За статистикою, кожна друга жінка незадоволена розміром своїх грудей. І якщо більшість наших претензій до погруддя можна порахувати просто примхами і прагненням до недосяжного ідеалу, то деякі представниці прекрасної статі страждають від реальних медичних проблем — наприклад, від микромастии, тобто відсутність якого б то ні було зростання грудей. Свою історію боротьби з цією особливістю розповіла Woman.ru Ганна (ім’я змінено), у якій так і не сформувався нормальний бюст.
Коли мені було приблизно 10-11 років, у мене почалося статеве дозрівання. Першою дала про себе знати груди. Час від часу вона трохи трохи боліла, тим самим ніби позначаючи початок свого зростання. Як і будь-яку дівчину, мене це не могло не радувати — адже я нарешті стаю дорослому! У ті роки ми всім класом регулярно відвідували басейн замість фізкультури. Як розумієте, на подібних заняттях мої думки були зайняті не тільки плаванням.
Я з хвилюванням помічала, що у однокласниць теж починаються «метаморфози» — ось тільки, в порівнянні з моїми, вже більш помітні й вимагають покупки «дорослого» купальника з чашечками.
Я дивилася на дівчат і з нетерпінням чекала, коли мій бюст стане таким же округлим, як у багатьох з них. Однак, незважаючи на біль у грудях, все не відбувалося…
«Де груди втратила?»
Мені виповнилося 12, 13, 14 років, а груди раніше була по-дитячому плоскою. Мама бачила, що я переживаю, тому всіма силами підтримувала мене. Ми регулярно розмовляли на цю тему. Вона обіцяла, що з часом у мене теж буде пишні груди — все-таки всі жінки з нашої рідні купують як мінімум другий розмір бюстгальтера.
Одним з головних пояснень мого запізнілого розвитку ми з мамою вважали крихка статура. При зростанні 160 сантиметрів вага мій був менше 40 кілограмів. Ну хіба можуть у такий тростинки бути манливі обсяги?
Час йшов, а у мене не з’являлося не те щоб нормальних параметрів, але навіть скромної «одинички».
А адже однокласниці вже поголовно носили одяг з вирізами і вибирали обтягуючі фасони, щоб вигідно підкреслити свій бюст! На мені ж пусто стирчав навіть самий маленький ліфчик. І повірте, це набагато сильніше привертало увагу хлопчаків. Ось тільки зовсім не те, на яке я розраховувала.
До 15 років я стала об’єктом насмішок для багатьох однокласників. «Де груди втратила?» — жартували хлопці, в такі моменти кидаючи прагнуть погляди у бік дівчат, яким більше, ніж мені пощастило з природними даними.
Багато з них чи то жартома, чи то всерйоз радили мені купити ліфчик-обманку з величезним пуш-апом. До цих пір цікаво, звідки вони були обізнані про хитрощі жіночого гардеробу?
Не думаю, що їх жарти звелися б до нуля, якщо б одного разу я прийшла в школу з «поролоновою» грудьми. Саме тому я вирішила діяти інакше.
Не головне в житті
Надивившись реклами в телемагазині, я накопичила грошей на «чудо-крем для збільшення грудей». Отримавши заповітну баночку, почала регулярно наносити засіб, ні на секунду не відхиляючись від інструкції. Як ви вже розумієте, результату це не давало більше, ніж поїдання капусти або нанесення йодної сітки на залози — ну не може бюст змінюватися від подібних маніпуляцій, що б не писали в інтернеті!
Іноді у мами виходило допомогти мені хоча б ненадовго забути про проблему. Вона твердила, що з віком груди у мене обов’язково зросте, а якщо навіть і не зросте, то це — далеко не головне в житті.
Мама приводила мене в приклад щасливих і успішних Кіру Найтлі, Наталі Портман і Кейт Мосс, які так і не зважилися збільшити груди, хоча мали можливість зробити будь-яку форму і розмір у кращих хірургів світу.
Щоб відволіктися від підліткових комплексів, мама спонукала мене постійно займатися саморозвитком. Я багато читала і намагалася досягти успіху в навчанні, а в якийсь момент ще й захопилася великим тенісом. Це дало плоди: тепер я більше і щільніше спілкувалася з хлопцями з секції.
Любити не за щось
Варто відзначити, що хлопці-спортсмени ніби й зовсім не звертали уваги на мій скромний бюст. З багатьма з них ми щільно спілкувалися і мали чимало спільного — але, на жаль, для них я залишалася лише подругою-пацанкою…
Звичайно ж, мені дуже хотілося ходити на побачення, ночами переписуватися в соцмережах, закохуватися і активно пізнавати цю сферу життя! Але все ж я мріяла зустріти саме таку людину, для якого моя груди не була б проблемою. У старших класах я стала активно вселяти собі, що абсолютно не соромлюся свого маленького бюста — це мій плюс, а не мінус! Я не носила білизна з пуш-апом, перестала уникати речей з акцентом на груди і з часом, як мені здавалося, переконала себе, що чудово виглядаю. Та й взагалі, адже люблять не за красу, а за багатий внутрішній світ…
Якими б неможливими спочатку здавалися установки психологів, коли я полюбила себе, мене відразу ж полюбили і чоловіки.
У мене було чимало шанувальників, приблизно в той період я зустріла свою першу любов…
Рідкісний діагноз
Всі дівчата хвилюються перед першим разом — я ж за скромних параметрів взагалі не знаходила собі місця. Я довго відмовлялася від сексу і придумувала сотні відмазок. Мене трясло від однієї думки про те, що після близькості мій хлопець зі сміхом розповість своїм друзям, що у мене там зовсім нічого немає і що я мало не хлопчик.
Насправді ж мені невимовно пощастило. Цей молодий чоловік дійсно любив мене і не хотів зробити мені боляче. Він був турботливий і ніжний, що на час я змогла відкинути свої давні комплекси. Я досі вдячна йому за те, що він не посилив моє ставлення до самої себе. Замість цього я дійсно переконалася в тому, що розмір не має значення.
Протягом наступних років я мала досить гармонійні відносини і з іншими чоловіками. Ніхто не помічав, що у мене немає грудей у звичному розумінні цього слова.
Незважаючи на успіх в любові, я не могла до кінця прийняти свою проблему. Кожен раз бачачи в магазинах круті речі, які на мене зовсім не сідали, або розкішне білизна, найменший розмір якого мені був великий, я по-справжньому страждала.
Саме тому приблизно до 20 років я нарешті зважилася сходити до мамолога, щоб детальніше дізнатися про причини своєї недосконалості. Там-то я нарешті зрозуміла, що страждаю від рідкісного захворювання — микромастии (важке недорозвинення молочних залоз) — і що, можливо, моя груди ніколи не виросте взагалі.
Думка експерта
«Причин появи микромастии досить-таки багато — від генетичних особливостей залозистої тканини грудей до різних захворювань ендокринної, нервової або м’язової систем організму. У теорії, якщо дівчина располнеет, то і груди можуть збільшитися, так як в ній є певний відсоток жирової тканини. Також майже завжди бюст збільшується під час лактації. На жаль, всі інші шляхи в напрямку збільшення грудей приведуть вас до пластики», — розповідає хірург клініки Frau Klinik Андрій Копасов, який особисто працював з нашою героїнею.
Фахівець пояснив, що в подібній ситуації дуже важливо зрозуміти, пов’язана відсутність росту молочних залоз з генетичними відхиленнями.
Якщо бюст не виріс з інших причин, спочатку пацієнтці слід відновити здоров’я і подивитися, чи зміниться ситуація.
«На жаль, приблизно до 18 років власницям нерозвиненою грудей доведеться змиритися з ситуацією і почекати з будь-якими способами лікування. Справа в тому, що микромастию можна діагностувати тільки після закінчення статевого дозрівання», — заявляє інший експерт, пластичний хірург мережі клінік «Сімейна» Тамара Берідзе. Незважаючи на те, що на момент звернення до лікаря наша героїня вже була повнолітньою, на цьому історія не закінчилася.
Не очікував такої «порожнечі»
Лікарі сказали, що мені допоможе тільки операція по збільшенню грудей. Альтернативні методи в моєму випадку були неефективними. Що ж, ну тепер я хоча б знаю, що зі мною!
З одного боку, я вже навчилася жити з цією недугою. Але з іншого боку, я мріяла носити одяг, яка не висіла на мені мішком, і відчувати себе справжньою жінкою. До того ж мені хотілося подобатися моєму хлопцю, з яким ми давно були разом. Звичайно, через одяг він бачив, що в мене все достатньо скромно. Однак після нашого першого сексу зізнався, що не очікував саме такої «порожнечі».Незабаром після візиту до мамолога я почала збирати на операцію по збільшенню грудей і підшукувати підходящу мені клініку.
Коли батьки дізналися про моє бажання, то вирішили допомогти з оплатою операції — всі ці роки вони хоч і не подавали виду, але дуже переживали за мій психічний стан.
Зібравши потрібну суму і знайшовши ідеального хірурга, я почала мріяти про те, яким тепер стане мій бюст. Я хотіла мінімум другий розмір грудей — навіщо розмінюватися на дрібниці, коли це твоє головне бажання? Однак мене знову чекало розчарування…
«Я слізно просила про одне…»
Після огляду хірург пояснив мені, що я надто маленька і худа, у мене дуже маленька відстань від основи грудей і сосків. Він запропонував поставити мені імпланти обсягом 155, або 180 мл. Це самі маленькі обсяги. З ними моя груди стала б максимум 1,5 розміру.
Незважаючи на мої прохання, лікар відмовився використовувати у своїй роботі великі імпланти. Політика клініки, в якій він працює, заснована на натуральному, органічне результаті, а не на «хотєлка» клієнтів.
Фахівець пояснив, що при більшому об’ємі шкіра сильно розтягнеться, бюст буде виглядати неприродно.
Спочатку я поривалася піти в іншу клініку і зробити таку груди, яка буде влаштовувати особисто мене. І все ж невдовзі я зрозуміла, що не готова ризикувати і вибирати місце, в якому впевнена менше, ніж в початковому. Якщо щось піде не так в моєму і без того плачевну ситуацію, я взагалі з розуму зійду. Перед наркозом я ще раз слізно попросила хірурга зробити мені як можна більший обсяг. У підсумку він все ж поставив мені найменші імпланти.
Після реабілітації я зрозуміла, що лікар був правий — такий обсяг просто ідеально підійшов під мою худорбу. Моя груди хоч і залишилася невеликий, але виглядає акуратно і дуже натурально, ніби я проходила з нею все життя.
Зізнаюся, як би не намагалася я раніше заглушити свої тривоги, сумніви і комплекси, тільки після пластики я дійсно стала на сто відсотків впевненою в собі і своїй привабливості.
Мені приємно, що тепер я можу одягати красиву білизну і радувати свого чоловіка, що можу носити відкриті сукні та майки, що виглядаю сексуально. Так, деякі, хто дізнається мою історію, вважають, що сенсу в збільшенні грудей до 1,5 розміру зовсім немає. Але мені так комфортно. Я нарешті знайшла баланс зі своїм тілом, і мені все одно, хто що думає.
Thanks!
Our editors are notified.