«Истребитель танков»: как противотанковое ружье Дегтярева помогало бить немецких захватчиков

Великокаліберні однозарядні протитанкові рушниці широко використовувалися в роки Другої світової війни не тільки червоною армією. Свої зразки були і у країн-союзниць, і у країн «Осі», в тому числі в Німеччині, яка приділяла велику увагу не тільки розробці танків, але і створення новітніх протитанкових засобів. І все-таки самим яскравим і відомим «винищувачем бронетехніки» стало протитанкову рушницю Дегтярьова, виготовлену в СРСР.

Знамените рушницю. /Фото: kpopov.ru.

Серйозно про створення власних протитанкових рушниць у Радянському Союзі задумалися на початку 1930-х. 13 березня 1936 року був оголошений конкурс на проектування ПТР з калібром до 20-25 мм Найважливішою вимогою до нової зброї був показник маси. Він не повинен був перевищувати 35 кг. Після довгого і напруженого змагання між конструкторами в 1938 році був все-таки обраний переможець. У підсумку до випробувань була допущена модель ПТР системи Рукавишникова. Однак, в обіг гвинтівка не пішла, незважаючи на досить успішні випробування в 1940 році.

Розробка велася всього 22 дні. /Фото: livemaster.ru.

Просування нової зброї заважала позиція вітчизняних військових. В офіцерському середовищі існувала думка, що такі рушниці виявляться абсолютно марні проти танків у майбутній війні. В наркоматі оборони помилково вважали, що всі танки в майбутньому конфлікті будуть мати броню не тонше 60-80 див. Таку товщину ніяк 14.5-мм патрон взяти не зміг би. Все змінилося вже після початку Другої світової війни.

Все геніальне – просто. /Фото: war-time.ru.

Вже 23 липня 1941 року з самого верху керівництва держави було прийнято рішення про негайне відновлення робіт зі створення протитанкової рушниці. Причиною тому послужило те, що основна маса німецьких танків мала товщину броні в 35-40 мм. З такими показниками цілком собі могла впоратися бронебійна куля, випущена з рушниці по цілі на відстані в 500-800 метрів.

Саме вони допомогли зупинити танки. /Фото: yandex.ru.

До створення ПТР були залучені кращі на той момент радянські вчені – Н. Ст. Рукавишников, В. А. Дегтярьов і С. Р. Симонов. Першим ділом був створений новий 14.5-мм бронебійно-запальний патрон, а вже під нього стали робити і протитанкову рушницю. До 29 серпня 1941 року був випробуваний і прийнятий на озброєння перший успішний зразок – рушницю Дегтярьова. Виконано воно було на основі рушниці Владимирова, яке у 1930-ті роки не взяли на озброєння в силу недосконалості конструкції.

Відмінна зброя. /Фото: world-weapons.ru.

Головним достоїнством ПТРД стала його простота і технологічність. Навіть «середній» майстер міг виготовити ПТРД на звичайному токарному верстаті. Це дозволило в найкоротші терміни випускати рушниці тисячами. За всю війну в СРСР було вироблено понад 281 тисячі одиниць цієї зброї. А тому недооцінити внесок у перемогу рушниці Дегтярьова, особливо у перші місяці та роки війни – неможливо.