14 квітня 2014 року влада України почали «антитерористичну операцію» на південно-сході країни. Зіткнення між українськими військовими та прихильниками самопроголошених ДНР і ЛНР не припиняються до цих пір, незважаючи на підписання мінських домовленостей. Українська влада зайняли по відношенню до Донбасу непримиренну позицію — як підкреслюють експерти, що прийшло після «майдану» націоналістично налаштований уряд вважало жителів регіону «людьми другого сорту».
14 квітня 2014 року в. о. президента України Олександр Турчинов оголосив про початок антитерористичної операції» в трьох регіонах на південно-сході країни. Силова акція була спрямована проти жителів Луганська, Донецька та Харкова, які не визнали насильницьку антиконституційну зміну влади.
В кінці 2013 року президент України Віктор Янукович відмовився від підписання угоди про асоціацію з Євросоюзом. У відповідь прозахідна опозиція ініціювала масові акції протесту, які переросли у збройні сутички і призвели до державного перевороту 22 лютого 2014 року. Із-за загрози особистій безпеці Янукович був змушений покинути Київ. Згодом він був усунений від влади в порушення Конституції країни.
Незабаром після зміни влади на Україні представники прозахідних партій прийняли низку законів, які обмежували права жителів південно-східних регіонів і позбавляли російську мову статусу регіональної. У відповідь у Донецьку, Луганську, Одесі, Миколаєві, Харкові та Запоріжжі почалися багатотисячні акції протесту проти держперевороту і нав’язування націоналістичних цінностей.
У Харкові протести були жорстоко придушені силами спецназу, а в Одесі напад радикалів на активістів руху «Антимайдан» завершилося пожежею і масовою загибеллю людей 2 травня у Будинку профспілок. Тоді загинули 38 людей.
Початок протистояння
В кінці березня — початку квітня 2014 року співробітники Служби безпеки України (СБУ) провели серію арештів протестувальників на території Донецької і Луганської областей. У відповідь учасники акцій протесту зайняли будівлі Донецької облдержадміністрації та Луганського обласного управління СБУ. Місцеві силовики частково перейшли на бік населення, решта втекли з території Донбасу.
12 квітня загони ополчення взяли під свій контроль Слов’янськ та Краматорськ, розташовані на півночі Донецької області. Два дні потому на бік повсталих перейшла Горлівка. Після цього процес став лавиноподібним — жителі міст і районів Донецької та Луганської областей відмовлялися визнавати законною київську владу. На дорогах з’явилися блокпости, на яких чергували ополченці.
На тлі наростаючої кризи Рада національної безпеки і оборони України ухвалила рішення про початок антитерористичної операції» (АТО) в Донецькій і Луганській областях та в прилеглому до них Ізюмському районі Харківської області. Нове керівництво країни залучив до участі в операції Збройні сили України (ЗСУ).
«Київ пішов на силову операцію в 2014 році, тому що в країні змінився режим — та прийшов такий, який демонстрував ставлення до жителів південно-східної України як до людей другого сорту, чиї інтереси можна не враховувати», — заявив в інтерв’ю RT член Ради з питань міжнаціональних відносин при президенті Росії Богдан Безпалько.
Між тим науковий співробітник Російського інституту стратегічних досліджень Олег Неменский зазначив у бесіді з RT, що війна в Донбасі відразу придбала не стільки військовий, скільки ідеологічний характер. Тільки реалізація силового сценарію могла призвести до перемоги радикального націоналізму по всій країні, підкреслив експерт.
«У Києва був вибір — домовитися з мешканцями Східної України або радикально їх придушити. Влада вирішила, що ні про які переговори і мови бути не може», — підкреслив Неменський.
Гостра фаза
24 квітня українські війська зробили спробу масштабного штурму Слов’янська, однак вона провалилася. З травня артилерія ВСУ почала обстріл житлових районів Краматорська і Слов’янська.
Переконавшись у неможливості проведення переговорів з Києвом, активісти Донбасу 11 травня організували на території Донецької та Луганської областей референдуми з питання державної самостійності регіонів. Більша частина учасників голосування підтримала ідею суверенітету — в Донецьку і Луганську були проголошені народні республіки ДНР і ЛНР.
У травні 2014 року бої в Донбасі набули масовий характер. В епіцентрі зіткнень залишалися Слов’янськ, Краматорськ, передмістя Донецька, а також південні райони Харківської області.
25 травня в Україні відбулися президентські вибори, на яких у першому турі переміг Петро Порошенко. Попри його обіцянки припинити війну, після голосування бойові дії тільки активізувалися — Київ почав застосовувати проти повстанців авіацію.
13-14 червня сформований з бойовиків неонацистських угруповань батальйон української нацгвардії «Азов» захопив Маріуполь.
Проте в кінці липня — початку серпня 2014 року ополченню вдалося переламати ситуацію на фронті. У кінці серпня підрозділи ЗСУ потрапили під оточення під Иловайском в Донецькій області. Бій за місто завершилося перемогою ополчення ДНР над українськими військовими. За даними ДНР, групування АТО втратила вбитими понад 900 осіб.
5 вересня у Мінську за посередництва Росії та ОБСЄ київські влади, лідери ДНР і ЛНР підписали протокол щодо врегулювання кризи і припинення вогню. Меморандум передбачав відведення важкої техніки від лінії зіткнення, що дозволило б створити зону безпеки завширшки не менше 30 км.
Невиконані обіцянки
Незважаючи на досягнуті домовленості, Київ не припинив вогонь. Тим не менш війна набула позиційного характеру, лінія дотику здебільшого стабілізувалася.
Конфліктуючі сторони почали відведення озброєнь, проте потім звинуватили один одного в порушенні домовленостей. Після новорічних свят ситуація в Донбасі погіршилася: у січні — лютому 2015 року епіцентром зіткнення стало Дебальцеве, де ополченці оточили українських силовиків. За різними даними, втрати ВСУ і Нацгвардії в дебальцевському котлі склали від 250 до 3 тис. військових.
12 лютого 2015 року у Мінську за підсумками зустрічі лідерів країн «нормандської четвірки» (РФ, Україна, Франція, ФРН) був прийнятий Комплекс заходів щодо виконання Мінських угод. Київ зобов’язався припинити вогонь, відвести військову техніку, оголосити амністію, провести в Донбасі вибори і надати регіону особливий статус.
Проте ні одне з зобов’язань Києва так і не виконав. Більш того, Порошенко і представники його оточення згодом неодноразово заявляли, що не збираються надавати автономію Донбасу. Аналогічну позицію зайняв у квітні 2019 року кандидат у президенти України Володимир Зеленський.
Обстріл Донбасу українськими військами тривають донині. 30 квітня 2018 року Порошенко формально припинив АТО і почав замість неї так звану операцію об’єднаних сил.
За даними моніторингової місії ООН, у Донбасі за час конфлікту загинули близько 13 тис. осіб, з яких 3,3 тис. — цивільні.
Співрозмовник у партії «Батьківщина» заявив в бесіді з RT, що ніяких варіантів силового вирішення конфлікту на сході країни не існує.
«В України немає можливості захопити Донбас, оскільки місцеве населення виступає проти. Домовлятися нинішнє керівництво країни не готова, хоча це єдиний можливий варіант врегулювання конфлікту», — підкреслило джерело.
У свою чергу, співрозмовник у партії «Народний фронт» у розмові з RT назвав війну в Донбасі безглуздою.
«З екранів телевізорів на Україні розповідають про перемоги української армії. Але солдати гинуть під кулями і сидять на місці. Який у цьому сенс?» — зазначив він.
На думку Безпалько, в Донбасі Київ воює не з окремими групами, а з усім народом.
«Це громадянська війна, протистояння між різними частинами суспільства. Якщо б мова йшла про діяльність окремих груп терористів, спеціальні підрозділи давно б їх вже нейтралізували або витіснили за межі України. Проте в Донбасі Києву доводиться воювати з населенням, мільйонами людей, яким неможливо прищепити любов до «майдану», — сказав він.
Результати операції на сході для Києва експерт назвав провальними.
«Жителів Східної України багато разів оточували, формували котли, проти них воювала професійна армія з авіацією, важкою артилерією, танковими частинами. Тим не менше ці шахтарі і трактористи змогли ефективно боротися з українськими військовими частинами», — зазначив Безпалько.
Передумов до зміни ситуації експерт не бачить навіть у разі перемоги на виборах Зеленського. Досягти миру альтернативного кандидата не дадуть владі США і що стоїть за ним олігарх Ігор Коломойський, вважає експерт.
Аналогічної точки зору дотримується Неменський. На його думку, операція в Донбасі — це «ганьба для України».
«Києву потрібна була швидка перемога — бліцкриг протягом місяця. Однак цей сценарій провалився — українська армія була в дуже поганому стані, військові можливості Донбасу були недооцінені. Дії Києва були злочинними, оскільки ВСУ застосували силу проти своїх громадян. Український суд досі не визнав терористичною жодну організацію на сході країни. Те, що відбулося в Донбасі, — жахливе порушення закону й нехтування моралі і моральності», — підсумував експерт.
Thanks!
Our editors are notified.