«Консервний ніж» для броні: чому протитанковий штурмовик не виправдав сподівань німців

«Консервный нож» для брони: почему противотанковый штурмовик не оправдал надежд немцев

Мабуть, за кількістю застосування різних видів техніки під час Другої світової війни з авіацією може зрівнятися тільки бронетехніка. І наміри німців нищити її з допомогою тих же літаків здається абсолютно логічною. Ось тільки розроблений для цих цілей штурмовик, який повинен був стати протитанкової «панацеєю», в реальності обернувся справжнім провалом.

Німецький машинобудівний концерн «Хеншель» ще до початку війни встиг випустити не одну успішну модифікацію різного озброєння. Були серед них і літаки. А коли на Західному фронті відмінно себе показали їх пікіруючі бомбардувальники Hs 123, компанія отримала замовлення на серійне виробництво іншої багатообіцяючою одиниці авіації – штурмовика Hs 129.
Цікавий факт: в люфтваффе літаку придумали оригінальне прізвисько – «Консервний ніж».

Концерн «Хеншель». /Фото: car.at.ua
Спочатку літак подавав великі надії. Взявши на озброєння досвід одномоторних німецького Ю-87(Ju 87) і радянського Іл-2, на новий літак встановили два двигуна. Така модернізація, при відмові одного з двигунів, дозволяла утримати машину в повітрі. Так літак обзавівся додатковим захистом від легкої артилерії, що було дуже важливим для «роботи» авіації по наземним цілям.

Двигун на Hs 129 – Gnome Rhone M05 Mars. /Фото: wikipedia.org
Можна сказати, що Hs 129 повинен був стати першим кроком на шляху до здійснення мрії німців – створити «літаючий танк». У попередніх модифікаціях штурмовиків використовувалися дрібнокаліберні 38-міліметрові автоматичні гармати, які не могли пробити броню того ж Т-34 з висоти, і їм доводилося йти в піке.

На штурмовик покладалися великі надії. /Фото: worldofwarplanes.ru
На «Консервний ніж» встановлювали 75-міліметрові танкові гармати КвК-40 з автоматичною перезарядженням. За один підліт до мети, по ній можна було вистрілити 3-4 рази. В теорії, наявність такої автоматичної гармати великого калібру повинно було дозволити вражати танки з відстані до 1000 метрів.

75-мм гільза протитанкової гармати. /Фото: reibert.info
Однак на цьому, як в результаті з’ясувалося, переваги надії авіації Третього рейху закінчувалися. Ні броня, ні потужне озброєння літака не виправдало очікувань. У підсумку, за весь час виробництва Hs 129 їх було випущено менше тисячі одиниць. Основною причиною такого розчарування було низьке льотне якість самого літака.

Літак Hs 129. /Фото: e-reading.club
Великокаліберні КвК-40 виявилися дуже важкими для малопотужних двигунів літака. Та й самі знаряддя так і не стали достатньо ефективними: льотчики були нездатні під час польоту вражати цілі з тих відстаней, які могли дозволити їм гармати.

Більш того, знаряддя давало занадто сильну віддачу, і літаки не могли впоратися з вібрацією. У ряді випадків така «струс» навіть збивала штурмовик з курсу. З’ясувалося, що покладатися на потужне озброєння Hs 129 було помилкою.

Атака штурмовиком танка. /Фото: inosmi.ru
Опинився надважких літаків, як стало зрозуміло вже під час його експлуатації, мав ряд конструктивних недоліків, які остаточно зводили нанівець переваги «Консервного ножа». Приміром, він був оснащений міцним 75-мм бронесклом, яке забезпечувало додатковий захист, але одночасно ускладнювало льотчику огляд.
Ще однією проблемою в оснащенні Hs 129 виявилося відсутність стрілка в хвостовій частині. Це робило літак вразливим для ворожих атак і мало корисним без супроводу винищувачів при виконанні бойових завдань.

Креслення Hs 129. /Фото: airwar.ru
Але найбільші неприємності траплялися з «серцем» Hs 129. Французький двигун виявився досить чутливим до бруду і пилу. Це стало згубним для літака, і він вимагав переоснащення. Але навіть ці заходи не врятували ситуацію: велика кількість машин даної модифікації були відправлені в Північну Африку, де посушливий клімат і величезні обсяги піску в повітрі призвели до низки катастроф «Консервного ножа». У результаті формування штурмових загонів на основі Hs 129 командуванням було визнано недоцільним.