М’ясний колобок

Ось так от я по коробу помел, з сусеку подряпав і, замість борошна, нашкріб трохи м’яса і за аналогією з казкою – спік М’ясної колобок.

А для цього колобка мені знадобилося 600 грам яловичої м’якоті і 500 грам свинячої лопатки. Свинину і яловичину я пропустив через велику решітку м’ясорубки (16×30 мм) і засолив на ніч 0.6% нитритной посолочной сумішшю в поєднанні зі звичайною сіллю. На яловичину у мене пішло 10 грам посолочной суміші і 2 грами кухонної солі, а на свинину – 4 грами нитритки і 6 грам звичайної солі. Солив я, розводячи суміш солей у невеликій кількості холодної води (приблизно 20-30 мл на кожен вид м’яса). Крім того я, пам’ятаючи, що м’яса потрібна «одяг», замочив у холодній воді свинячий міхур.

Назавтра, подивившись на фарш, я вирішив, що «замало буде» і додав до цього свята життя ще парочку курячих філе загальною вагою в 400 грам.

Філе я нарубав ножем, посолив вісьмома грамами кухонної солі, розведеною невеликою кількістю води. Змішав все три виду м’яса, додавши до отриманого фаршу за півтора грама чорного і запашного перцю і три грама цукру.

Готовий фарш зі спеціями я набив у попередньо підготовлений свинячий міхур:

Набитий міхур я на добу повісив у вологе прохолодне місце. У зв’язку з несподівано настала восени вологим і прохолодним місцем на цей раз виявився балкон.

Через добу я відправив міхур в духовку, розігріту до 90 градусів, не забувши увіткнути в нього щуп термометра. Коли температура всередині міхура піднялася до 55 градусів – я додав в деко гарячої води і став чекати сімдесяти градусів всередині батона. Весь захід, від приміщення в духовку до сімдесяти градусів всередині, розтягнулося майже на шість годин.

Колобок з духовки виглядає так:

В принципі, з цього місця колобок вже можна охолоджувати і їсти. А можна і не охолоджувати і їсти, але я пам’ятав, що мова йде про колобка, а в пісні колобка була фраза: «на віконці сушен». А з пісні, як відомо, навіть слово не викинути, не те, що цілу фразу. Робити нема чого – доведеться сушити…

Першим ділом на теплий колобок я одягнув поліетиленовий пакет і дав йому пару годин охолонути в пакеті. Завдяки цьому нехитрому дії ще гаряча скоринка не пересохне і з готового колобка буде досить легко зніматися шкурка.

Коли колобок охолов, я пакет з нього зняв і залишив підсихати на тому ж прохолодному і, по-осінньому, сиром балконі на пару діб – до появи на поверхні батона «рельєфу». «Рельєфний» колобок виглядає так:

Такого колобка вже пора і з’їсти, до чого я з задоволенням і приступив…

©