У 2016 році вся країна дізналася про старшого сержанта поліції Данилові Максудове, який рятував людей, що застрягли в мороз на занесеній снігом трасі Оренбург — Орськ. Тоді понад 80 осіб, включаючи грудних дітей, потрапили у снігову пастку неподалік від Медногорска. У спецоперації брали участь близько 10 співробітників МНС і поліції. У якийсь момент Максудов віддав замерзаючим свої теплі речі, але продовжував допомагати виводити людей і в результаті отримав серйозні обмороження — лікарям довелося ампутувати йому кілька пальців на руці. Як зараз живе чоловік, читайте в матеріалі RT.
В ніч на 3 січня 2016 року кілька десятків автомобілів через аномальний снігопад, сильний мороз застрягли на трасі Оренбург — Орськ. У сніговій пастці опинилися понад 80 осіб. Евакуацією людей займалися близько 100 співробітників МНС і поліції, на повну ліквідацію затору пішло кілька днів. В результаті 12 осіб були госпіталізовані, один загинув, ще одна жінка, що перенесла під час бурану інсульт, пізніше померла в лікарні.
У числі тих, хто брав участь в рятувальній операції, був і старший сержант ППС Данило Максудов. Молодий чоловік віддав замерзаючим свої теплі речі і продовжив визволяти людей без нічого, отримавши серйозні обмороження: пізніше лікарям довелося ампутувати йому кілька пальців. Через чотири роки після тих подій Данило розповів RT, чому він став допомагати рятувальникам, хоча не був зобов’язаний це робити, і як йому живеться після того, як про нього дізналася вся країна.
Звичайне чергування
Як згадує Данило, той день 2 січня починався для нього як звичайне добове чергування по охороні правопорядку, але через погіршення погодних умов прийшло розпорядження надіслати однієї людини на трасу до місця затору.
«Черговий сказав, щоб один з співробітників пройшов з МНС. Так як я був старшим, то я й поїхав, — розповідає Максудов. — Прибувши, ми побачили весь масштаб лиха. Застрягло багато автомобілів, люди замерзали, і їм була потрібна допомога. У моє завдання входило підтримка зв’язку з відділом та запобігання паніки серед цивільних. Але співробітникам МНС була необхідна допомога, і я не міг відсиджуватися в машині, приєднався до них і став виконувати ту ж роботу, що і рятувальники».
Чоловік пояснив, що з-за застряглих машин снігоприбиральна техніка не могла рухатися, тому довелося кинути автомобіль і йти пішки, щоб виводити людей.
«Люди замерзали. Мороз був мінус 30 градусів, буран і нульова видимість. Я все життя живу в Медногорске, але такої поганої погоди більше ніколи тут не бачив. Сніг впивався в обличчя, як голки», — згадує Данило.
Разом з рятувальниками поліцейський відводив людей з траси в безпечне місце.
«Коли в черговий раз привели людей, було видно, що вони сильно замерзли і промокли, тремтіли від холоду. Чим тут зарадиш? Тільки теплим одягом. Так і вийшло, що я віддав бушлат дівчині, а рукавички хлопцеві», — розповідає Максудов.
Після цього він продовжив допомагати рятувальникам, але вже тільки в легкій форменого куртці, без рукавичок. Йти довелося в кінець колони. По дорозі стукали в машини, збираючи людей. Пересувалися, зібравшись в ланцюг, щоб не загубитися в умовах поганої видимості. У якийсь момент ланцюг розірвалася, Данило зрозумів, що йде тільки зі своїм супутником, з яким зчепився руками.
«Ми з кожної машини забирали людей і йшли з ними. Потім ми вже самі не могли йти, було важко. Вітер просто зносив з ніг. Тому на зворотному шляху ми пішли, зчепившись руками. Наша ланцюжок розірвалася, я і один співробітник МНС в якийсь момент виявилися відірваними, збилися зі шляху і самостійно шукали шлях до автомобілів. Тоді ми і обморозилися», — описує Данило події того вечора.
Всього Максудов провів на морозі більше семи годин, після чого його відвезли в лікарню, де ампутували кілька пальців. Як згадує сам чоловік, тоді він сприйняв це спокійно, на трасі вже встиг змиритися з можливою смертю. Однак йому вдалося швидко відновитися і повернутися на роботу в поліцію.
Данило вважає, що в реабілітації йому допоміг спорт. Він серйозно займається важкою атлетикою, має звання кандидата в майстри спорту. «Я швидко розвинув руку, привів себе в порядок і в найкоротші терміни вже знову працював», — каже він.
«Люблю жити скромно»
З людьми, яким він віддав теплий одяг, Данило продовжує підтримувати стосунки, хоча підстави для цього виникають все рідше. «Спочатку ми спілкувалися, але зараз це відбувається дедалі рідше, у кожного своє життя, просто вітаємо з днем народження, на Новий рік», — розповідає він.
Подвиг зробив Данила Максудова відомим на всю країну. У вересні 2016 року йому вручили орден Мужності. Про його вчинок говорили як про яскравий приклад самовідданості і людяності. Влада регіону подарували поліцейському трикімнатну квартиру в Медногорске, а Павло Астахов вручив Максудову медаль «За заслуги у справі захисту дітей Росії».
Сам Максудов не любить згадувати про ті події: «Я намагаюся взагалі не згадувати про цей випадок. Просто опинився в такій ситуації, коли треба було діяти. А так я люблю жити тихо, скромно».
При цьому, за його словами, він би знову кинувся допомагати людям, якби знову така ситуація. «Ми прийшли на цю службу, щоб допомагати людям, і повинні виконувати цю роботу», — говорить він.
«Завжди хотів побачити Кавказ»
Данило народився і виріс в Медногорске. Після школи поступив в коледж, вчився на бухгалтера. Навчання йому подобалася, але прийшов час іти в армію. Службу він проходив у ВДВ в Бурятії.
«Потім повернувся в місто, почав шукати роботу. Тоді особливо роботи не було, а в поліцію був набір. Прийшов, пройшов комісію і став служити», — розповідає він. Почав свою службу Данило у позавідомчій охороні. Потім працював у ППС, а пізніше перейшов у Росгвардию. У 2017 році він їздив у відрядження на Кавказ, півроку служив в Дагестані.
«Туди посилають на добровільній основі. Я завжди хотів побачити Кавказ своїми очима, зрозуміти, що відбувається, яка там ситуація. Як мені здалося там відносно спокійно, тут, в Медногорске, буває набагато небезпечніше. Місцеві жителі доброзичливі, народ сподобався, все було спокійно, — каже він. — Тепер часто згадую хлопців, з якими там служив».
Робота в Росгвардии Данилу подобається. «Приємно, коли допомагаєш людям. Вони дякують, і ти розумієш, що робиш правильні речі і виконуєш свою роботу. Не подобається, що люди негативно ставляться до співробітників поліції. Але ми намагаємося допомагати, щоб показати, що ми такі ж люди, у нас такі ж сім’ї», — зізнається він.
Вільний час Данило присвячує вихованню дитини, якій зараз рік і два місяці, і займається в тренажерному залі. Тренується він вже 19 років без перерви.
Thanks!
Our editors are notified.