Планета потопає у смітті, смогу і нафти.
Зосередившись тільки на глобальному потеплінні, екологи і політики забули про інші загрози клімату, пише Павло Сивокінь в №48 журналу Корреспондент від 4 грудня 2015 року.
На саміті зі зміни клімату в Парижі основна тема, яку обговорюють більшість політиків і експертів, – підвищення середньосвітової температури на 2 0С в наступні 100 років. На думку багатьох експертів, це може призвести до непоправних змін в екологічній системі. Але при цьому майже все в Парижі визнають дві речі.
По-перше, навіть якщо країни підпишуть фінальний договір, покликаний замінити Кіотський протокол, ситуація з підвищенням світової температури не сильно зміниться. Так як не існує норм, що зобов’язують держави скорочувати викиди: поки вони повинні робити це з доброї волі, оскільки у світовій практиці не прийнято примус в екологічних питаннях.
З іншого боку, такі великі країни, як США або Китай, успішно ігнорували і попередній договір, і ніщо не поміщає їм зробити це знову. Тим більше у Вашингтоні вже заявили: екологічні норми будуть виконуватися лише за умови, що вони не будуть гальмувати економічний розвиток країни. А це означає, що викиди можна як зменшувати, так і збільшувати в залежності від волі тієї чи іншої партії, яка приходить до влади.
В Китаї ж продовжують вимагати від розвинених країн грошей на екологічні проекти, прикриваючись своїм статусом розвивається держави. Але вже зараз зрозуміло, що фонд по боротьбі з глобальним потеплінням в розмірі $ 1 трлн буде нікому наповнювати.
По-друге, навіть самі екологи визнають, що викиди парникових газів можуть бути не головною причиною зростання температури. Зараз все більше екологів вважають, що даний процес може бути пов’язаний з природним циклом похолодання і потепління на планеті Земля.
При цьому вони визнають, що багато раніше забуті фактори можуть впливати на клімат нітрохи не менше. Можливо, вони не справляють враження такий глобальності, але вже точно є прямим наслідком діяльності людини. Кореспондент підібрав екологічні небезпеки, які можуть загрожувати миру і без глобального потепління.
Перші проблеми з китайським повітрям почалися в кінці 1980-х років. Тоді в КНР заробили реформи Ден Сяопіна, і економіка країни почала зростати з прискоренням 10% щорічно. Більше третини цього зростання давали енергетичні та металургійні заводи, які підпорядковувалися не Пекіну, а владі провінцій.
Частина викидів випадає у вигляді опадів в Кореї або Японії, і це дуже дратує Сеул і Токіо. Так, з 2010-го кількість випадків захворювань дихальних шляхів у західних префектурах Японії, куди сягають китайські вітри, зросла на 1,2 млн щорічно. Південна Корея почала реалізацію глобальної програми по висадці дерев на шляху цих вітрів. На неї вже встигли витратити більше $ 2 млн, але поки незрозуміло, чи принесе вона користь.
Під тиском і власних громадян, і сусідів влади Китаю погодилися піти на деякі кроки з метою вирішення цієї проблеми. Але експерти вважають, що для очищення повітря Піднебесної буде потрібно значно більше грошей. За даними Світового банку, щоб вирішити ситуацію зі смогом, знадобиться витрачати не менше 9% ВВП, а це в десять разів більше, ніж $ 300 млрд.
Нині ж ситуація буде тільки погіршуватися. За інформацією NASA, середня видимість в китайських мегаполісах за п’ять-вісім років скоротиться до 30-40 м в залежності від погоди і сили вітру. А кількість хворих на респіраторні захворювання і рак легких буде рости на 250-300 тис. в рік. І головне, якщо зараз зміг опускається на великі міста періодично, то з часом він буде висіти там постійно.
Найбільшим сміттєвим островом у світі є Тихоокеанське пляма. Воно швидко зростає приблизно з 1950-х років за рахунок особливостей Північно-Тихоокеанської системи течій – з-за цього центр плями, куди і потрапляє все сміття, щодо стаціонарний. За оцінками вчених, в даний час маса сміттєвого острова становить понад 3,5 млн т, а площа — понад 1 млн кв. км.
Ця величезна купа плавучого сміття – фактично найбільше звалище планети – тримається на одному місці під впливом підводних течій, що мають завихрення. Смуга так званого супу тягнеться від точки приблизно в 500 морських милях від узбережжя Каліфорнії через північну частину Тихого океану повз Гаваїв і ледь не сягає далекої Японії.
Тут розташований потужний Північно-Тихоокеанський субтропічний вир, утворений в точці зустрічі течії Куросіо, північних пассатных течій і межпассатных протитечій. Північно-Тихоокеанський вир — свого роду пустеля в Світовому океані, куди з усіх кінців світу століттями зноситься самий різноманітний хлам — водорості, трупи тварин, деревина, уламки кораблів. Це справжнє мертве море.
Північно-Тихоокеанський вир вкрай бідний життям — тут немає ні великих промислових риб, ні тварин, ні птахів
З-за великої кількості гниючої маси вода насичена сірководнем, тому Північно-Тихоокеанський вир вкрай бідний життям — тут немає ні великих промислових риб, ні тварин, ні птахів. Нікого, крім колоній зоопланктону. Сюди не заходять промислові судна. Навіть воєнні і торговельні кораблі намагаються обходити стороною це місце, де майже завжди панує високий атмосферний тиск і смердючий штиль.
Ще недавно здавалося, що проблема з забрудненням Світового океану нафтою перестала бути такою актуальною. В останні роки нафтовидобувні компанії намагалися відповідально ставитись до питання безпеки і платили значні суми для очищення океанів.
Але навесні 2010 року в Мексиканській затоці стався вибух і пожежа на добувній платформі DeepWaterHorizon. З 20 квітня по 19 вересня, поки тривала ліквідація аварії, у воду щодоби потрапляло близько 5 тис. бар. нафти. За іншими даними, у воду потрапляло до 100 тис. бар. у добу, про що в травні 2010-го заявив міністр внутрішніх справ США.
До кінця квітня нафтова пляма досягла гирла річки Міссісіпі, а в липні нафта була виявлена на пляжах американського штату Техас. Крім того, підводний нафтової шлейф розтягнувся на 35 км в довжину на глибині більш ніж 1 тис. м. За 152 дня у води Мексиканської затоки через пошкоджені труби свердловини вилилося близько 5 млн бар. нафти. Площа забруднення склала 75 тис. кв. км.
Навіть зараз тривають роботи з ліквідації нафтової плями. А уряд США заморозив всі проекти з буріння на шельфі. Але в той же час Китай в останні роки все активніше розробляє свої родовища в Південно-Японському морі. І екологи чекають нових серйозних аварій.
***
Цей матеріал опубліковано в №48 журналу Корреспондент від 4 грудня 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті кореспондент, можна ознайомитися тут.
Thanks!
Our editors are notified.