Кавалерійські остроги: чому вони прижилися тільки в Європі та як стали символом лицарської доблесті

Кавалерийские шпоры: почему они прижились только в Европе и как стали символом рыцарской доблести

Кожна історична епоха відзначена різними тенденціями у військовій справі. Це ж стосується і обмундирування воїнів: їх формі обов’язково знайдеться яка-небудь деталь з цікавою історією. У Середньовіччі та Новому часі таким атрибутом спорядження були кавалерійські остроги, які за кілька століть свого існування встигли кардинально змінити своє призначення та із звичайної деталі кавалерійського «гардеробу» перетворитися в відмітний символ вищого стану.

Невелика деталь обмундирування величезного значення для воїна. /Фото: yaplakal.com
Історія шпор цікава не тільки своїм ходом, але навіть територіальним поширенням. Справа в тому, що шпори були в ужитку наїзників тільки на території Європи – на відміну від тих же стремен, які опинилися в честі чи не у всіх частинах світла. Найбільш ранні знахідки шпор були скоєні на території Балканського півострова, проте поширились лише в межах Старого Світу, а ось в Азії вони не прижилися – воїни Сходу вважали за краще управляти кіньми з допомогою нагайки.

На Сході шпори програли нагайкам. /Фото: diletant.media
Віддали свою перевагу нагайку і донські козаки. На території Східної Європи шпори все ж прижилися, однак сталося це набагато пізніше, ніж на Заході. Цей атрибут наїзника був введений в обмундирування вершника з ініціативи імператора Петра Великого тільки в 18 столітті. На Русі ж і в Московському царстві після жодних шпор і в помині не було – все-таки, вплив східних кочових народів було велике і практику використання кнутов вони також перейняли досить рано.

У військовій формі часів Петра Великого вже з’явились шпори. /Фото: forma-odezhda.ru
Що стосується форми шпор, то вона також зазнавала змін. У стародавніх іберійців, германців і кельтів, які були вправними наїзниками, існувало найпростіше пристосування – вони кріпили на взуття гострі шипи. А ось вже звичні оку сучасної людини шпори «колесиковой» форми з’явилися набагато пізніше – вже в 13-14 столітті – і по вигляду нагадували зірку з чотирма і більше вістрями. Саме такого типу деталь обмундирування стала невід’ємною частиною обладунки лицарів Середньовіччя.

Трансформація зовнішнього вигляду шпор 10-14 століть. /Фото: wikireading.ru
Цікавий факт: вражаюче, але спочатку шпори мали прямо протилежну функцію, ніж та, що вони виконували пізніше: в перший час, коли їх використовували, вони служили для того, щоб пригальмувати або зупинити коня, а не «додати швидкості». Справа в тому, що в той період, коли вони тільки з’явилися, в обмундируванні вершників не було стремен.

Це приносило чимало проблем: коні деколи могли різко пуститися чи не галопом, що для наїзника було навіть небезпечно. Тому необхідно було мати спосіб швидко впливати на тварину – ними і стали шпори: вершник завдавав ними уколи в боки коня, щоб змусити його скинути швидкість або остаточно зупинитися. А от з появою стремен шпори придбали протилежне значення: ними почали впливати на коня, щоб він збільшив швидкість ходу.

З появою стремен шпори кардинально змінили на спеціалізацію. /Фото: eurodressage.com
Найбільше значення шпори набули в епоху лицарства, серед воїнів важкої кавалерії. Причому найбільший» – мається на увазі і розмір пристосувань. Лицарські шпори були і справді величезні: по інформації Novate.ru вони були завдовжки до 30 сантиметрів, а самі промені «зірочки» також нерідко досягали декількох сантиметрів. Причиною такого збільшення розміру шпор полягала в особливостях обмундирування – в «обладунки» були одягнені і коні, і до їх боків було просто не дістатися більш короткими екземплярами.

Різновиди лицарських шпор. /Фото: rulibs.com
Крім прямого призначення кавалерійські остроги у лицарів придбали відразу кілька функцій. В першу чергу, вони стали обов’язковим атрибутом під час ритуалу «акколада», або церемонії посвячення у лицарі. Більш того, за кольором шпор можна було розрізнити, чим займається їх господар: так, срібні варіанти носили зброєносці, а ось лицарів можна було розпізнати по золотих шпор. Саме в епоху Середньовіччя шпори стали не просто частиною обмундирування наїзника, але і символом військової доблесті, а також приналежності до вищого стану.