Все-таки для свого часу це був епохальний серіал. Діалоги героїнь розтягнули на цитати, сукні розглянули під лупою, а особливості фізіологічних відносин з чоловіками все ж стали промовляти вголос, пише Лариса Огудалова для zagranitsa.com.
У цьому і криється, якщо придивитися, найцікавіше.
“Секс у великому місті” показав докладно, чесно і щиро, що жінки вміють дружити. А сутички, навіть якщо між ними й трапляються, то конфлікти зовсім не масштабні і справа зовсім не в боротьбі за одного чоловіка.
– Тільки не розповідай про це подругам, – чемно вказав мені співрозмовник в кафе. Ми обговорювали якусь дрібницю, і, швидше за все, я б і не розповіла про неї. Нікому. Просто тому, що забула б про таку нісенітницю. Але після такого зауваження відразу дуже напружилася.
Справа не в тому, що подругам треба розповідати все. Вони теж люди. Причому з обмеженою кількістю часу в добі.
Але вимога зберігати таємницю дивно само по собі.
Поклавши руку на серце, визнаю: жодного разу не бачила, щоб чоловік просив приховати від подруг факт вечері з хорошим вином в дорогому ресторані або офіційну пропозицію руки і серця, що супроводжується приємним каратничком.
Приховувати від подруг кавалери пропонують всяку погань: їх дружин, вен.захворювання і відсутності надії на нормальну роботу.
Чомусь існує закономірність: чим сильніше шанувальник намагається продавити відносини на невигідних для неї умовах, тим відчай він намагається заткнути будь витоку інформації наліво, особливо до все тим же проклятим подругам.
Також подібні чоловіки впевнені, що якщо до подарованим дамі діамантів її подруги поставляться байдуже, то факт трохи побиті морди їх вкрай порушить і змусить заздрити настільки великий і зворушливої любові. Тому, знову ж таки, треба приховувати. Морду, а не діаманти.
Часто ж дамам і не потрібно прямих вказівок. Якщо мова не про першому зустрічному чоловікові, а про давно і міцно коханого чоловіка або хлопця”, з яким будуються відносини.
Просто так буває. Чи знаєте. Він прийшов під ранок. Вона все зрозуміла, але промовчала. Виявила мудрість. Та й взагалі, це нормально. Всі чоловіки зраджують, нічого страшного.
Але подругам вирішила про ситуації не розповідати. Чому? Як-то не хотілося.
Справа не в бабської заздрості, зрозуміло. А в тому, що нікому неприємно говорити про свої приниження. І немає бажання вислуховувати правду, яка б’ється десь на підкірці мозку. Бо якщо назвати речі своїми іменами, більше не вийде займатися приємним обманом.
Подруги – це такий барометр нормальність того, що відбувається у відносинах.
Якщо що-то хочеться принципово від них приховати – справа не чисто.
Thanks!
Our editors are notified.