«Місто був дуже важко поранений»: фільм RTД про трагедію в Беслані

1 вересня на RTД виходить документальний фільм «Беслан. Життя за ангелів» про теракт, який 15 років тому забрав життя понад 330 осіб. Одним з тих, хто працював над створенням стрічки, став журналіст, що висвітлював цю трагедію в 2004 році. Герої картини — учасники тих подій: три колишні заручниці і боєць групи «Альфа». Вони повернулися в школу №1, щоб розповісти про захоплення і подальшому штурмі будівлі, а також про те, як трагедія вплинула на долі мешканців міста.

1 вересня виходить документальний фільм RTД про захоплення терористами середньої школи №1 міста Беслана. Над картиною працював журналіст В’ячеслав Гузь, висвітлював трагедії в 2004 році. Героями стрічки стали три колишніх заручниці і офіцер спецпідрозділу «Альфа», який брав участь у штурмі 3 вересня.

Навіть зараз, через 15 років неможливо не побачити того відбитку, який трагедія залишила на місті і населяють його людей. Теракт, в результаті якого загинуло понад 330 осіб, більшість з яких — діти, став новою точкою відліку в житті Беслана.

«Місто був дуже важко поранений. Не смертельно, але ця печатка дуже надовго. І коли люди розповідають про кого-то, вони кажуть: це заручник. Або: це батьки заручника, у цього брат і сестра загинули. Тобто у них така деталь з’явилася», — розповідає Гузь.

Різні долі — одна трагедія

У картині розказані історії чотирьох учасників подій: трьох колишніх заручниць — Ірини Гуриевой, Дзерассы Кудзаевой і Фатіми Дзгоевой — і офіцера спецпідрозділу «Альфа» Віталія Демидкіна.

Ірині Гуриевой у вересні 2004 року було всього сім. Вона дивом вижила в бесланській пеклі, але втратила брата і сестру. Кілька років тому вона намагалася знайти свого рятівника, але офіцер спецназу, який спіймав дівчинку, выпрыгнувшую з вікна, загинув під час контртерористичної операції в Дагестані.

Фатімі Дзгоевой було десять. В школу вона вирушила з молодшою сестрою Залиной. Сестричка загинула, а сама Фатіма отримала наскрізне поранення в голову. Череп дівчинки фактично збирали по шматочках. Вона пережила п’ять операцій, двічі впадала в кому.

Дзерасса Кудзаева в 2004 році пішла в перший клас і повинна була дати перший дзвінок. В заручники потрапила вся її сім’я. Дзерасса залишилася в живих завдяки бабусі, яка прикрила онуку власним тілом. Маму та молодшу сестричку дівчинки терористи відпустили, а батько врятувався лише дивом.

«Мій тато… його вже відвели до інших чоловіків на розстріл. Він зістрибнув з другого поверху школи, і його підстрахували наші військові, тому що терористи вже почали його обстрілювати зверху, коли він лежав на землі. І наші запускали димові шашки, щоб тата не було видно», — згадує Дзерасса.

Трійка Віталія Демидкіна була в числі перших, хто штурмував будівлю захопленої школи 3 вересня. У бою з терористами він втратив товариша по службі. Але більше всього Демидкин сумує про те, що не вдалося врятувати всіх заручників.

Фільм розповідає про те, як склалися долі цих людей і що вони відчувають зараз, через 15 років після трагедії.

«Все дуже добре пам’ятаю. Туди так само дуже важко приїжджати. Особливо в «Місто ангелів». Коли приїжджаю, намагаюся включити внутрішню захист і працювати. Демидкину виявилося складніше — двічі заплакав. Я в минулі рази не міг стримати сліз, зараз — ледве вийшло. Там по-іншому не можна, напевно. Пройдеш по алеї — портрети ці дитячі… І думаєш: «Ні, все. Більше я сюди не зайду взагалі. Сил немає», — поділився враженнями один з авторів стрічки В’ячеслав Гузь.

Зі спортзалу школи №1 зробили меморіал, куди, як і на кладовищі «Місто ангелів», приходять дуже багато.

«Поки ми знімали, не раз бачили: приходять люди, дивляться, що пишуть у книзі відгуків, свічки ставлять, іграшки приносять. Мій знайомий оператор говорив, що в одну зі своїх відряджень у Беслан зайшов туди. Подивитися, відчути. Є місця, які називають якимись «центрами сили», а ось це — центр горя. Там є енергетика, і її потрібно відчути», — розповів Гузь.

Демидкин згадує, що, коли «Альфа» почала штурм, в спортзалі вже прогриміло кілька вибухів. Зрозуміти, де мертві, а де тяжкопоранені, було неможливо. Щоб не йти по тілам людей, бійці «Альфи» проникли в будинок не через зал, а через коридор, який прострілювався бандитами. В той момент, коли бійці опинилися всередині, їм під ноги кинули дві гранати. Напарники Демидкіна отримали поранення, на ньому не було ні подряпини. Офіцер переконаний, що його «прикрив Святий Георгій — головний святий Північної Осетії, покровитель воїнів і подорожніх».

«Після того, як стрілянина припинилася, десь тут була жінка років 45-50, щільна, з пучком… Швидше за все, вчителька. І ось тут була дівчинка. Років десяти, напевно. Вся в якихось кривавих плямах. Ми їх загребли і взяли з собою в той клас. Дівчинка просила пити, але у нас міркування навіть не вистачило, щоб взяти води і бутербродів якихось. Ми брали як можна більше озброєння, боєприпасів», — згадує Демидкин.

Зараз, через 15 років після трагедії в Беслані немає школи №1.

«Є надія, що в цьому році цей номер присвоять новій школі. Її директор Олена Касумова була в числі заручників в 2004 році. Вона була завучем. Її можна на деяких відео побачити. І мама Ірини Гуриевой, втратила двох з трьох своїх дітей… Вона була вчителькою тоді. І зараз викладає, але вже в цій новій школі», — розповів Гузь.

Прем’єру фільму «Беслан. Життя за ангелів» дивіться 1 вересня о 20:30 на RTД.