21 січня 2015 року на Україні закінчилися бої за міжнародний аеропорт Донецьк. Результат багатомісячної боротьби за повітряну гавань став одним з ключових подій збройного конфлікту на південному сході України. Ополченці ДНР не дали супернику створити в цій точці опорну базу для наступу на Донецьк. На думку жителів Донбасу і безпосередніх учасників протистояння, перемога показала вразливість ВСУ і стала серйозним ідеологічним ударом для Києва.
21 січня 2015 року донецький аеропорт остаточно перейшов під контроль ополчення самопроголошеної Донецької народної республіки. Бої за аеропорт тривали 242 дня, воєнні дії припинялися тільки на час коротких перемир’я.
На територію військових дій міжнародний аеропорт Донецьк імені Сергія Прокоф’єва перетворився ще в квітні 2014 року, коли в цей район були перекинуті бійці 3-го полку спецназу ВСУ. Військові захопили новий термінал і взяли під контроль диспетчерську вишку.
У травні 2014 року на територію аеропорту увійшли добровольчі підрозділи ДНР, бійцям вдалося закріпитися в одному з терміналів. Але після того, як противник завдав авіаційний удар, з великими втратами ополченцям довелося відступити.
В результаті на території аеропорту закріпилися українські військовослужбовці 3-го окремого полку Кіровоградського спецназу, полку особливого призначення МВС України «Дніпро-1», бойовики з «Правого сектора»*, а також 72-я механізована бригада ВСУ з важкою технікою і 79-я бригада ВДВ України.
Вже чотири роки в Донбасі йде війна. Незважаючи на те, що території ЛНР і ДНР досі піддаються обстрілу, місцеве населення…
Як згодом пояснювали в Генштабі ЗСУ, для української сторони утримання контролю над донецьким аеропортом мало стратегічне значення. Повітряний порт розташований практично в Донецьку і повинен був стати зручною стартовою позицією для штурму міста. Крім того, українська сторона вважає, що саме затяжні бої за аеропорт дозволили зупинити наступ ополчення ДНР і ЛНР і не дозволили розширити кордони республік до адміністративних кордонів Донецької і Луганської областей. Про це, зокрема, заявив в інтерв’ю агентству «Уніан» генерал-майор ЗСУ Олег Микац, який під час боїв за аеропорт приймав участь в командуванні українськими військовими.
Влітку 2014 року в районі аеропорту відновилися активні бойові дії. ВСУ вдалося зміцнити свої позиції, але республіканська армія змогла частково заблокувати аеропорт і не допустити подальшого наступу на Донецьк. При цьому українські військові наносили артилерійські удари не тільки по позиціях супротивника, але і по житлових районах навколишніх населених пунктів — селищ Веселий, Жовтневий і Спартак, а також самого Донецька.
На початку жовтня прем’єр-міністр ДНР (тоді цю посаду обіймав Олександр Захарченко. — RT) заявив про перехід під контроль ополчення 90% території аеропорту Донецька. При цьому керівництво Донецької народної республіки категорично відкинув пропозицію глави Донецької області Сергія Тарути про обмін аеропорту на прилеглі до Донецька території.
До кінця 2014 року ополченню ДНР вдалося наблизити свої позиції до зайнятих ВСУ будівель на території повітряного порту на відстань в 250-300 метрів. Проте увійти в будівлю нового терміналу, де засіли ВСУ, добровольча армія ДНР змогла тільки на початку 2015 року. Це сталося після чергового порушення перемир’я, коли українські військові пішли в наступ, намагаючись вибити супротивника з зайнятих позицій.
У відповідь ополченці почали контратаку, і 18 січня в Міноборони ДНР заявили, що зона донецького міжнародного аеропорту знаходиться під контролем ополчення. Однак сховалися в будівлі нового терміналу українські військові продовжували чинити опір протягом ще трьох днів.
Фінальний ривок
У бесіді з RT засновник бригади «Схід» Олександр Ходаківський розповів про те, як ополченцям вдалося здобути перемогу. За словами екс-комбрига, звільнення аеропорту відбувалося поетапно. Перед фінальним штурмом військові ДНР протягом декількох днів зачищали від сил супротивника будівлі старих терміналів аеропорту. Після цього з’явилася можливість перейти в новий термінал.
«Противник утримував підземні і верхні поверхи терміналу, а наші бійці перемістилися на середній поверх. В результаті вийшов «листковий пиріг»: супротивник знаходився зверху і знизу під нами. Поступово були зачищені верхні поверхи, і супротивник зберіг позиції тільки на нижньому поверсі. При цьому поруч з аеропортом були розташовані укріплені позиції ВСУ, склади та особовий склад. Між бійцями ВСУ, які перебували всередині аеропорту, і зовнішніми резервами постійно підтримувалася комунікація і ротаційний обмін. Завдяки цьому українські військові могли триматися на позиціях», — розповів Ходаковський.
За його словами, коли стало ясно, що вибити противника з будівлі звичайними штурмовими методами не вийде, у ополченців з’явилася ідея використовувати вибухівку.
«Неподалік від аеропорту був завод хімічних виробів, казенний завод військового призначення. Там на складах зберігалося велику кількість вибухівки середньої потужності. Вона ще була в непідготовленому вигляді, розсипана в мішки, — розповів екс-комбриг. — Хлопці в один з мішків вклали шматок промислового тротилу з детонатором, з приєднаним до нього довгим шнуром, який повинен був здетонувати. Ми вивели назовні дроти і привели своєрідне вибуховий пристрій в дію. Склалося кілька перекриттів, були пошкоджені опорні стовпи — в принципі, ударна хвиля була досить потужною. Ті з бійців ВСУ, хто не загинув, були контужені, поранені або деморалізовані».
Новина про поразку українських військових почала поширюватися 21 січня 2015 року. Відомий український активіст Григорій Лою (згодом обіймав посаду голови Луганської обласної військово-державної адміністрації. — RT) звинуватив у військовому провалі командування ЗСУ і особисто главу Генштабу — тоді цю посаду обіймав Віктор Муженко. Як написав Лою на своїй сторінці в Facebook, військовим не вдалося утримати аеропорт з-за того, що надана їм бронетехніка перебувала у неробочому стані.
«Проводити показушні паради і навчання — це одне. Видавати показушно нікчемну техніку — це інше. А планувати бойові операції, розпоряджаючись життями людей, — третє. Якщо парад і вчення тупа показуха, якщо передача купи заліза в Явориве (місто в Львівській області України. — RT) — злочин, то планування операції з викривленими даними про технічний стан військ — тупе злочин», — написав Лою.
Він додав, що частини військових вдалося покинути аеропорт, а частина потрапила в полон.
Збройні сили України в п’ятницю обстрілювали Донецьк систем залпового вогню «Град» і «Ураган». За даними військового відомства ДНР,…
У ніч на 22 січня нацбат «Азов» розмістив на своїй сторінці в Facebook повідомлення про те, що українські військові були вибиті з території донецького аеропорту. Пізніше ця інформація була видалена, але її зміст встигли розмістити на своїх сторінках багато українських ЗМІ.
Аналогічну інформацію розмістив на своїй сторінці в Facebook і редактор українського видання «Цензор.НЕМАЄ»** Юрій Бутусов.
«Аеропорт прострілюється прямою наводкою, але з руїн будівлі нового терміналу останні вижили захисники пішли тільки сьогодні», — написав він.
Хоча ЗМІ швидко підхопили новину про втрату аеропорту, влада України не відразу визнали факт поразки. 22 січня українське Міноборони виступило зі спростуванням інформації про здачу аеропорту. Як заявили у відомстві, частина будівель все ще нібито залишалася під контролем ВСУ.
Однак у той же день заступник командувача штабом ополчення ДНР Едуард Басурин повідомив про те, що в районі аеропорту 44 українських військових здалися в полон ополченцям.
«Загальні українські втрати в районі аеропорту та прилеглої місцевості станом на полудень сьогоднішнього дня: загиблих — 597 українських силовиків. Я кажу про тих, чиї тіла вже знайдені в районі аеропорту і селища Піски. Здалися в полон — 44 людини», — заявив Басурин.
Частини військових вдалося втекти з поля бою, як говорилося в звіті спостерігачів ОБСЄ за 22 січня, українські військові залишили донецький аеропорт 21 січня 2015 року.
«Ідеологічний удар для Києва»
Значення переходу аеропорту Донецька під контроль ополченців важко переоцінити, вважає депутат Народної ради ДНР Мирослав Руденко.
«Аеропорт — фактично частина Донецька. Та знаходження на його території ВСУ означало, що ми постійно піддавалися ризику обстрілів і нападів з боку України. Тим більше, що київська влада докладала великих зусиль, щоб перетворити аеропорт Донецька у якийсь ідеологічний, політичний символ «нової України», — зазначив депутат у розмові з RT.
За словами Руденка, це поразка ВСУ стало значним військовим досягненням республіки на початок 2015 року.
«Це був значний удар, провісник великої поразки України під Дебальцеве. З аеропорту починається ціла серія військових поразок ВСУ, які змусили Київ сісти за стіл переговорів і підписати друге Мінське угоду», — пояснив депутат.
За словами Олександра Ходаковського, знаходження ЗСУ на території донецького аеропорту було серйозною загрозою для республіки і в Києві це прекрасно розуміли. Саме з цієї причини ЗСУ до останнього намагалися втриматися на території повітряного порту.
Українське Міністерство у справах ветеранів виступило з ініціативою заснувати день пам’яті загиблих захисників — учасників…
«Лінія фронту формувалася влітку 2014 року, до серпня вона стабілізувалася. Але витіснити ВСУ з території аеропорту ми спочатку не могли просто в силу браку особового складу, досвіду і кваліфікації добровольців. Вийшло, що наша лінія фронту огибала аеропорт, який системно сполучався з основними силами української армії. ЗСУ мали змогу обстрілювати місцевість з його території, один населений пункт ми втратили саме з-за цього. Аеропорт займає величезну територію, і вся вона була під контролем ВСУ. Цей вузол тримав нас, він не давав нам рушити вперед. Коли ми зайняли стратегічно важливі позиції, утримувати їх виявлялося практично неможливо із-за засіли в аеропорт сил ЗСУ», — пояснив Ходаковський.
На його думку, значення перемоги ДНР на цій ділянці фронту не обмежується лише військовими міркуваннями, мова також йде про велику моральну перемогу Донбасу.
«Суперник дуже активно використовував протистояння, що розгорнувся тут, у пропагандистських цілях. В українських ЗМІ почали писати про так званих киборгах, розпочалася активна сакралізація захисників аеропорту. Під кінець українська сторона приділяла величезну увагу вже не стільки військово-тактичних, скільки пропагандистським питань. Навколо боїв за аеропорт у підсумку склалася ціла пропагандистська кампанія. А коли ми все-таки заволоділи ним, Україні довелося визнати, що ополченці перемогли розхвалених «кіборгів» з ВСУ. І це був дуже серйозний ідеологічний удар для Києва», — підсумував Ходаковський.
* «Правий сектор» — українське об’єднання радикальних націоналістичних організацій, визнане екстремістським і заборонений на території Росії (рішення Верховного суду РФ від 17.11.2014).
** «Цензор.НЕМАЄ» — інтернет-ресурс, матеріали якого визнані екстремістськими і заборонені на території Росії (рішення Кіровського районного суду р. Волгограда від 04.09.2015).
Thanks!
Our editors are notified.