Мірча ЛУЧЕСКУ: «Більше не дивлюся фото з Донбас Арени»

Колишній наставник «Шахтаря» розповів про те, як команда покидала Донецьк

Екс-тренер донецького «Шахтаря» Мірча Луческу розповів, чому більше не дивиться фото з «Донбас Арени».

– Ви могли зателефонувати Ахметову в будь-який час дня і ночі?
– Так, але ніколи цим не зловживав. Знаєте, коли я тільки прийшов у «Шахтар», президент досить довгий час був на кожному тренуванні. Потім, побачивши, як я працюю, став з’являтися два-три рази в тиждень, потім раз в тиждень. Потім став приходити на базу тільки перед іграми з київським «Динамо» і зустрічами Ліги чемпіонів. Щоб поспілкуватися з нами. І, звичайно, був на всіх матчах. А в нинішній ситуації сказав: тепер зможу прийти на матч «Шахтаря» тільки тоді, коли він повернеться на «Донбас Арену». Коли вона тільки будувалася, президент бував там практично кожен день… Коли вона відкрилась, ми разом з командою садили навколо неї дерева. Стадіон у Донецьку був душею і серцем Ахметова.

– Фотографії «Донбас Арени» в інтернеті річної давнини викликають сумні емоції…
– Я вже більше не дивлюся на ці фотографії. Коли їх бачиш, то знову відчуваєш страждання.

– Як команда покидала «Донбас Арену»?
– Коли почалися відомі події, ми стали проводити матчі в Черкасах. Там же здобули чемпіонство. Гарне фото, пов’язане з цим виглядає так: команда, тренери та обслуговуючий персонал стадіону, серед якого одна дуже велика жінка. І більше нікого. Ось такий антураж. По відпустках роз’їжджалися з думкою: після відпочинку повернемося на «Донбас Арену». У червні зібрали на ній прес-конференцію, де я вперше запропонував змінити систему розіграшу чемпіонату України так, щоб найсильніші команди чотири рази грали один з одним і був плей-офф. До цього прийшли тільки зараз… А до цього два роки все тривало як раніше. Тобто робилося все, щоб київське «Динамо» ставало чемпіоном. А зіграти на «Донбас Арені» нам так і не довелося…

– Як команда пережила те літо?
– Велика група бразильців вертатись не захотіла. Збори тривали майже місяць, тому що ми не знали, куди повертатися і що з нами буде. Кожен день сподівались – може, все налагодиться… Але цього не сталося.

Источник