індустріального двигуна продовжують використовувати російські видобувні компанії.
Опитані RT експерти переконані, що поява ПК-12 вніс величезний внесок у розвиток вітчизняної двигунобудівної галузі та авіації. На їхню думку, Російська Федерація ще не одне десятиліття буде користуватися плодами радянських вчених.
Як пояснив RT Дмитро Дьяконов, потужні турбогвинтові двигуни будуть удосконалюватися як в Росії, так і за кордоном. Зокрема, конструктори будуть міняти геометрію лопатей і виготовляти нові матеріали для їх виробництва. Сьогодні ТВД затребувані транспортної та регіональної авіації.
«Доречно нагадати, що після модернізації нове життя отримає бомбардувальник Ту-95. Незважаючи на поважний вік, ця машина здатна виконувати поставлені командуванням сучасні завдання стратегічного стримування. Велика ймовірність, що вітчизняний літак, як і американський B-52, відзначить сторіччя бойової служби», — сказав Дяків.
Володимир Попов також вважає, що не варто очікувати швидкого закінчення ери турбогвинтових агрегатів. Як прогнозує аналітик, в сучасних умовах їм немає рівних за показником економічності витрати палива. Більш того, не вичерпано модернізаційний потенціал нинішніх ТВД, включаючи НК-12.
«Умовним недоліком турбогвинтових двигунів порівняно з реактивними зразками є дозвуковая крейсерська швидкість. Також вони можуть працювати тільки в щільних шарах атмосфери. Проте списувати їх в утиль недоцільно. Вони як і раніше конкурентоспроможні і широко експлуатуються в різних країнах світу. Збереження Ту-95 у складі ВКС — додаткове тому підтвердження», — резюмував Попов.
Thanks!
Our editors are notified.